69. Стратегія інноваційної діяльності як складова стратегічного управління комерційним банком.

Аналізуючи проблеми стратегічного управління банком та наголошуючи на необхідності його практичного втілення, слід мати на увазі, що менеджмент сучасного банку – це, насамперед, управління його розвитком через постійне вдосконалення продуктового портфелю, процесів обслуговування клієнтів, технологій, організаційної структури, бізнес-моделей, що становить зміст інноваційної діяльності. Сучасні підходи до формування уявлення про стратегію інноваційної діяльності полягають у розумінні того, що вирішення стратегічних завдань, що стоять перед банками, можливе двома шляхами: на основі вже освоєних, традиційних методів або зміни існуючих та створення нових. Останнє передбачає впровадження інновацій, які є інструментом адаптивного пристосування до умов зовнішнього середовища, що змінюються, а також засобом постійного вдосконалення процесів в організації, спрямованих на зростання ефективності її діяльності. Таким чином, у системі прийняття стратегічних рішень інновації є одним з двох варіантів реагування на ймовірні майбутні зміни ситуації. З іншого боку, за своєю природою, як процеси цілеспрямованої діяльності, всі інновації, до якої би сфери вони не відносилися, мають багато спільного та підпорядковуються єдиним закономірностям виникнення і розвитку. Знання цих закономірностей дозволяє достатньо впевнено передбачати потребу у діях, необхідних для ефективного здійснення нововведень. Саме це підпорядкування інноваційних процесів певним закономірностям й є об’єктивною передумовою можливості стратегічного управління ними. Таким чином, стратегію інноваційної діяльності банку, слід визначати як комплекс управлінських дій, що окреслює напрями, вид та масштаби інноваційної діяльності, яка є адекватною потребам споживачів та змінам зовнішнього середовища й яку повинен здійснити банк для виконання стратегічних та оперативних цілей, враховуючи можливості ефективного використання наявних ресурсів. Отже, відповідно до комерційних банків, необхідним є розгляд типів інноваційних стратегій, які класифікуються залежно від видів інновацій: продуктові (впровадження нових депозитних, кредитних, розрахункових, інвестиційних продуктів, інструментів фінансових ринків); сервісні (орієнтація на розробку інноваційних методів обслуговування клієнтів); технологічні (розвиток дистанційного банкінгу, платіжних інструментів та систем, внутрішньобанківських інформаційних технологій); організаційно-управлінські (стратегії розробки та застосування нових форм організації діяльності, принципів й методів управління, бізнес-моделей); маркетингові (стратегії здійснення інноваційних змін у каналах збуту, маркетингових комунікаціях тощо). З’ясування тенденцій запровадження комерційними банками інноваційних продуктів й послуг доцільно, на наш погляд, проводити за напрямами бізнесу, що формуються за групами клієнтів, які розрізняються фінансовими потребами, механізмами взаємодії з банком, підходами до обслуговування, зрештою, специфікою впливу на фінансові показники діяльності банківських установ. Стосовно останнього варто зазначити, що саме впровадження продуктових інновацій дозволяє банку отримувати, як правило, додаткові комісійні доходи.

70. Аналіз продуктових інновації та їх вплив на результати банківської діяльності.

