- •Сутність банку з позиції його історичного розвитку.
- •Період зародження банку і банківської системи.
- •Розвиток банківської діяльності у Стародавній Греції.
- •Основні етапи розвитку банківської діяльності.
- •Розвиток капіталістичної банківської справи.
- •Банківська система при соціалізмі.
- •Історія розвитку банківської діяльності в Україні
- •Умови переростання кредитора в банк.
- •Характерні особливості банку як суб’єкта господарювання.
- •11.Економічна сутність поняття “банківська система” та підходи до її структуризації: інституційний підхід, правовий та організаційно-економічний.
- •Основні цілі діяльності банківської системи.
- •Виконання банківською системою стабілізаційної функції.
- •Взаємодія банківської системи з іншими системними структурами.
- •Типи банківських систем.
- •25. Етапи еволюції банківської системи сша.
- •26. Сучасна структура банківської системи сша.
- •27.Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції.
- •29.Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків
- •30. Становлення банківської системи Польщі.
- •Розвиток банківської системи Угорщини.
- •32. Характеристика членів Групи Світового банку,їх цілі і проекти для України
- •33. Сучасний стан інтеграції банківської системи України у світовий фін. Простір.
- •34. Формування банківської справи в Україні, основні етапи розвитку
- •35. Розбудова національної банківської системи та законод. Підґрунтя її формування.
- •36. Вплив іноземного капіталу на банківський ринок України.
- •37. Механізм забезпечення стабільності банків.
- •38. Фінансова стійкість банківської системи.
- •39. Статична фінансова стійкість банківської системи.
- •40. Стратегічна фінансова стійкість банківської системи.
- •41. Проблемні та кризові явища в банківській системі України.
- •42. Класифікація сучасних банківських криз.
- •Чинники виникнення банківської кризи та механізми їх впливу на банківську систему.
- •Антикризові методи управління банківською системою країни.
- •Стратегія розвитку банківської системи.
- •Організація і управління безпекою в банківській системі.
- •Призначення та створення центральних банків.
- •Співробітництво цб на міждержавному рівні
- •Співпраці цб з міжнародними валютно-кредитними та фінансовими організаціями.
- •Співпраця наднаціональних цб, тобто певних груп країн(єцб)
- •Статус та форми функціонування центрального банку.
- •Емісійний центр держави.
- •Інформаційно-аналітичний центр грошової та банківської системи.
- •49.Завдання центрального банку.
- •Отримання кредитів від міжнародних валютно-фінансових та кредитних організацій.
- •Формування власного капіталу.
- •53.Центральний банк як аналітичний та інформаційно-статистичний центр банківської системи.
- •54.Принципи організації та функціонування Національного банку України.
- •55. Основні напрями діяльності центральних банків.
- •56. Перспективи розвитку центрального банку.
- •57. Сутність, цілі та принципи діяльності комерційного банку в умовах ринкової економіки.
- •58. Організація діяльності комерційного банку.
- •59. Класифікація та принципи проведення банківських операцій.
- •60. Операції банків по обслуговуванню платіжного обігу.
- •61 Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів.
- •62. Активні операції банківських установ.
- •63. Операції банків з цінними паперами.
- •64. Операції банків в іноземній валюті.
- •65. Механізм реалізації основних видів банківських послуг в сучасних умовах.
- •66. Обслуговування банками корпоративних суб’єктів економічного господарювання.
- •67. Надання та реалізація банківських послуг приватним клієнтам.
- •69. Стратегія інноваційної діяльності як складова стратегічного управління комерційним банком.
- •73. Корпоративне управління в банківських установах.
- •74. Основні принципи корпоративного управління.
- •75. Напрями розвитку корпоративного управління у банку.
- •76. Інформаційно-комунікаційні технології в банківській діяльності.
- •77. Система дистанційного банківського обслуговування.
- •78. Інтернет-банкінг.
- •79. Поняття та структура системи фінансового моніторингу.
- •80. Класифікація різновидів фінансового моніторингу.
- •Залежно від методології:
- •81. Взаємодія елементів системи фінансового моніторингу.
- •82. Основні принципи системи фінансового моніторингу.
- •83. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу.
- •85. Напрями забезпечення якості фінансового моніторингу.
- •Проведення роз'яснювальної роботи.
- •86. Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та відмивання грошей.
