Резекція нирки.

Показаннями до резекції нирки є туберкульозне ураження органа, карбункул та

інші локальні ураження верхнього або нижнього її краю.

Нирку оголюють розрізом Федорова і виділяють з прилеглих тканин. На суди-

ни нирки накладають м'який затискач. Над ділянкою, яка підлягає резекції, розрі-

зають і відшаровують убік фіброзну капсулу. Уражену ділянку клиноподібно відсі-

кають. Затискач, накладений на судини нирки, послаблюють, виявляючи таким

чином кровоточиві судини на поверхні зрізу нирки, які прошивають тонкими ліга-

турами. Після цього затискач знімають остаточно. Коли кровотечу з паренхіми

нирки спинено, переходять до зашивання рани. Якщо ниркові чашки були розтяті

на невеликому протязі, їх краї захоплюють затискачами та перев'язують. Більші

розрізи зашивають вузловими частими швами, а паренхіму нирки — матрацними

вузловими швами з товстого кетгуту, в які захоплюють фіброзну капсулу так, щоб

голка не проникала в паренхіму глибше ніж на 1 см (мал. 272). До швів підводять дренаж.

Топографічна анатомія сідничної ділянки.

Межі. Верхня межа ділянки проходить через клубовий гребінь, нижня — через

сідничну складку, внутрішня — через бічний край крижової та куприкової кісток,

зовнішня — по лінії, проведеній від передньої верхньої клубової ості до великого

вертлюга стегнової кістки.

Зовнішні орієнтири. Найпомітнішими кістковими орієнтирами сідничної ділян-

ки є верхня задня клубова ость, сідничий горб і великий вертлюг стегнової кістки.

Пошарова топографія. Шкіра сідничної ділянки товста, має багато сальних залоз і

за допомогою сполучнотканинних перетинок з'єднується з підлеглою фасцією. Добре

виражена підшкірна жирова клітковина має два шари: поверхневий і глибокий. Гли-

бокий шар має назву "поперечно-сіднична жирова маса" (massa adiposa lumboglutealis),

оскільки у верхньому відділі ділянки переходить у клітковину поперекової ділянки. У

підшкірній жировій клітковині стегнової ділянки розташовані розгалуження сідничноі артерії та верхніх, середніх і нижніх нервів сідниці

(пп. clunium superiores, medii, inferiores; мал. 334).

Власна фасція є щільною сполучнотканинною пла-

стинкою. Продовжуючись угору, вона переходить у грудо-

поперекову фасцію, внизу — в широку фасцію стегна

(fascia lata). Фасція охоплює великий сідничний м'яз і за-

вдяки перетинкам ділить його на окремі м'язові пучки,

що сприяє обмеженню нагнійних процесів (інфільтрат,

абсцес).

Поверхневий м'язовий шар стегна — великий сідничний

м'яз (m. gluteus maximus) — починається від крижової кіст-

ки та присередньої поверхні клубового гребеня, йде назовні,

вниз і кріпиться до сідничної горбистості (tuberositas glutea)

стегнової кістки (мал. 335; див. кольорову вклейку).

Поверхневий міжм'язовий клітковинний простір — широкий пласт пухкої клітко-

вини, розташований між фасціями поверхневого та середнього шарів м'язів. У ньому

містяться основні судиннонервові пучки сідничної ділянки. Нагнійні процеси, що

розвиваються в цьому просторі, поширюються за ходом судин і нервів (через над- і

підгрушоподібні отвори — в бічний клітковинний простір таза, за ходом сідничого

нерва — в міжм'язовий простір задньої ділянки стегна, по поверхні м'язів — у ді-

лянку затульного отвору та кульшового суглоба).

Середній м'язовий шар. Середній сідничний м'яз (m. gluteus médius) виступає з-

під верхнього краю великого сідничного м'яза та йде до зовнішньої поверхні вели-

кого вертлюга стегнової кістки. Біля нижнього краю середнього сідничного м'яза

розташований грушоподібний м'яз (m. piriformis), який проходить у горизонтально-

му напрямку від передньої поверхні крижової кістки через великий сідничий отвір

(foramen ischiadicum major) до верхівки великого вертлюга стегнової кістки. Між

м'язом і краями отвору утворюються дві щілини: над- і підгрушоподібні отвори,

через які проходять основні судини ділянки. Біля нижнього краю грушоподібного

м'яза розташований сухожилок внутрішнього затульного м'яза (m. obturatorius