- •Сутність банку з позиції його історичного розвитку.
- •Період зародження банку і банківської системи.
- •Розвиток банківської діяльності у Стародавній Греції.
- •Основні етапи розвитку банківської діяльності.
- •Розвиток капіталістичної банківської справи.
- •Банківська система при соціалізмі.
- •Історія розвитку банківської діяльності в Україні
- •Умови переростання кредитора в банк.
- •Характерні особливості банку як суб’єкта господарювання.
- •11.Економічна сутність поняття “банківська система” та підходи до її структуризації: інституційний підхід, правовий та організаційно-економічний.
- •Основні цілі діяльності банківської системи.
- •Виконання банківською системою стабілізаційної функції.
- •Взаємодія банківської системи з іншими системними структурами.
- •Типи банківських систем.
- •25. Етапи еволюції банківської системи сша.
- •26. Сучасна структура банківської системи сша.
- •27.Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції.
- •29.Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків
- •30. Становлення банківської системи Польщі.
- •Розвиток банківської системи Угорщини.
- •32. Характеристика членів Групи Світового банку,їх цілі і проекти для України
- •33. Сучасний стан інтеграції банківської системи України у світовий фін. Простір.
- •34. Формування банківської справи в Україні, основні етапи розвитку
- •35. Розбудова національної банківської системи та законод. Підґрунтя її формування.
- •36. Вплив іноземного капіталу на банківський ринок України.
- •37. Механізм забезпечення стабільності банків.
- •38. Фінансова стійкість банківської системи.
- •39. Статична фінансова стійкість банківської системи.
- •40. Стратегічна фінансова стійкість банківської системи.
- •41. Проблемні та кризові явища в банківській системі України.
- •42. Класифікація сучасних банківських криз.
- •Чинники виникнення банківської кризи та механізми їх впливу на банківську систему.
- •Антикризові методи управління банківською системою країни.
- •Стратегія розвитку банківської системи.
- •Організація і управління безпекою в банківській системі.
- •Призначення та створення центральних банків.
- •Співробітництво цб на міждержавному рівні
- •Співпраці цб з міжнародними валютно-кредитними та фінансовими організаціями.
- •Співпраця наднаціональних цб, тобто певних груп країн(єцб)
- •Статус та форми функціонування центрального банку.
- •Емісійний центр держави.
- •Інформаційно-аналітичний центр грошової та банківської системи.
- •49.Завдання центрального банку.
- •Отримання кредитів від міжнародних валютно-фінансових та кредитних організацій.
- •Формування власного капіталу.
- •53.Центральний банк як аналітичний та інформаційно-статистичний центр банківської системи.
- •54.Принципи організації та функціонування Національного банку України.
- •55. Основні напрями діяльності центральних банків.
- •56. Перспективи розвитку центрального банку.
- •57. Сутність, цілі та принципи діяльності комерційного банку в умовах ринкової економіки.
- •58. Організація діяльності комерційного банку.
- •59. Класифікація та принципи проведення банківських операцій.
- •60. Операції банків по обслуговуванню платіжного обігу.
- •61 Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів.
- •62. Активні операції банківських установ.
- •63. Операції банків з цінними паперами.
- •64. Операції банків в іноземній валюті.
- •65. Механізм реалізації основних видів банківських послуг в сучасних умовах.
- •66. Обслуговування банками корпоративних суб’єктів економічного господарювання.
- •67. Надання та реалізація банківських послуг приватним клієнтам.
- •69. Стратегія інноваційної діяльності як складова стратегічного управління комерційним банком.
- •73. Корпоративне управління в банківських установах.
- •74. Основні принципи корпоративного управління.
- •75. Напрями розвитку корпоративного управління у банку.
- •76. Інформаційно-комунікаційні технології в банківській діяльності.
- •77. Система дистанційного банківського обслуговування.
- •78. Інтернет-банкінг.
- •79. Поняття та структура системи фінансового моніторингу.
- •80. Класифікація різновидів фінансового моніторингу.
- •Залежно від методології:
- •81. Взаємодія елементів системи фінансового моніторингу.
- •82. Основні принципи системи фінансового моніторингу.
- •83. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу.
- •85. Напрями забезпечення якості фінансового моніторингу.
- •Проведення роз'яснювальної роботи.
- •86. Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та відмивання грошей.
