12.3. Сучасні тенденції в освіті. Болонський процес.

Розгляд освіти як системи буде неповним без аналізу тих тенденцій, які на сьогодні визначають її розвиток. У наш час інтенсивного розвитку набуває міжнародний освітній простір, властивим для якого є поєднання національних освітніх систем, що значно відрізняються за філософськими та культурними традиціями. Отже, міжнародний освітній простір характеризується такими важливими тенденціями.

1. Загальна орієнтація більшості країн на перехід від елітної освіти до високоякісної освіти для всіх.

2. Поглиблення міждержавного співробітництва у сфері освіти.

3. Суттєве збільшення гуманітарної складової в цілому, а також за рахунок введення нових людиноорієнтованих наукових та навчальних дисциплін: політології, психології, педагогіки соціології, культурології, екології, ергономіки, економіки.

Ще однією важливою тенденцією у розвитку міжнародної освіти є значне розповсюдження нововведень за умов збереження існуючих національних традицій. Тому простір стає полікультурним та соціально-орієнтованим на розвиток людини й цивілізації в цілому, більш відкритим для формування міжнародного освітнього середовища, наднаціональним за характером знань та залученню людини до світових цінностей.

Поняття інновація (від лат. in - в, novus - новий) означає нововведення. Головним показником інновації є прогресивний початок у розвитку школи чи вищого навчального закладу у порівнянні з існуючими традиціями та масовою практикою. Н.В.Бордовська та А.А.Реан зазначають, що інновації у системі освіти пов’язані з внесенням змін: до цілей, змісту, методів та технологій, форм організації та системи управління; до стилів педагогічної діяльності та організації навчально-пізнавального процесу; до системи контролю та оцінки рівня освіти; до системи фінансування; до навчально-методичного забезпечення; до системи виховної роботи; до навчального плану та навчальних програм; до діяльності педагогів й тих, хто навчається.

Взагалі, необхідними складовими інноваційної освіти вважаються: особистісний підхід, фундаментальність освіти, творчі засади, професіоналізм, синтез двох культур (технічної та гуманітарної), використання новітніх інформаційних технологій. Зокрема, інноваційне навчання характеризується такими провідними особливостями. По-перше, це навчання передбаченню, тобто орієнтація людини не стільки на минулий та сучасний досвід, скільки на далеке майбутнє. Таке навчання має підготувати людину до використання методів прогнозування, моделювання і проектування у житті та професійній діяльності. По-друге, особливістю інноваційного навчання є участь тих, хто навчається, у співробітництві в процесі прийняття важливих рішень на різних рівнях (від локальних до глобальних з урахуванням розвитку світу, культури і цивілізації).

Створення загальноєвропейської системи освіти пов’язане з Болонською декларацією, яка була підписана в 1999 році 29 європейськими країнами. Ця подія стала основою для розвитку так званого Болонського процесу.

Основний зміст Болонської декларації полягає в тому, що країни-учасниці зобов’язалися на протязі 10 років (до 2010 р.) привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту. Положення, що розглядаються і виконуються в рамках Болонського процесу зводяться до шести основних позицій:

1. Введення двох циклів навчання. Перший цикл для одержання ступеню бакалавра з тривалістю навчання 3-4 роки. Другий цикл для одержання ступеню магістра (через 1-2 роки навчання після бакалаврату) або для одержання ступеню доктора ( при загальній тривалості навчання протягом 7-8 років).

2. Введення кредитної системи. Пропонується ввести в усіх національних системах освіти єдину систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах (замість існуючої в багатьох країнах системи обліку в годинах). Систему пропонується зробити накопичувальною, здатною працювати в рамках концепції “навчання протягом всього життя”.

3. Контроль якості освіти. Оцінка якості освіти буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях та навичках, які набули випускники. Також будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. Оцінку будуть давати акредитацій ні агентства, незалежні від національних урядів та міжнародних організацій.

4. Розширення мобільності. Передбачається на основі виконання попередніх пунктів розвиток мобільності студентів та викладацького складу, а також зміни національних законодавчих актів в галузі працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Проголошується орієнтація ВНЗ на кінцевий результат: знання випускників мають застосовуватись і використовуватись в усій Європі. Всі академічні ступені та інші кваліфікації повинні реалізуватися на європейському ринку праці. Професійне визнання кваліфікації має бути полегшене.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із завдань, що мають бути вирішені в ході Болонського процесу, залучення в Європу великої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що реалізовані нововведення приведуть до підвищення інтересу всього світу до вищої освіти.