Гуманістичний підхід

Гуманістична психологія – це напрямок психології, що займається вивченням процесу формування власного «Я» людини, розглядає її як унікальну істоту, що вимагає особливих умов для свого розвитку і реалізації. Положення гуманістичної психології знайшли своє відображення і в педагогіці. Найбільш відомою гуманістичною теорією є теорія американського дослідника К.Роджерса. Окреслимо основні положення цієї теорії, важливі і для сучасної психології, і для педагогіки:

• кожна людина має свій власний, неповторний, феноменологічний внутрішній світ, що є наслідком специфічного відображення світу зовнішнього, наділення його особистим смислом;

• кожна людина є індивідуальністю і потребує індивідуального ставлення;

• в основі людського життя – самоактуалізація, розвиток свого власного потенціалу (самоактуалізуватись – тобто стати реальним і активним) як внутрішня, природна потреба, що спрямовує розвиток людини в бік здорового, компетентного і творчого функціонування;

• в результаті взаємодії зі середовищем, іншими людьми створюється власне «Я» - уявлення про себе, а також особиста «Я-концепція» як уявлення про свій внутрішній світі і своє місце в оточуючому світі;

• поведінка людини звичайно узгоджується з цією «Я-концепцією», визначається нею.

Концепція К.Роджерса була в першу чергу теоретичною концепцією. Разом з цим, практика освітньої діяльності в сучасних умовах показує значну ефективність реалізації зазначених положень в навчанні і вихованні учнів. Основною особливістю гуманістичного підходу в освіті є центрація на учні, якому надається набагато більше повноважень у визначенні змісту і способів навчання і виховання. Викладач за такого підходу має відрізнятись сенситивністю (чутливістю), емпатійністю (здатністю співчувати), відвертістю, здатністю сприймати своїх учнів такими, якими вони є, поважати їх погляди і прагнення і визнавати їх право на самовизначення.

Дехто з теоретиків і практиків освіти протиставляє гуманістичний підхід іншим підходам, у той час як цей підхід може успішно поєднуватись з попередніми. Орієнтація на самоактуалізацію учня не означає заміни всіх навчальних предметів тільки пізнанням свого власного «Я» і розвитком своїх здібностей. Мова йде скоріше про необхідність підкорення навчального процесу інтересам справжнього суб’єкту навчальної діяльності – того, хто навчається. Разом з тим, реалізація гуманістичного підходу стає неможливою у масовій підготовці з переповненими навчальними класами, надмірним навантаженням вчителів, в авторитарних, бюрократичних і чітко регламентованих системах освіти.

Разом з цим дотримання окремих принципів гуманістичного підходу цілком можливе за будь-яких умов навчання.

Наприклад, звичайно ніхто не примушує викладача виказувати особисту перевагу над студентом, підкреслювати його більш низький соціальний статус, переважно карати, ніж заохочувати, позбавляти права на виправлення оцінки тощо. Чуйність і доброзичливість у ставленні до студентів характеризує далеко не всіх викладачів, які своєю суворістю прагнуть примусити студента краще навчатись.

Втілення гуманістично спрямованого підходу відбувається у різноманітних формах індивідуального і диференційованого навчання, навчання на основі співробітництва. Детальніше про це буде розповідатись при розгляді конкретних навчальних технологій.