Продуктові інновації означають впровадження товару або послуги з новими або суттєво покращеними якостями або способами їх використання. Інноваційні продукти й послуги поділяють на такі, що пов’язані з традиційної діяльністю банків як фінансових посередників (депозитною, кредитною, розрахунковою), та ті, що відображають їх проникнення в інші сфери фінансової діяльності – страхову, інвестиційну, кастодіальну, довірчого управління тощо. Продуктові інновації часто супроводжуються маркетинговими та технологічними і складають переважну більшість банківських інновацій, оскільки успіх банківської установи на ринку прямо залежить від запропонованого нею спектру продуктів та послуг. Класифікація продуктових інновацій: - продукти й послуги: у сфері традиційної діяльності банків; у нових сферах діяльності; інструменти фінансових ринків: пов’язані з передачею ризику; пов’язані з підвищенням ліквідності; спрямовані на збільшення можливостей запозичень; спрямовані на зростання; акціонерного капіталу. Поняття "новий продукт" використовується як для визначення вдосконалення та оновлення існуючих продуктів, так і для продуктів, які вперше пропонуються споживачам та можуть задовольняти їхні потреби більш раціональним способом, або можуть приводити до виникнення нових потреб. Новий банківський продукт - це банківська послуга, що вперше пропонується на ринку, або є новою для банку при наданні її своїм клієнтам. При цьому новим продуктом вважається також модифікація вже існуючого продукту стосовно технології надання, або інших параметрів, які споживач вважатиме значущими для себе і які можуть привести до можливості продажу новим типам клієнтів. Новий банківський продукт повинен відповідати таким основним вимогам: відповідність існуючим і потенційним запитам споживачів; забезпечення додаткових доходів банку; вищі якісні параметри продукту на ринку над аналогічними продуктами; відповідність продукту стратегії розвитку банку. У комерційному банку практично можливі два підходи до організаційного забезпечення розробки і впровадження нових продуктів: 1. В банку функціонує окремий достатньо великий підрозділ, основною функцією якого є розробка нових продуктів. Реалізація нових продуктів і контроль за їх проходженням на стадіях життєвого циклу є функцією вже інших галузевих підрозділів; 2. В банку функціонують галузеві підрозділи, однією із функцій яких є також розробка і впровадження нових продуктів. Даний підхід отримав найбільше поширення у практичній роботі комерційних банків. Процес розробки і впровадження нових банківських продуктів передбачає такі етапи:

1. Пошук і відбір ідей. 2. Визначення економічної ефективності продажу нової послуги. 3. Розробка технології нової банківської послуги. 4. Встановлення стандарту якості банківської послуги. 5. Визначення маркетингових складових надання послуги. 6. Визначення ризиків нового продукту. 7. Етап випробування продукту. 8. Виведення нового продукту на ринок. 9. Моніторинг життєвого циклу нового продукту.

71. Оцінка технологічних, організаційно-управлінських та маркетингових інновацій банків.

Технологічні інновації – це інновації, пов’язані з розвитком технічних можливостей функціонування банку У сучасних умовах розвиток банківського бізнесу нерозривно пов'язаний з автоматизацією, впровадженням новітніх технічних засобів і передових банківських технологій по просуванню на ринок банківських продуктів і послуг, а також з пошуком інструментів, що підвищують привабливість банківських послуг, чому сприяють інновації. У світовій банківській практиці зараз відбуваються наступні технологічні інноваційні зміни: - «багатоканальна діяльність» при поєднанні нових і традиційних технологій і інструментів: самообслуговування, дистанційного обслуговування, використання Інтернету, індивідуальні консультації, телефонні центри; - віртуальні банківські і фінансові технології: управління банківським рахунком, готівкові розрахунки, електронний підпис, укладення договорів, фінансові організації (біржі, банки); - розосередження і організаційне розділення банку на три елементи: поширення послуг, виробнича частина і портфельний банк; оптимізація банківської мережі: сегментація, зміни у філіях і філіальній мережі; - комплексне використання нових інформаційних і комунікаційних технологій для електронного і змішаного (традиційного і нового) маркетингу (клієнт сам вибирає форму обслуговування); - нові банківські продукти (послуги) на базі нових технологій, нові автомати самообслуговування (моно - і багатофункціональні, інформаційні). Організаційними інноваціями, за міжнародними стандартами, вважається впровадження нових методів у бізнес-практику фірм, організацію виробничої діяльності та у відносини із зовнішнім середовищем (публічними інституціями, дослідницькими організаціями, клієнтами, постачальниками тощо). Для того, щоб вважатися інноваціями, ці зміни повинні бути результатом стратегічних рішень, прийнятих керівництвом компанії. У межах організаційних інновацій необхідно виділити: - управлінські інновації, що стосуються змін організаційної структури банку, механізмів планування, контролю, управління персоналом, стимулювання тощо; - концептуальні інновації, які втілюються у змінах моделей та стратегій діяльності комерційних банків. Маркетингові інновації – це впровадження нового маркетингового методу, що стосується суттєвих змін у дизайні або упаковці продукту, його просуванні на ринку, рекламі або встановленні ціни. Ці інновації призначені для забезпечення кращої відповідності виробництва потребам споживачів, нового позиціонування продукту на ринку, для відкриття нових ринків з метою зростання продаж. Серед маркетингових інновацій, котрі, як відомо, пов’язані із вдосконаленням чотирьох «пі» комплексу маркетингу – product, place, promotion, price , - для банківської діяльності найактуальнішими є такі їх види: - ринкові інновації, що пов’язані з виведенням вже існуючих продуктів на нові ринки або застосуванням відомих процесів для обслуговування інших клієнтських груп; - інновації у маркетингових комунікаціях (реклама, програми лояльності, ребрендинг, зв'язок з громадськістю); - інновації у каналах збуту банківських продуктів, що включають розвиток нових організаційних форм та нової філософії діяльності банківських відділень.

