11.Економічна сутність поняття “банківська система” та підходи до її структуризації: інституційний підхід, правовий та організаційно-економічний.

Основними підходами до визначення поняття банківська системи є: інституційний; правовий; організаційно-економічний.

Інституційний підхід включає дві концепції. Згідно першої концепції банківська система визначається як сукупність взаємопов’язаних банків. Згідно другої концепції до складу банківської системи відносять спеціалізовані фінансово-кредитні інститути. Відповідно до інституційного підходу банківська система розглядається не в повній мірі, не враховується складність структури, її функції, зв’язки, які існують в самій системі.

Правовий підхід. Відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківська система складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків , що створені та діють на території України відповідно до положень законодавства.

За організаційно-економічним підходом банківська система розглядається як сукупність усіх банків країни, які взаємодіють між собою, підпорядковуючись встановленим нормам і правилам ведення банківської справи з метою забезпечення можливості грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування обороту, а також стабільної діяльності банківських установ.

Банківська система визначається як ланка фінансово-кредитної системи, що представлена сукупністю банківських інститутів, які перебувають у тісному взаємозв’язку та структурній взаємозалежності, а також функціонують відповідно до встановленої нормативно-правової бази.

12. Основні цілі діяльності банківської системи.

Умовами нормального функціонування банківської системи є:

1. достатня кількість діючих банків та кредитних установ.

2. відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не виконали банківські операції у встановлений термін, не мають належним чином оформлених ліцензій та інших нормативних документів.

3. наявність центрального банку, який є основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує роль функції управління грошово-кредитними та фінансовими процесами.

4. існування поряд із ЦБ комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки та зовнішньоекономічні зв’язки.

5. діяльність банків та кредитних установ повинна не обмежуватись акумуляцією та розподілом коштів, а сприяти накопиченню капіталу.

Досягнення основної цілі (забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи) можливе лише за умови ефективної реалізації пріоритетних цілей підсистем.

Основними цілями підсистем є дотримання фінансової рівноваги в системі та підвищення стійкості до криз, які досягаються за рахунок ефективної взаємодії з макроекономічною системою та поглиблення інтеграції в світовий фінансовий простір.

На сьогодні в проекті комплексної програми розвитку БС визначені наступні цілі розвитку:

1. Підвищення рівня капіталізації банків, конкурентоспроможності банківських кредитних послуг.

2. Впровадження сучасних систем управління ризиками та міжнародних стандартів корпоративного управління.

3. Посилення захисту прав вкладників, клієнтів, кредиторів комерційних банків

4. Розширення інструментів рефінансування банківських установ зокрема під заставу іпотечних кредитів

5. Створення інституту банківського нагляду та впровадження стратегії активного нагляду

6. Поглиблення інтеграції в світовий фінансовий простір.

Довгострокові цілі – забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи відповідно до внутрішніх критеріїв фінансової стійкості та потреб сталого розвитку соціально-економічної системи.

Середньострокові цілі - створення фінансово стійкої, високорозвиненої та ефективної банківської системи з прогресивною структурою активів, капіталу, зобов’язань, конкурентоспроможності на світових ринках.

Короткострокові цілі - це забезпечення фінансової стійкості банків,підвищення рівня капіталізації, ліквідності та платоспроможності, а також ефективності діяльності банків.

13.Умови функціонування банківської системи.

Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Умовами нормального функціонування банківської системи є:

1) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ. Систему слід розглядати як таку, що постійно розвивається і кількісно та якісно змінюється;

2) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта засновника про створення;

3) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці;

4) існування поряд із центральним банком найрізноманітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб;

5) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки.

14.Функції банківської системи як самостійної економічної структури.

Основні функції БС: емісійна, трансформаційна, акумуляційна та інвестиційна, стабілізаційна, організація платіжно-розрахункової системи.

1. Через емісійну функцію БС забезпечує потреби економіки в грошах; зростання монетизації економіки в міру підвищення попиту на гроші; підтримання товарно-грошової збалансованості та стабільності грошей;

2. Трансформаційна функція полягає у здійсненні перерозподілу вільних грошових коштів між секторами економіки, галузями та регіонами. Дана функція перетворює вільні грошові ресурси в джерело додаткових доходів для їх власників та в джерело додаткових фінансових коштів для підприємств та населення, забезпечуючи нарощування інвестицій в реальний сектор економіки.