- •87. Система моніторингу фінансового стану банків у світовій практиці
- •88.Сутність та економічний зміст поняття “реструктуризація”
- •89. Основні цілі реструктуризації банківської системи
- •90. Форми та етапи реструктуризації банківської системи
- •91. Характеристика цілей реорганізації комерційних банків
- •92. Стратегія реорганізації банківських установ
- •93. Зарубіжний досвід реструктуризації банківської системи
- •94. Напрями щодо вдосконалення процесів реструктуризації банківської системи
29.Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків
Європейська банківська система, започаткована ще в перші повоєнні роки, є результатом і водночас одним з важливих інструментів європейської інтеграції та Європейської валютної системи. На першому етапі валютні угоди між країнами Західної Європи укладалися переважно на двосторонній основі. Наступним етапом в еволюції валютних відносин стало функціонування у 1950-1958 роках Європейського платіжного союзу (далі - ЄПС). Підписання в 1957 р. Римської угоди про утворення Європейської Економічної Співдружності (далі - ЄЕС) започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. 31 січня 1959 р . почав функціонувати Європейський валютний союз (далі - ЄВС). Згодом зі структури ЄВС виокремився Валютний союз країн-учасниць Спільного ринку.
Наступна спроба створити Європейську банківську систему була пов'язана з трансформацією Європейського валютного союзу у Європейську валютну систему.
Основним підсумком першого етапу, який почався у 1992 році та завершився на початку 1994p., стала ратифікація Маастрихтської угоди всіма країнами-учасницями; повна лібералізація у межах ЄС міграції капіталу; здійснення системи заходів, спрямованих на наближення темпів інфляції до рівня країн, які мають найсприятливіші для цього показники; скорочення бюджетних дефіцитів. Другий етап (1 січня 1994 р. - 31 грудня 1998 р.) був присвячений подальшій підготовці країн-член і в до введення євро. Головною подією у створенні організаційної структури для переходу на єдину валюту стало заснування Європейського валютного інституту, що виступав як прообраз Європейського центрального банку (далі – ЄЦБ). Третій етап (1 січня 1999 р. - 1 липня 2002 р.) став етапом практичного переходу країн-членів на єдину валюту. З 1 січня 1999 р. були зафіксовані валютні курси євро до національних валют країн-учасниць зони євро, а євро стало їх спільною валютою. Маастрихтський договір, також відомий, як договір про Європейський Союз (ДЄС), був підписаний 7 лютого 1992 року в місті Маастрихт (Нідерланди) між членами Європейської спільноти і набрав чинності 1 листопада 1993. Це призвело до утворення Європейського Союзу. Договір став результатом окремих консультацій стосовно політичного і валютного союзів.
Відповідно до умов Маастрихтського договору було створено Європейську систему центральних банків. Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) – система до якої входять Європейський центральний банк та центральні банки країн ЄС, створена передусім для забезпечення стабільності цін. Розробляє і проводить узгоджену валютну політику країн учасниць та закордонні валютні операції, а також розрахункові операції в межах платіжного балансу, затверджує банкноти, надає відповідні консультації та ін.
основне завдання ЄСЦБ – це підтримка цінової стабільності в ЄВС. Базові функції ЄСЦБ: - визначення та реалізація єдиної монетарної політики в зоні євро (ЄВС); - проведення міжнародних валютних операцій; - зберігання офіційних золотовалютних резервів, що передані ЄЦБ країнами-учасницями системи, а також управління цими резервами; - сприяння чіткому функціонуванню платіжних систем країн-учасниць ЄВС.
Виконання завдань і функцій, що покладені на ЄСЦБ, забезпечує Європейський центральний банк (ЄЦБ) – самостійно або через національні центральні банки. При цьому ні ЄЦБ, ні національні центральні банки не можуть отримувати вказівки від органів влади ЄС та урядів країн-учасниць. Згідно зі Статутом ЄЦБ і національним центральним банкам забороняється надавати кредити органам влади ЄС і урядам країн-учасниць, а також купувати у них безпосередньо боргові зобов'язання.
Європейський центральний банк має свій окремий бюджет. Йому заборонено надавати кредити органам Співтовариства або національним державним установам. ЄЦБ має право приймати обов'язкові директиви у межах, необхідних для виконання ним своїх завдань.
