13.2. Сучасні теорії навчання і виховання

Вихідним підґрунтям для виникнення тих чи інших теорій навчання і виховання є парадигма освіти – домінуюча теорія освіти взагалі (про них вже йшла мова раніше). Теорії навчання і виховання є більше конкретизованими теоретичними узагальненнями, і являють собою систематизований набір думок, поглядів і пояснень стосовно розуміння навчання чи виховання, їх провідних завдань, особливостей реалізації і необхідних умов. На сьогодні можна виділити багато теорій навчання і виховання. Часто вони суттєво пов’язані з певними напрямами у психології. Надамо коротку характеристику найбільш відомих і розповсюджених педагогічних теорій.

Бігевіоризм і теорія научіння

Дослідженнями російського вченого І.П.Павлова було встановлено наявність у вищих тварин так званих «умовних рефлексів», тобто сформованих поведінкових реакцій. Умовний рефлекс на якийсь подразник (стимул) з’являється тоді, коли цей подразник деякий час використовується додатково з основним подразником, що викликає певне рефлекторне реагування. Надалі навіть при відсутності основного подразника, додатковий подразник буде викликати аналогічну реакцію.

Якщо при наданні їжі собаці постійно включати лампу, надалі просте включення лампи бути викликати у собаки виділення слини, навіть при відсутності їжі.

Ідеї І.П.Павлова здійснили великий вплив на розвиток як психології так і педагогіки, обумовивши розвиток спеціального психологічного напрямку – бігевіоризму (детальніше про цей напрямок йшлося раніше). Особливе місце в цьому підході займає теорія научіння.

Набуваючи свій досвід, ми завжди чомусь навчаємось.

Знаходячись у новому місті, ми спочатку погано орієнтуємося в ньому, але поступово набуваємо все більшої впевненості, запам’ятовуємо вулиці і будинки, і все легше визначаємо необхідний напрямок руху.

Одноразово покуштувавши якийсь продукт, що був несвіжим, ми надалі можемо набути стійку відразу до такого продукту, навіть коли він свіжий і смачний.

Реклама привчає нас купувати певні продукти і навіть ототожнювати назву цих продуктів з фірмою-виробником (памперси, ксерокс).

Відносно стійкі зміни в поведінці індивіду, пов’язані з набуттям досвіду, психологи називають научінням. Основою научіння як раз і є набуття умовної реакції (обумовлювання), коли ми привчаємось до виконання певних дій. Воно може бути двох видів: класичне – коли стимул використовується до реакції (дзвоник, що сповіщає про кінець уроку, часто викликає гам в класі, навіть якщо вчитель ще не закінчив говорити) та оперантне – коли научіння базується на наслідках обумовлення (ми швидше прийдемо повторно в той магазин, де минулого разу зробили вдалу покупку). Обумовлювання також може бути прямим, коли вплив стимулу здійснюється безпосередньо на людину (наприклад, дитина отримає цукерку за прибирання своїх іграшок після гри) та побічним, коли людина спостерігає за впливом стимулу на іншу людину і у неї виникає аналогічна реакція (дитина, яка бачить, як її мати боїться грози, скоріше за все також почне відчувати страх при громі та блискавці). Основою оперантного научіння є підкріплення, яке може здійснюватись у форми надання винагороди або покарання за певну реакцію. Винагорода спрямована на здійснення реакції, а покарання – на її припинення.

Винагородами за успішне навчання учня можуть бути посмішка вчителя за вірну відповідь, позитивні оцінки, свідоцтва, схвалення батьків, успішне працевлаштування тощо; покараннями за неуспішне навчання – позбавлення стипендії, залишення після уроків, запис у щоденнику, негативні оцінки, виключення з навчального закладу тощо.

У випадках, коли підкріплення припиняється, дія стимулу може поступово згасати.

Так, успішність навчання студента у ВНЗ у порівнянні зі школою часто знижується внаслідок меншої кількості підкріплень.

Чим сильнішим є дія стимулу, тим скоріше виникне і довше збережеться в пам’яті відповідна реакція.

Успішність навчання студентів у суворих викладачів часто вища, ніж у викладачів, що проявляють поблажливість до студентів. Причина – страх, який викликають суворі вимоги викладача, що змушує студента навчатись.

Найчастіше внаслідок научіння формується певна емоційна реакція.

Нам приємно зустрічати людину, яка нас хвалить.

Негативне ставлення вчителя може викликати відразу навіть до того навчального предмету, що спочатку подобався.

І хоча негативні емоції також мають певний стимулюючий ефект, більшість психологів наголошує на важливості позитивних емоційних реакцій (вони служать додатковим підкріпленням).

Серед бігевіористів тривають суперечки стосовно того, яку роль відіграють покарання для научіння. Дехто пропонує зовсім від них відмовитись, використовуючи лише підкріплення, а хтось вважає, що покарання слід використовувати, але з дотриманням ряду вимог: покарання має відбуватись відразу ж після здійснення небажаних дій; покарання має обов’язково супроводжуватись припиненням дії подразників, що підкріплюють небажану реакцію (даремно карати дитину за погані слова, якщо самі батьки їх постійно використовують), та підкріпленням зворотної поведінки (дівчинку, яка постійно ображає свою сестру, доцільно хвалити за будь-які прояви співробітництва); покарання має бути по-можливості м’яким (значне покарання не стільки припиняє одну небажану поведінку, скільки породжує іншу, викликаючи емоції страху, агресії, бажання відплатити, образити у відповідь тощо).

Теорія научіння акцентує увагу викладачів на необхідності навчальних вправ (щоб формувалися умовні рефлекси), зворотного зв’язку (для забезпечення необхідного підкріплення), створення сприятливого навчального середовища (для появи позитивних емоцій), використання різноманітних стимулів (для підкріплення успішного навчання учнів).