3. Акумуляційна функція полягає у нагромадженні коштів кредиторів та вкладників. Інвестиційна функція – це кредитування економіки та вкладання коштів у виробництво.

4.Стабілізаційна функція БС спрямована на підтримання безперервної та надійної діяльності банку та БС загалом, створюючи правові, економічні та організаційні передумови з метою уникнення локальних та системних банківських криз. Реалізацію даної функції здійснюють комерційні банки шляхом вдосконалення системи управління ризиками, активами, пасивами та своєї діяльності загалом.

З метою забезпечення дотримання законів та стабільності банківської діяльності створюються спеціальні механізми які включають мінімізацію банківських ризиків, страхування банківських депозитів, створення резервів для покриття збитків від активних операцій, створення механізму обов’язкового резервування, встановлення економічних нормативів та застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства.

15. Характеристика емісійної функції банківської системи.

Через емісійну функцію БС забезпечує потреби економіки в грошах; зростання монетизації економіки в міру підвищення попиту на гроші; підтримання товарно-грошової збалансованості та стабільності грошей;

Основну відповідальність за реалізацію даної функції несе ЦБ. Однак комерційні банки приймають також активну участь в її реалізації через створення депозитів та надання кредитів.

Слід зазначити, що дана функція нерозривно пов'язана з функці­єю регулювання грошового обороту, яка полягає в тому, що банківсь­ка система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Банківська систе­ма здатна управляти пропозицією грошей залежно від потреб еконо­міки. Дана функція банківської системи якісно відрізняється від ана­логічної функції окремого банку. Кожний банк здатний брати участь у формуванні пропозиції грошей і навіть зацікавлений у розширенні своєї діяльності, оскільки це дає йому можливість отримати додатко­вий прибуток. У цьому випадку лише в системі можна визначити межі такої діяльності, що адекватні попиту на гроші, і обмежити емісійну функцію кожного банку. Це досягається шляхом використання ін­струментів грошово-кредитної політики центрального банку.

Особливої актуальності дана функція набуває у сучасних умовах, оскільки одним із завдань у даний період є недопущення різкого збі­льшення грошової маси в обігу з метою стримування темпів інфляції. З цієї причини значно зменшується кредитна емісія банків другого рі­вня, водночас як Національний банк проводить рефінансування в ос­новному проблемних банків.

16.Сутність трансформаційної функції.

Трансформаційна функція полягає у здійсненні перерозподілу вільних грошових коштів між секторами економіки, галузями та регіонами. Дана функція перетворює вільні грошові ресурси в джерело додаткових доходів для їх власників та в джерело додаткових фінансових коштів для підприємств та населення, забезпечуючи нарощування інвестицій в реальний сектор економіки. Ключову роль у даній функції відіграють комерційні банки, хоча і центральний банк приймає участь в трансформаційному процесі, впливаючи на нього шляхом регулювання банківських резервів, застосування процентної політики та використання механізмів рефінансування банків.

Отже у трансформаційний процес включається центральний банк, який є банком банків і активно здійснює всі види трансформацій­них процесів на міжбанківському рівні. Застосовуючи механізми ре­фінансування шляхом проведення кредитних аукціонів, тендерів, кре­дитування через "облікове вікно", прямого надання кредитів, центральний банк трансформує ресурси грошового ринку і за строка­ми, і за розмірами, і за ризиками в регіональному аспекті у більших масштабах, ніж окремі комерційні банки. Він завершує трансформа­ційні процеси в межах усього грошового ринку, які були розпочаті комерційними банками.

Банківська система істотно підвищує трансформаційний потенці­ал вузькоспеціалізованих банків. Саме тому спеціалізовані банки мають можливість виконувати дану функцію в кооперації з універса­льними банками. Наприклад, Ощадбанк України, спеціалізуючись на депозитних операціях, у межах системи має можливість запропонува­ти мобілізовані кошти банкам, які здійснюють кредитні операції. Як складові системи спільно ці банки можуть забезпечити весь комплекс трансформації грошового капіталу на ринку.

Отже, дана функція особливо актуальна в Україні в умовах фі­нансової кризи, оскільки значна кількість банків мають недостатню ресурсну базу для здійснення активних операцій. Національний банк України через вищезазначені механізми проводить рефінансування банків, забезпечуючи таким чином ресурсний потенціал банків друго­го рівня.