78. Інтернет-банкінг.

Актуальність дослідження Інтернет-банкінгу зумовлена двома основними чинниками: це стрімке зростання кількості користувачів та збільшення кількості банків, що надають послуги дистанційного обслуговування.

Впровадження Інтернет-банкінгу проходить у три основні етапи.

На першому етапі передбачається доступ клієнтів до банківських рахунків і проведення операцій по телефону або через Інтернет.

На другому етапі використовуються послуги оплати рахунків у режимі он-лайн та інформування про стан рахунку клієнта.

На третьому етапі пропонуються такі функції управління особистими фінансами, як можливість кредитування, здійснення безпечних торговельних операцій і оформлення страховок.

Незважаючи на те, що Інтернет-банкінг виник відносно недавно, у країнах Західної Європи він став традиційною масовою послугою, кожен п’ятий європеєць користується послугами Інтернет-банкінгу. Найбільшою популярністю банківський Інтернет-сервіс користується у таких країнах, як Німеччина, Великобританія, Швеція.

Система Інтернет-банкінгу, яка є найбільш прогресивною серед систем дистанційного банківського обслуговування, охоплює низку програмних продуктів і включає: системи управління рахунками клієнтів (системи «Інтернет—клієнт»); платіжні і розрахункові системи, у яких Інтернет використовується тільки як середовище передачі інформації; системи карткового процесингу, які є частиною платіжної системи; системи торгівлі цінними паперами в режимі он-лайн.

Інтернет-банкінг спрямований на підвищення якості обслуговування клієнтів, оскільки має низку переваг, зокрема: оперативність проведення операцій; доступність для клієнта (операції стають цілодобово доступними без відвідування офісу банку); необмеженість, тобто можливість здійснювати платежі практично будь-якого призначення; контрольованість, оскільки будь-яке списання активів з карткового рахунку оперативно відображається у банківських виписках.

Використання Інтернет-технологій у банківському бізнесі має низку суттєвих переваг, серед яких доступність банківських послуг у будь-який час і у будь-якому місці, де є Інтернет, суттєве зниження вартості банківських послуг, отриманих через Інтернет, порівняно із ціною послуг, наданих традиційним шляхом, а також низька собівартість обслуговування.

Вважаємо, що серед недоліків реалізації банківських операцій через Інтернет істотними є такі, як: часовий лаг у здійсненні операцій оплати рахунків, виплати депозитів, блокуванні/розблокуванні платіжних карток; існування юридичного ризику; електронне шахрайство, тобто високий ризик крадіжки грошей; імовірність «втрати» платежів; імовірність технічних збоїв у системі.

79. Поняття та структура системи фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг- сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг процес безперервного науково обґрунтованого діагностично-прогностичного контролю, аналізу і прогнозування змін фінансової діяльності суб’єктів господарювання і населення та стану суб’єктів фінансово- кредитної сфери країни з метою забезпечення економічного розвитку та фінансової стабільності суб’єктів господарювання, секторів національної економіки, регіонів і держави.

Предметом фінансового моніторингу є банківські процеси, тобто сукупність різноманітних видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб клієнтів, а об'єктами - фінансово-економічні відносини в фінансовому і реальному секторах, внутрішні процеси в банках і взаємозв’язки останніх у ринковому середовищі.

Система фінансового моніторингу визначається як сукупність методів аналізу, контролю та прогнозування, спрямованих на досягнення фінансової стабільності як окремого суб’єкта, так і фінансово-кредитної сфери країни загалом.

Система фінансового моніторингу в банківській сфері охоплює три рівні (рис. 4). На нашу думку, банківська сфера є доволі містким поняттям, яке включає в себе окремі комерційні банки, банківський сектор (сукупність комерційних банків) і банківську систему (центральний банк і сукупність комерційних банків), відповідно специфіка фінансового моніторингу полягає в тому, що він складається з кількох складових залежно від рівня використання, а саме:

• на державному рівні здійснюється моніторинг діяльності центрального банку;

• на рівні банківської системи - моніторинг фінансової стабільності в державі і фінансовий моніторинг банківського сектора національної економіки загалом, різних груп і окремих комерційних банків центральним банком, саморегулівними організаціями, рейтинговими компаніями і незалежними експертами;

• на рівні окремого комерційного банку - внутрішній фінансовий моніторинг.