4.10. Воля

Воля – це психічний процес свідомого регулювання людиною своєї поведінки і діяльності та їх психічного забезпечення для долання різних перешкод.

Фізіологічно важливу роль при здійсненні вольових дій відіграють лобові частки мозку, пошкодження яких призводить до абулії – болісному безвіллю.

Вольові дії виконують дві основні функції:

1. стримування, долання чогось небажаного, що не можливо виконати в даний момент (наприклад, студентам слід стримувати своє бажання порозмовляти з одногрупниками на лекції);

2. активації, спонукання до виконання чогось (читання підручника для підготовки до семінарського заняття).

Вольові дії можуть бути розділені на два види за ступенем складності:

1. проста вольова дія полягає в подоланні безпосередніх труднощів - як зовнішнього, так і внутрішнього плану (дуже не хочеться працювати на семінарі, але змусив себе підняти руку, хотілося збігти з занять у кіно – був вимушений піти в аудиторію, хотілося сказати єхидну репліку, але стримався і т.д.);

2. складна вольова дія містить у собі ряд простих (наприклад, для подолання поганої звички – паління, людина має постійно стримуватись від простих операцій, пов’язаних з палінням: купівля цигарок, миття попільничок тощо).

Кожна вольова триває певний час і проходить кілька етапів. Прості вольові дії звичайно складаються лише з двох етапів - постановки мети (того, що передбачається одержати в результаті) і її виконання. Ці ланки звичайно випливають одна за одною без додаткових проміжних елементів. У складній вольовій дії звичайно представлені три ланки – постановка мети, планування і виконання. Постановка мети включає усвідомлення наявних потреб, появу і боротьбу мотивів, і, нарешті, оформлення конкретної цілі діяльності. На етапі планування визначаються засоби для досягання мети та послідовність необхідних дій. На етапі практичної реалізації здійснюється досягання прийнятого рішення. Всі ці етапи вимагають значного нервового напруження та долати ряд труднощів: встановлювати та підтримувати пріоритет тих чи інших життєвих цілей і завдань, підкоряти певний період своєї життєдіяльності процесу досягнення мети, відмовлятися від ряду спокус, підтримувати необхідний рівень активності, переборювати зненацька виникаючі перешкоди, контролювати і коректувати свої дії. Саме тому здатність до реалізації складних вольових дій присутня не в кожної людини.

Для розвитку волі слід пам’ятати, що воля - це деяка “внутрішня сила”, яка дозволяє нам стримувати недоречні бажання і займатися потрібною в певний момент діяльністю. Необхідність застосування вольових зусиль пов’язане з мораллю, з суспільними цінностями, котрі не завжди сприяють задоволенню наших потреб, а одночасно вимагають від нас не завжди потрібної нам активності. Чим більша суперечність виникає між потребами людини та суспільними умовами, тим більші вольові зусилля необхідні для їх стримування чи реалізації. Однак при цьому воля може бути “нерозумною” – пригнічувати наші звички і бажання, чи “розумною” – розумно керувати ними.

Розумне застосування вольових зусиль полягає в тому, щоб у кожному потрібному випадку використовувати мінімум зусиль для їх реалізації. Частіше за все слід проаналізувати ситуацію і свої емоційні відчуття, що з нею пов’язані та змінити забарвлення вражень, викликавши у своїй уяві привабливі образи. Кажуть: “Якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї”. Однак часом до слабовілля можуть вести деякі причини:

• емоційні бар’єри – внутрішні перешкоди, що заважають здійсненню дозволених і навіть заохочувальних суспільством вчинків (лінь, страх, відраза до певної діяльності, страждання, сором, почуття провини). Такі емоційні стани можуть супроводжувати певну діяльність внаслідок власного досвіду індивіду, загального культурного впливу суспільства і надмірного виховання батьків (постійні нотації, втручання, поради можуть також сформувати “бар’єр”). Самопізнання дозволяє виявити такі “бар’єри”, що заважають прийняттю вольових рішень, і за можливістю їх усунути;

• внутрішній конфлікт – дія декількох взаємовиключних бажань, стан “маятнику” – вибір одного збільшує перевагу другого і навпаки (Буріданов віслюк). Такий вибір викликає болісну роботу мислення (порівняння, аналіз і т.п.) і виснажує волю.

Пропонують таку програму виховання сили волі:

1. Почніть з подолання порівняно незначних труднощів (простих вольових дій).

2. Формулювання, що конкретизують задачу не повинні містити частки “не” (наприклад, замість “не нервувати, не хвилюватись” ефективніше казати собі: “Я спокійний і холоднокровний).

3. Слід прагнути до формуванню звички долати поточні труднощі, доводити почате до кінця.

4. Поряд з доланням поточних труднощів з самовиховання, необхідно формулювання віддалених цілей, заради яких долаються безпосередні труднощі. Тоді повсякденні зусилля набувають більшого сенсу (наприклад, для вивчення англійської мови можна висунути мету поїхати на стажування в Англію).

5. При прийнятті рішення слід всебічно виважувати всі умови і можливості, а коли вибір зроблений – відкидати всі сумніви і коливання і переходити до дій, якими б спокусливими не здавалися інші можливості.

6. Потерпівши невдачу – не слід дивитись на неї як на свою поразку, а як деякий відхід, результат свідомого вибору.