Білет 25. Синтаксичні особливості та етикет ділових паперів.

Етикет — зведення норм поведінки, правила чемності. Для більшості людей етикетні норми — це правила, яких дотримуються в усному спілкуванні (форми ввічливості, привітання, вибачення тощо).

При складанні документів теж потрібно дотримуватися етикетних норм. Проте вони дещо відмінні від правил чемності усної форми.Особливої ваги етикетні норми набувають при листуванні, коли іде обмін інформацією і відбувається спілкування на письмі.У діловому листуванні розрізняють листи-запити, листи-відповіді, пропозиції, вимоги. претензійні листи.Усі види листів оформлюються за єдиними вимогами, але різняться змістом.

При складанні службових листів та інших документів потрібно пам’ятати про такі правила етикету:

1. Чітко дотримуватися вимог оформления. 2. При звертаннях використовувати супровідні слова: пан, товарищ, добродій. шановний. вельмишановний.При безпосередньому звертанні нормою української мови є кличний відмінок. 3. Займенники Ви, Вас пишуться з великої літери. 4. Виклад змісту повинен бути обов’язково аргументованим, тому обов’язковими є посилання на інші документи: договори, розрахунки, комерційні акти та ін.). 5. Вимоги й претензії не повинні висловлюватися в категоричній формі, потрібно замінити особові форми дієслів безособовими. Наприклад, замість Ви не виконали писати Вами не виконано. 6. Підписуючи лист, можна використати словосполучення з повагою. 7. У відповіді на рекламацію потрібно повідомити про прийняття претензії до розгляду; зазначити термін і спосіб задоволення претензії або суму, номер і дату платіжного доручення, зазначити мотиви відмови з відповідними посиланнями на документи, що це обгрунтовують.

Білет 26 Професійні ділові папери медика. Вимоги до складання медичних документів. Терміни, усталені словосполучення, географічні назви в медичних документах

*Медична документація – сукупність документів – носіїв медико-статистичної інформації про стан здоров’я окремих осіб, різних груп населення, про обсяг, зміст і якість медичної допомоги і діяльність медичних закладів.

В Україні медична документація є обов’язковою, єдиною і уніфікованою.

Регулярно лікар складає такі документи: ● медична карта стаціонарного хворого; ● медична карта амбулаторного хворого; ● витяг з медичної карти; ● санаторно-курортна карта; ● медична довідка; ● рецепт; ● направлення.

 * Рецепт – письмове звернення лікаря до аптеки з проханням виготувати ліки, видати їх хворому та вказівкою, як їх приймати. Рецепт – офіційний документ, за який несе відповідальність той, хто його виписав, і той, хто виготував ліки. Рецепт пишеться на бланку за точно встановленою формою.

Медична карта стаціонарного хворого (історія хвороби) – офіційний документ, що сприяє організації правильного ефективного лікування пацієнта. Пишеться на бланку Форма № 003/0. Цей документ містить відомості про хворого, перебіг захворювання, проведене лікування. Історію хвороби веде закріплений лікар, а титульну сторінку (паспортні дані) й скарги заповнюють у приймальному відділенні. Відомості з історії хвороби мають бути недоступні для пацієнта, її не дозволяється видавати хворому. Документ зберігається у палатного лікаря, а після виписування хворого – в архіві 25 років.