9. Умови переростання кредитора в банк.

Система банківського кредитування - це модель, що відповідає характеру ринкових відносин, тобто добі переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб'єктів. 

Принципи кредитування - це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори, так і позичальники, належать такі: цільовий принцип, строковий принцип, принципи обов'язкового повернення, оплачування та забезпечення кредиту.

Сучасна система кредитування в Україні базується на нових методах та формах кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб'єктного кредитування до кредитування суб'єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності. Зараз кредити беруть участь у процесі приватизації державних організацій та управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники й банки, користуючись своїм правом, вибирають найбільш прийнятну для них форму: кредити, що постійно перебувають в обороті позичальника, або разові, що покривають тимчасовий розрив у платіжному обороті.

10. Характерні особливості банку як суб’єкта господарювання.

Банки з огляду на свою специфіку займають особливе місце в економіці ринкового типу й, будучи тісно пов’язаними з усіма її ланками, виявляють величезний вплив на життєдіяльність суспільства загалом. З огляду на це ефективне функціонування банків можливе лише за умов певного рівня єдності, що відображає координацію їхніх дій і тісні взаємозв’язки в рамках єдиного механізму контролю та нагляду. Сукупність таких взаємозв`язків виражає конкретну форму діяльності банків та практичної організації банківської справи у кожній країні – банківську систему.

До основних організаційно-економічних умов, які визначають потребу в банківській системі, тобто у системному оформленні і впорядкуванні банківської діяльності, слід зарахувати три такі:

1. Необхідність регулювання грошового обігу в країні з огляду на наявність у банків можливості застосування емісійного механізму в ході здійснення своїх основних – кредитно-розрахункових – операцій з обслуговування суб`єктів ринку.

2. Необхідність організації платежів у господарстві, що пов`язано з опосередковуванням банками обороту переважної частини грошової маси. Можливості нормального функціонування підприємств усіх секторів економіки вирішальною мірою залежать від своєчасності та повноти розрахунків, що здійснюються банками.

Необхідність підтримання стабільного функціонування банків як гарантії збереження коштів клієнтів і забезпечення нормального процесу кредитування економіки. Стійкість роботи банків вважається одним із пріоритетів економічної політики держави, оскільки від цього вирішальною мірою залежать макроекономічна стабільність та економічне зростання в країні.Таким чином, сукупність розглянутих організаційно-економічних

_{умов визначає необхідність формування банківської системи як цілісної та}

регульованої певним чином структури, яка охоплює усі банки країни, на відміну від інших суб`єктів економічних відносин, що діють у межах чинного законодавства на цілком самостійних засадах.

Отже, банківська система – це сукупність усіх банків країни, які взаємодіють між собою, підпорядковуючись встановленим нормам і правилам ведення банківської справи, з метою забезпечення можливості ефективного грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування господарського обороту, а також стабільної діяльності банківських установ.