72. Інноваційна культура як елемент удосконалення діяльності банківської установи.

  Умовою реалізації стратегій інноваційної діяльності банку визнано існування у ньому інноваційної культури, яка є частиною загальної корпоративної культури банківської установи й поняття якої складають відповідні цінності, норми поведінки, традиції. Інноваційна культура неможлива без її цілеспрямованого формування, для чого необхідні інноваційність вищого керівництва та кваліфікований, творчо налаштований персонал. Обґрунтовано, що складовими інноваційної культури банку є канали акумуляції інноваційних ідей, система мотивації інноваційної активності працівників та внутрішні й зовнішні інноваційні комунікації. 

Інноваційна культура на рівні організації є складовою корпоративної культури, тому її можна охарактеризувати як сукупність цінностей, традицій, норм та стереотипів поведінки (ментальних моделей) у сфері інноваційної діяльності, на які орієнтуються співробітники при виконанні своїх професійних обов’язків. Саме інноваційна культура визначає міру сприйняття працівниками нових ідей, їх готовність та здатність підтримувати і впроваджувати нововведення за всіма напрямами діяльності банку. З цієї точки зору, функції інноваційної культури у процесі функціонування банківської установи можна визначити таким чином: - рефлексивна, яка полягає в оперативному й конструктивному реагуванні на проблеми, що виникають у процесі розробки та впровадження різноманітних інновацій; - регулятивна, що означає формування стійкої традиції постійної інноваційності, активної участі працівників у нововведеннях як соціальної норми; - трансляційна, яка передбачає передачу новим членам колективу стимулів з метою участі в інноваційній діяльності;

- селективна, що полягає у відборі до колективу тих людей, чия система цінностей відповідає вже сформованій у банку.

Присутність інноваційної культури в окремої особистості та суспільства, у цілому, слід вважати тільки передумовами формування інноваційної культури організації. Її створення може бути наслідком лише свідомих дій керівництва банку. Але для виконання таких дій

саме керівництво повинно відрізнятися високим рівнем інноваційної культури,

мати бажання сформувати її у колективі, а також володіти навичками щодо її

створення. Отже, говорити про можливості формування у комерційному банку

певного рівня інноваційної культури доцільно при існуванні таких умов:

- інноваційно налаштованого керівництва, яке цілеспрямовано запроваджує у колективі відповідні цінності та принципи поведінки; - працівників, які мають достатній кваліфікаційний і творчий потенціал та плідно використовують його у рамках інноваційному процесу. Ознаками наявності у банку інноваційної культури слід, на нашу думку, вважати утворення таких її організаційних складових: - каналів акумуляції та відбору інноваційних ідей, пропозицій працівників банку, а також експертних оцінок нововведень, що пропонуються;

- ефективної системи мотивації інноваційної поведінки персоналу;

- інноваційних комунікацій, що забезпечують рух потоків релевантної

інформації.