31. Розвиток банківської системи Угорщини.

Австрійський національний банк (далі - АНБ) заснований патентом імператора 1 червня 1816 року. Це було зумовлене необхідністю створення незалежного банкіра уряду для подолання інфляційних процесів, викликаних Наполеонівськими війнами.

Банківський акт 1862 року був прийнятий для регулювання відносин між державою і центральним банком. Згідно з даним Актом АНБ стає більш незалежним, Організаційна структура банку була комплексною. Менеджмент банку був розділений на виконавчу гілку і гілку, що відповідає за ухвалення рішень. У межах другої гілки централізовано існувала Верховна рада, керівник і комітети Верховної ради. Також було 2 ради директорів. Верховна рада здійснювала загальні наглядові функції усередині операційної діяльності банку. Кожна країна вибирала по два представники у Верховну раду, які також були членами Ради директорів. Представники Ради директорів і навіть контролери з уряду брали участь у засіданні Верховної ради.

Процес становлення центрального банку як банку банків завершився у 1914 році, коли почалася Перша світова війна. З того часу почалися виплати за урядовими позиками. Принципи покриття золотої валюти були поступово пом'якшені. Австро-Угорський банк приймав облігації із забезпеченням до 75 % їх номіналу, таким чином фінансуючи військові витрати уряду.

У 1979 році на угорському банківському ринку розпочала свою роботу перша організація за участі іноземного капіталу – Центральноєвропейський Міжнародний Банк (СЕІВ), який було створено як офшорний банківський консорціум з шістьма західними банками, що мали участь у банку.

Дворівнева банківська система в Угорщині сформувалась у 1987 році разом з утворенням трьох державних банків, що прийняли на себе більшу частину функцій банку у сфері комерційної банківської діяльності: 1) Угорський кредитний банк (МНВ); 2) Комерційний і Кредитний Банк (Kereskedelmi es Hitelbank, K&H); 3) Банк Будапешт.

В Угорщині з 1987р. почала діяти дворівнева банківська система:

• Національний Банк Угорщини (НБУ) здійснює емісійну та кредитну політику, загальний контроль за фінансовим ринком,

• повноважні фінансові інститути кредитують безпосередньо господарчі суб’єкти.

32. Характеристика членів Групи Світового банку,їх цілі і проекти для України

Активній трансформації та позитивним змінам у банківських системах країн в значні мірі сприяла співпраця з міжнародними фінансовими організаціями.

Група Світового банку – група із п'яти міжнародних організацій, що надає позики, як правило бідним країнам. Банк засновано 27 грудня 1945. Його п'ять установ:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – надає позики безпосередньо країнам-учасницям або іншим позичальникам під гарантію держави-учасниці. Позики Світового Банку для України вигідні, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту сприятливіші. За рахунок СБ в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2895 млн доларів та 15 млн євро. З метою стабілізації фінансового сектору та банківської системи забезпечено підготовку “Першої програмної позики на реабілітацію фінансового сектору”, що дозволило отримати до Держбюджету 400 млн. дол. США. В рамках підготовки цього проекту було вироблено та запроваджено комплексний підхід у розв’язані проблемних питань банків, запроваджено програму капіталізації банків за участю держави, консолідацію банківської системи, що дозволило відновити довіру до банківської системи та забезпечити зростання депозитів фізичних осіб.

Крім того, ведеться підготовка системного проекту "Четверта позика на політику розвитку" на суму 500 млн. дол. США. Підготовка цієї позики дозволить забезпечити виконання Урядом ключових реформ, спрямованих на: поліпшення управління державними фінансами; покращення фінансування та адресності соціальної допомоги бідним верствам населення; вдосконалення механізму формування тарифів на опалення; спрощеної системи банкрутства (ліквідації) підприємств тощо.

2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – надає кредити для розвитку найбіднішим країнам; утворена в 1960р. Основні цілі МАР: сприяння економічному розвиткові країн-членів; підвищення продуктивності праці; зростання рівня життя в державах-членах, в першу чергу, таких, що розвиваються. Джерелами фінансування є: прибутки МБРР, внески країн-членів першої і частково другої груп; повернення кредитів, що були надані раніше. В основному ресурси МАР формуються за рахунок "донорів" – країн першої групи. Частка "Великої Сімки" становить 80% загальної суми внесків.

3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – сприяє розвитку і забезпеченню фінансування приватних підприємств у державах, що формують ринкову економіку на основі надання позик та випуску нових акцій. У портфелі МФК Україна займає 12-те місце за обсягом інвестицій. Консультативна діяльність залишається важливою невід’ємною складовою стратегії МФК в Україні.

4. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів— арбітражний інститут, де слухаються справи іноземних інвесторів і країн-реципієнтів. Головна мета – сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. Процес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони у можливості вирішити конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС виносить аргументоване рішення на користь однієї з сторін; така процедура має назву арбітражу.

5. Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство — страхує іноземних інвесторів від визначених категорій некомерційних ризиків і сприяє отриманню іноземних інвестицій державами-членами.