6.4. Здібності

Поняття про здібності ввів у науку Платон, саме завдяки йому виникло уявлення про вроджену нерівність людей з огляду на їхні здібності. Англійський філософ Ф.Бекон, визнаючи природну обдарованість, водночас вважав, що вроджені таланти подібні рослинам і потребують вирощення за допомогою занять наукою. У такий спосіб він визнавав роль виховання у розвитку та «виправленні» здібностей. Засновник емпіричного підходу до вивчення здібностей Ф.Гальтон відстоював точку зору щодо спадкової передачі здібностей від батьків до дітей (в свій час його погляди оформились у окрему науку – євгеніку). Протягом тривалого часу здібності пов’язувались з особливостями будови головного мозку, що проявляється в будові черепа. Засновник френології Ф.Галль навіть склав «френологічну карту здібностей». На ній були зображені зони черепа, що відповідають прояву певних здібностей (у разі наявності на них так званих «шишечок»). Наприклад, випуклість на лівій стороні лоба забезпечує дотепність, поряд на скроні – творчі здібності.

У вітчизняній психології проблема здібностей почала розглядатися спочатку в межах психотехніки. Якісно новий крок в теоретичному осмисленні проблеми здійснили С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов, К.К.Платонов, В.М.Мясищев та інші. Їхні дослідження призвели до розуміння здібностей як індивідуально-психологічних якостей особистості, що визначають ступінь успішності оволодіння та виконання певної діяльності і не є тотожними системі індивідуального досвіду особи. Кожна здібність людини є її здібністю до чогось, а саме до певної діяльності. Поза діяльністю цю властивість людини не можна розпізнати, описати і охарактеризувати. Здібною до певної галузі діяльності зазвичай називають ту людину, яка : - швидко оволодіває необхідними для її виконання знаннями, вміннями та навичками; - легко засвоює її дії та операції; успішно справляється з вимогами відповідної галузі практики.

Теплов Б.М. встановив, що здібності розвиваються на підгрунті вроджених біологічних засад – задатків – анатомо – фізіологічних та функціональних особливостей особи. Але вони є лише передумовою розвитку здібностей: в процес цього розвитку вони входять у якості вихідного моменту. Здібності, що розвинулися на їхньому грунті, зумовлюються, але не визначаються ними. Задатки є багатозначними, тобто можуть слугувати основою розвитку різноманітних здібностей. Характерною властивістю задатків є те, що вони самі собою ще ні на що не спрямовані. Задатки впливають, але не вирішально на процес розвитку здібностей, які формуються на протязі індивідуального життя людини в процесі виконання різних видів діяльності та виховання. У розвитку здібностей задатки зумовлюють: по-перше, різні шляхи їхнього формування; по-друге, вплив на рівень та швидкість розвитку.

Важливою передумовою розвитку здібностей є виникнення схильностей - вибіркової спрямованості особистості на виконання певної діяльності. Тобто, це сукупність стійких потреб, які спонукають людину займатися певною діяльністю. Формування схильностей починається в ранньому дитинстві під впливом умов виховання, характеру ігрової та творчої діяльності дитини, досвіду її спілкування з дорослими. Схильності проявляються у ненасичуваній потребі у якійсь діяльності, що знаходить свій вияв у постійному прагненні займатися улюбленою справою, в отриманні глибокого задоволення від самого процесу цієї діяльності. Оскільки схильність до діяльності пов’язана з інтересом до неї, зазначимо, що це не одне і те саме. Людина може цікавитися спортом (вболівати за улюблену команду, читати спортивні газети), але сама навіть не робить ранкової зарядки. Отже, є інтерес, але нема схильності до цієї діяльності.

За видами здібності можна розподілити на певні групи, а саме:

- загальні - індивідуальні властивості людини, що забезпечують відносну легкість та продуктивність при оволодінні і виконані різних видів діяльності (гарна научуваність дає можливість людині швидко і якісно засвоювати знання у різних галузях та виявляти високі практичні результати);

- спеціальні - система властивостей людини, що забезпечує досягнення високих результатів у якій-небудь окремій галузі діяльності (розвинене чуття мови забезпечує легке опанування іноземних мов).

В залежності від характеру діяльності здібності підрозділяються на:

- репродуктивні, що забезпечують високі вміння засвоювати індивідуальний досвід (можливість утримувати в пам’яті великі обсяги інформації та швидко відтворювати їх у разі необхідності);

- творчі, що забезпечують можливість вибору нового, оригінального в процесі виконання діяльності (креативність мислення забезпечує нестандартне рішення у звичній ситуаціх).