Завдання для самоконтролю

1. Наведіть якомога більше аргументів до тези: „Розвиток є основним засобом існування особистості на всіх етапах її життя”.

2. Поясніть, за якими ознаками визначають стадії розвитку людини.

3. Наведіть приклади самоактуалізації особистості з історії, мистецтва, власного досвіду.

4. Що собою являє Я-концепція?

5. Які існують складові Я-концепції?

6. Що може здеформута самооцінку?

7. Наведіть приклади поведінкових проявів особистостей з різними Я-концепціями.

8. Чому коригувати Я-концепцію так важко?

9. Наведіть якомога більше аргументів до тези: “Розвиток є основним засобом існування особистості на всіх етапах її життя”.

10. Поясність, за якими ознаками визначають стадії розвитку людини.

11. Наведіть приклади самоактуалізації особистості з історії, мистецтва, власного досвіду.

Рекомендована література

1. Бернс Р. Я-концепция и воспитание. – М.: Прогресс, 1986. – 421 с.

2. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика: Учебник для вузов. - СПб.: Издательство «Питер», 2000. - 304 с.

3. Грановская Р.М., Элементы практической психологии. – 2-е изд. – Л.: Издательство Ленинградського университета: 1998. – 560 с.

4. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. У 2-х ч. – Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. – К.: КНЕУ, 2000. – 243 с.

5. Колесніченко Л.А. Борисенко Л.Л. Основи психології та педагогіки: Навчально-методичний посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 157 с.

6. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 3-е изд. – М.: Изд-вл УРАО, 1997. – 176 с.

7. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов. В 2-х кн. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - 576 с.

8. Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. и общая редакция Л.В.Куликова. – СПб.: Питер, 2002. – 480 с.

9. Психологічний довідник учителя. В 4-х книгах / Упоряд.: В.Андрієвська / За заг.ред. С.Максименка. – К.: Плавник, 2005.

10. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – 558 с.

11. Ребер А. Большой толковый психологический словарь. В 2-х томах. – М.: Вече Аст, 2000.

12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности .- СПб.: Питер, 2002. - 608 с.

13. Юнг К.Г. Воспоминания, сновидения, размышления. - М.: ООО «Издательство АСТ - ЛТД», Львов: «Инициатива», 1998. - 480 с.

14. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учебное пособие / Европейский інститут експериментов. – СПб.: Издательство "Полиус", 1998. – 639 с.

15. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. – К.: Освіта, 1993. – 208 с.

10. Поняття про діяльність та її структуру

10.1. Поняття про діяльність.

10.2. Типи і види діяльності.

10.3. Структура діяльності.

10.4. Поняття та фактори сільної діяльності.

10.1. Поняття про діяльність.

“Найбільш нестерпний для людини спокій, який не порушується ні пристрастями, ні справами, ні розвагами, ні заняттями. Тоді вона відчуває свою незначність, занедбаність, недосконалість, залежність, безсилля, порожнечу”

(Б.Паскаль).

Усі живі істоти є суб”єктами активності, оскільки вони, будучи причиною існування в світі, містять у собі джерело власного руху, завдяки якому вони відтворюють себе, виборюють власне місце та виживають у навколишньому середовищі. Тому активність є загальною характеристикою життя, діяльним станом живих організмів як умова їх існування, основою їх розвитку.

Проте активність людини і тварини суттєво відрізняються.

Активність тварини зумовлюється її природною організацією та виявляється у поведінці, що, в основному, регулюється вродженими програмами та не виходять за межі біологічної доцільності, тобто: поведінка тварини обслуговує її біологічні потреби, які залежать від умов її життя, забезпечують пристосуванням до цих умов, підтримання індивідуального життя та відтворення виду. Хоча активність тварини як і людини, опосередковується та регулюється психікою, вона не є усвідомленою діяльністю.

Психіка ж людини характеризується наявністю свідомості. Тому, хоча тваринам і людям притаманні різноманітні, іноді на перший погляд, схожі форми активності, у людини ведучою її формою є усвідомлена діяльність, яку вона здатна організовувати та регулювати, досягаючи мети, задовольняючи найрізноманітніші потреби та засвоюючи суспільний досвід. Найважливіші особливості активності людини і тварини подані у таблиці 1.

Отже, діяльність – це активна взаємодія людини з середовищем, в якому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникає в наслідок прояву у неї певної потреби.

Табл. 1. Особливості активності людини і тварини.

Активність тварин	Активність (діяльність) людини
Має інстинктивно - біологічний характер	Спрямовується пізнавальною потребою, має суб”єктивну значимість
Замість спільної діяльності має місце угрупування, організація якого такі головні принципи поведінки як домінування та територіальність	Здійснюється у суспільстві. Кожна дія набуває для людей сенс залежно від того місця, яке вона займає у їх спільній діяльності (предметність)
Тварини керуються наочними враженнями	Людина абстрагується, проникає у зв”язки та відношення речей, встановлює причинні залежності між ними
“Діяльність” тварини є типовими спадково закріпленими програмами поведінки, носить інстинктивний характер.	В діяльності людини здійснюється передача та закріплення досвіду через соціальне середовище спілкування (мова та інші системи знаків)
Зародки використання знарядь діяльності не створюють ніяких нових операцій	В діяльності людини здійснюється виготовлення знарядь праці

У діяльності виявляється внутрішня (психічна) та зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється свідомою метою. Результатами активності людини є рухи, пізнання оточуючої дійсності, спілкування, вплив на оточеня, вплив на самого себе (самовиховання, самоуправління, саморегуляція) тощо.

Психічна активність має різні форми зокрема: інстинктивна поведінка,

виконання навичок, “ручне” мислення (мислення у процесі маніпуляції предметами), орієнтовна поведінка тощо. Але діяльність розглядається як специфічна форма активного ставлення людини до навколишнього світу, змістом якого є доцільна зміна і перетворення світу на основі засвоєння і розвитку культури, що існуєї в певних конкретно-історичних умовах.