- •87. Система моніторингу фінансового стану банків у світовій практиці
- •88.Сутність та економічний зміст поняття “реструктуризація”
- •89. Основні цілі реструктуризації банківської системи
- •90. Форми та етапи реструктуризації банківської системи
- •91. Характеристика цілей реорганізації комерційних банків
- •92. Стратегія реорганізації банківських установ
- •93. Зарубіжний досвід реструктуризації банківської системи
- •94. Напрями щодо вдосконалення процесів реструктуризації банківської системи
Розвиток банківської діяльності у Стародавній Греції.
У стародавній Греції банкірів називали трапезитами, більшість із них за походженням були іноземцями та рабами вільновідпущениками, які згодом ставали громадянами. характерною особливістю ведення банківських операцій в даний період був низький розвиток їхнього юридичного оформлення.
Трапезити здійснювали:
- обмін монет;
- приймали вклади;
- проводили безготівкові розрахунки;
- надавали кредит під заставу рухомого та нерухомого майна 10-20%;
Держава не втручалася у діяльність трапезитів, не регулювала розмір відсоткових ставок та не користувалася послугами приватних банкірів.
Державними банками були храми де здійснювались:
- залучення вкладів;
- надання довгострокових кредитів;
- проведення операцій з державними коштами;
Банківська справа у Стародавньому Римі.
Стародавній Рим запозичив банківську справу з Греції. в даний період банкіри:
1. обмінювали та перевіряли кошти;
2. приймали вклади;
3. надавали кредит;
4. проводили безготівкові розрахунки;
Даний період держава активно втручається у діяльність приватних банкірів. в стародавньому Римі операції та інші грошові розрахунки здійснювались менсаріями. Вони отримували кошти на зберігання які використовувались для видачі кредитів під заставу рухомого та нерухомого майна, а також морських вантажів.
Римські громадяни не зберігали свої гроші вдома а віддавали банкірові, який записував їх в книгах і зобов’язувався здійснювати виплати на вимогу платника. в дану книгу записувались усі внески клієнтів,яким відводилась окрема сторінка із зазначенням імені вкладника, року та на відкриття рахунку. Кожна сторінка була розділена на 2 частини, що відповідно відображало надходження коштів від клієнта та здійснювані ними витрати. Із розвитком грошової системи банкірами Риму почали здійснюватись нові види зокрема організація аукціонів, ведення справ пов’язаних з отриманням спадщини, розподілом майна, посередництвом у торговельних угодах.
Характерними ознаками ведення банківництва у стародавньому Римі були високий рівень організації діловодства та детальна правова регламентація банківських операцій. Римським банкірам приписують ведення в економічну науку поняття дебет та кредит а також використання прибутково видаткових книг.
Основні етапи розвитку банківської діяльності.
Початок банківської діяльності пов'язаний із діяльність так званих міняйл у середньовічній Італії. Слово банк визначається як «лавка міняйли» або «його стіл»
Перший банк що виконував функцію сучасного комерційного банку і був складовою банківської системи виник в Італії в 1407р. в місті Генуї і мав назву Банк святого Георгія. У 1664р. був створений перший у світі центральний банк в Англії який отримав назву Банк Англії. з другої половини 17ст. в Англії набули широкого розповсюдження банкноти.
В кінці епохи відродження (13-16ст) основна частка банківських послуг припадала на відносно заможних клієнтів, що в свою чергу сприяло послабленню церковної протидії банківської діяльності. Розширення торговельних центрів та виробництва сприяло утворенню банкірських домів, що виникли у 16-17ст. в Європі зокрема в Нідерландах, Німеччині та пвн. Італії. Особливе місце належало спеціалізованим банківським установам, які отримали назву жиробанки, що створювались купівельницькими гільдіями з метою здійснення безготівкових розрахунків між іншими клієнтами. Зокрема у 1609 році засновано вкладно-розмінний банк в Амстердамі, в 1619 подібний до нього банк у Гамбурзі.
Жиробанки приймали вклади в монетах чи в зливках, дорогоцінних металів та здійснювали розрахунки згідно наказів отриманих від власників коштів. Однак банк самостійно встановлював власні одиниці розрахунку виходячи із ваги чистого золота, що в умовах постійного зниження вагового вмісту підвищувало попит на банківські гроші.
