Когнітивний підхід

На відміну від бігевіористів, прихильники когнітивного підходу звернули увагу не на зовнішній прояв результатів навчальної діяльності, а на її внутрішнє протікання, пов’язане з отриманням, опрацюванням, зберіганням і відтворенням інформації. У буквальному перекладі слово «cognition» означає «пізнання», тобто когнітивний напрямок психології вивчає особливості пізнавальної діяльності.

Когнітивна психологія виділяє три основні елементи моделі опрацювання навчальної інформації: базу знань - сховище інформації, концептів і асоціацій, яке формується протягом життя людини, когнітивні стратегії – процеси опрацювання інформації, і мета-пізнання – усвідомлення самого себе як суб’єкта пізнання, що здатний відслідковувати і розуміти свої когнітивні процеси.

Цікаво, що між прихильниками бігевіористичного і когнітивного підходів триває боротьба. Перші вважають когнітивістів відірваними від реального життя, реальних фактів поведінки людини, вказують на метафоричний (тобто порівняльний) характер їх теорії, коли особливості психічної діяльності людини пояснюються по аналогії з діяльністю «розумних машин» - комп’ютерів або у вигляді певних гіпотетичних моделей, схем, стратегій розумової діяльності. Є й інші принципові розбіжності між цими напрямками. Бігевіористичні теорії розглядають учнів як первинно рівних, однаково здатних до ефектів научіння, підкреслюють роль учителя в створенні належних умов навчальної діяльності; когнітивісти – надають більше значення попередньому досвіду учнів, їх здібностям, що зумовлюють можливі відмінності у результатах навчання, вважають більш вагомою власну активну роботу учня з управління своєю пізнавальною діяльністю. Разом з тим і серед прихильників когнітивного підходу існують різні думки. Одні дослідники вважають найважливішим для викладача організувати ефективне засвоєння учнями наявної навчальної інформації (теорія осмисленого навчання Д.Аусюбля), інші – наголошують на необхідності підведення учнів до самостійного отримання інформації шляхом пошукової діяльності (теорія навчання шляхом відкриттів Дж.Брунера).

Серед здобутків представників когнітивного підходу багато цікавих і важливих положень з управління своєю пізнавальною діяльністю, що знайшли своє відображення в темі «Психічні процеси», викладеної вище. В цілому значення когнітивного підходу в навчанні також дуже велике, оскільки відповідні теорії містять рекомендації як для викладача, так і для учня стосовно правильної побудови процесу роботи з інформацією, формування ефективних пізнавальних стратегій, використання творчих, дослідницьких методів навчання.

Певним компромісом між теоріями бігевіоризму і когнітивізму є теорія соціального научіння американського вченого Альберта Бандури. На відміну від бігевіористів, які пояснюють будь-яку поведінку людей реакцією на зовнішнє середовище, А.Бандура визнає здатність людини до саморегуляції свої вчинків. Кожна людина в ході свого безпосереднього досвіду чи спостереження за іншими людьми набуває певних стандартів поведінки, що стає базою для її самооцінки. Коли дії людини в певній ситуації відповідають або перевищують ці стандарти, вона оцінює себе й ефективність своєї діяльності позитивно, коли не дотягують до стандартів – негативно.

Наприклад, кожному викладачу відома така закономірність, навіть при наданні студентам чітких завдань для самостійної роботи, усіх необхідних інструкцій і пояснень, обов’язково знайдеться кілька студентів, які цю роботу не виконають своєчасно.

А.Бандура вважає таке внутрішнє підкріплення навіть ефективнішим за зовнішнє. Зовнішнє ж підкріплення в деяких випадках може навіть знижувати мотивацію до заняття цією діяльністю. Ця ідея показує важливість мотивації у процесі навчання, тобто формування і актуалізації внутрішніх спонук учня.