7.4. Форми прояву несвідомого

У цілому прояви несвідомого можна подати в такому узагальному вигляді:

а) сприймання та субсенсорне сприймання. Людина завжди сприймає більше, ніж усвідомлює. Отримуючи водночас велику кількість вражень, люди легко випускають із виду окремі з них.

Субсенсорне сприймання – сприймання того, що знаходиться нижче порогу відчуттів. Об’єкти, які сприймаються на цьому рівні, не дані у вигляді образу і не усвідомлюються, але регулюють поведінку людини. (дія звуків, які не чуємо – з’являється втома, роздратування; вивчення англійської мови за допомогою методу Ілони Давидової);

б) дії, що забезпечують безперешкодне виконання звичних поведінкових автоматизмів і стереотипів. Наприклад, коли ми тільки навчалися писати, водити автомобіль, то спочатку усвідомлювали кожний власний рух, кожну дію, а потім починаємо робити це автоматично;

в) психічні стани: стан афекту, галюцинації, марення, сомнамбулізм, гіпнотичний стан, певний стан сп’яніння, який спостерігається при синдромі Корсакова.

Афект – це емоційний стан людини, що охоплює психіку в цілому, є стрімким, бурхливим і малокерованим. Людина у цьому стані не усвідомлює власні дії. Це враховано в законі карного кодексу: зменшуєься покарання, якщо людина вчинила злочин у стані афекту. Сомнамбулізм – особлива форма патологічного сну, за якого спляча людина у стадії повільного сну встає з ліжка і починає ходити. Вона добре орієнтується в темряві, чує дуже тихі звуки, гарно відчуває предмети на дотик, орієнтуючись у просторі, для неї характерна чітка координація і чіткість рухів. Не можна будити людину в цьому стані, бо різке пробудження може спричинити негативні наслідки. Синдром Корсакова – форма розладу пам’яті при вживанні певної кількості алкоголю. Наприклад, відомі випадки, коли людина, знаходячись у гостях в стані гострого алкогольного сп’яніння, діставалася додому, не усвідомлюючи і не пам’ятаючи, як вона це зробила;

г) сновидіння. Аристотель вважав, що життя сновидіння – це спосіб роботи нашої душі в стані сну. Сновидіння може містити залишки денних вражень, спроби задовольнити потреби і бажання людини, які не можуть бути задоволені в реальності.

Загальна функція снів – це спроба відновити наш психічний баланс через продукування матеріалу сну, який поновлює цілісну психічну рівновагу. Це може бути сон який повторюється (інколи від народження до старості) – це спроба компенсувати будь-які окремі дефекти ставлення сновидця до життя, або він може снитися внаслідок травматичної події, яка залишила відбиток у психіці людини. Інколи сон може попереджати про важливу подію у майбутньому. Але може робити це як дельфійський оракул, який провіщав царю, що перетнувши річку Халіс, цар зруйнує велике царство. Тільки після того, як цей цар був повністю переможений у битві, під час якої він перейшов річку Халіс, з'ясувалось, що це його власне царство;

д) потяги і мотиви поведінки. З.Фройд вважав, що людські дії, вчинки, які здаються на перший погляд випадковими, насправді зумовлені глибинними мотивами та переживаннями, які сама людина не усвідомлює.

Обмовки, описки, забування, регулярне переїдання, майже повна відмова від їжі тощо;

ж) настановлення – цілісний, недиференційований і несвідомий стан, що характеризує готовність людини до певної активності та задає напрям реагування;

з) індивідуальні внутрішні стандарти, норми, ідеали.

Після здійснення не дуже гарного вчинку людина починає себе некомфортно почувати, або навіть може соматично захворіти. Несвідоме наслідування ідеалу – одяг, мова, жести, поведінкові особливості;

е) психологічні захисти, які захищають наше “Я” від тривоги та допомагають зберегти самоповагу в ситуації загрози для “Я”;

є) тонка та важка інтелектуальна, робота, що потребує глибокого напруженого мислення; творчі наукові відкриття, раптові осяяння, передбачення.

Російський вчений Д.Менделєєв (періодична система), німецький хімік Кекуле (формула бензолу), французький математик Пуанкаре та багато інших зобов’язані своїми відкриттями несподіваним “одкровенням” із несвідомого, будь-то сновидіння чи раптове осяяння;

і) неусвідомлені мовні, культурні, ідеологічні та інші міфи і соціальні норми, що визначають поведінку людей, що належать до однієї культури.

Анекдоти про певні національності: американець, росіянин, француз, німець, українець ( “...Як не з’їм, то понадкушую”).

Ці неусвідомлені елементи входять до складу ментальності (притаманний даній нації варіант світосприйняття, поведінки, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально- етичній основі).

Виокремлюють такі основні риси української ментальності (за Г.Півторак).

• Антеїзм ( давньогрецька міфічна істота Антей) відображає працездатність українського народу;

• ”Екзистенційно-межове” світовідчуття виявляється у гостро-емоційному переживанні сьогодення, життєлюбності, поетичності, у "пріоритеті серця над головою”;

• Індивідуалізм як результат проживання в малих соціальних групах, який в українській ментальності поєднується з ідеєю рівності, повагою до свободи кожного, гостре несприйняття абсолютної монархічної влади;

• Соціопсихологічний і політичний конформізм. У історичному становленні психіки українського народу особливу роль відіграє геополітична ситуація. Колонізація України, відсутність її державності, соборності території розвивали і особливості світосприймання народу з домінантою тотального підкорення. В таких умовах нівелювалися споконвічні чесноти свободи, честі, сумління тощо. Умовою виживання стали соціопсихологічний і політичний конформізм, який передбачав не лише прислужництво ”меншовартісної” нації, а й її задоволення від рабства.

К.Г.Юнг порівнював спробу людини жити, орієнтуючись виключно на свідомість, з побудовою дамби через океан (де океан – несвідоме), але водночас фіксація тільки на несвідомому еквівалентна поглинанню потопом. Безумовно, що у спілкуванні з зовнішнім світом доцільно використовувати свідомий підхід, маючи можливість і час періодично повертатися до внутрішнього несвідомого світу для психічного оновлення.