- •Білет 1 Мова як суспільне явище. Мова і мовлення.
- •Білет 2 Мова – невід’ємнаознака таких спільнот як рід, плем’я, народність, нація
- •Білет 3 Функції та головні компоненти мови.
- •Білет 4. Українська мова серед інших мов світу.
- •Білет 5 Історія становлення та розвитку української мови.
- •Білет 6. Мова і держава.
- •Білет 7 Виникнення письма (кирилиця, глаголиця).
- •Білет 8. Значення слова в діяльності медика.
- •Білет 9. Професійне мовлення. Структура професійного мовлення медичного працівника.
- •Білет 10 Національна та літературна мова
- •Білет 11. Мовна норма. Історична змінність і стабільність норм
- •Білет 12. Норми української літературної мови:
- •Білет 13. Культура мови. Рівень культури мови в Україні. Суржик.
- •Причини помилок в мовах українсько-російського білінгвізму. Міжмовна полісемія, міжмовні омоніми
- •Білет 15 Українські правописні системи. Четверте видання „Українського правопису”.
- •Білет 16. Форми й стилі сучасної української літературної мови.
- •Білет 17.
- •Білет 18. Мета наукового твору. Види наукового твору: тези, конспект, анотація, рецензія.
- •Білет 19. Реферат, типи рефератів; етапи підготовки до написання реферату; структура, система мовних засобів.
- •Білет 20. Основні вимоги до мовлення
- •Білет 21.
- •Білет 22. Особливості писемного мовлення
- •Білет 23 Державний стандарт на оформлення та складання документів. Реквізит. Вимоги до мови ділових паперів.
- •Білет 25. Синтаксичні особливості та етикет ділових паперів.
- •Білет 26 Професійні ділові папери медика. Вимоги до складання медичних документів. Терміни, усталені словосполучення, географічні назви в медичних документах
- •Білет 27. Особисті ділові папери та документи з кадрово-контрактових питань (автобіографія, доручення, заява, контракт, наказ, розписка, трудова угода).
- •Білет 28 Класифікація лексики української мови за походженням (питома українська лексика та слова іншомовного походження)
- •Білет 29. Класифікація лексики української мови за часом виникнення (застарілі слова, неологізми).
- •Білет 30. Класифікація лексики за поширенням слів у мові (загальновживані слова; лексика обмеженого функціонування: професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми).
- •Білет 31. Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.
- •Білет 32. Синоніми, синонімічний ряд, елементи синонімічного ряду: евфемізми, перифрази, їх використання в медичній галузі.
- •Білет 33 Термін – основний елемент фахової мови медика. Основні етапи розвитку української медичної термінології.
- •Білет 34. Джерела медичних термінів.
- •Білет 35. Антоніми, омоніми (повні, неповні омоніми), пароніми у складі медичної термінології.
- •Білет 36.
- •Білет 37. Особливості правопису відмінкових закінчень іменників (родовий відмінок іменників II відміни чоловічого роду однини, давальний, кличний відмінок).
- •Білет 38 Відмінювання імен і прізвищ.
- •Білет 39. Рід невідмінюваних іменників
- •Білет 40. Ступені порівняння якісних прикметників
- •Білет 41. Особливості відмінювання числівників. Правопис числівників.
- •Білет 43. Особливості вживання прийменників.
- •Білет 44. Усне діалогічне спілкування як важливий елемент професійної діяльності медика.
- •Білет 45 Роль невербальних засобів спілкування. Правила мовного спілкування.
- •Білет 46. Культура ділової телефонної розмови.
- •Білет 47.
- •Білет 48. Публічний виступ і його жанри.
- •Білет 49. Публічний виступ як форма пропаганди медичних знань. Виступ під час наради, консиліуму.
- •Білет 50. Закони риторики. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання публічного виступу.
- •Білет 51. Мовленнєвий етикет: традиції та сучасність. Український мовленнєвий етикет.
- •Білет 52. Мовленнєвий етикет лікарів, фармацевтів
- •Білет 53. Лікарі-письменники: діяльність і творчість
- •Білет 54. Технічні правила переносу
Білет 1 Мова як суспільне явище. Мова і мовлення.
Мова — явище суспільне. З одного боку, мову творить і розвиває суспільство, з дру гого — без мови не було б суспільства. І наука, і техніка, і релігія, і ідеологія, і культура не можливі без мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси життя і діяльності людини.Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. У мові відбиваються соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, ста тева), демографічні процеси (зміни чисельності населення, міграція), рівень загальної освіти народу, розвиток науки тощо.Взаємозв’язок мови і суспільства розглядається і на таких рівнях, як мова і народ, мова й особа (індивід), мова й класи та соціальні групи людей. Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсила будь-що змінити в мові, бо мова розвивається за своїми об’єктивними законами. Мова є однією з характерних ознак сучасної нації. Мова – слово багатозначне. Сучасний тлумачний словник так пояснює його основне значення : « Мова – це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивного існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок».
Формою існування мови, свідченням її життєздатності є мовлення. Мовлення – це сукупність мовленнєвих дій, кожна з яких має власну мету, що випливає із загальної мети спілкування. Основу мови і мовлення становить мовленнєва діяльність.
Білет 2 Мова – невід’ємнаознака таких спільнот як рід, плем’я, народність, нація
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, похідним від якого вона є. Водночас мова — один із факторів самоорганізації суспільства і невід'ємна ознака таких спільнот, як рід, плем'я, народність, нація. Вона є головною ознакою і символом нації. Через мову ми пізнаємо світ. Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Між мовою і суспільством існує взаємний зв'язок: не тільки загибель суспільства призводить до загибелі мови, але й загибель мови веде до зникнення суспільства, що не вберегло свою мову. Племя, нація утворюється на території з окремою мовою, традиціями. Якщо розвивається нація, той розвивається мова, а якщо ні, то вона втрачає свій сенс, і це веде до загибелі нації.
Білет 3 Функції та головні компоненти мови.
Мова виконує багато функцій, основними з яких є :
Комунікативна. Мова використовується для інформаційного зв’язку між членами суспільства. Ця функція є найважливішою.
Експресивна полягає в тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.
Ідентифікаційна. Мова поєднує людей більше, ніж класова, партійна, релігійно-конфесійна належність, більше, ніж історія народу, навіть більше, ніж етнічне походження.
Гносеологічна. Мова є засобом пізнання світу. Пізнаючи мову, людина пізнає світ, причому світ у баченні саме цієї мовної спільноти.
Мислетворча. Мова є засобом формування думки – людина мислить у мовних формах.
Естетична. Фольклор, худ. література, театр, пісня – усе це дає підстави стверджувати, що мова – першоелемент культури. За допомогою мовних засобів відбувається акт «спілкування» митця з читачем.
Номінативна. Це функція називання. Усе пізнане людиною отримує свою назву і лише так існує у свідомості.
Головними компонентами мови є фонетика, лексика граматика.
Фонетика – це звуки та елементи , що їх супроводжують: наголос, інтонація.
Лексика – це сукупність слів мови. Ця сукупність внутрішньо організована, упорядкована.
Граматика найчастіше виявляє національний характер мови, її своєрідність. Це система правил поєднання слів у мовлення, їх змінюваності.