20 %, Що зумовлено властивістю шкіри скорочуватися. За двоклаптевого способу

сума довжини обох клаптів має дорівнювати тій самій величині. Зазвичай один із

клаптів довший і становить 2/3 діаметра кінцівки, що дає змогу змістити рубець на

неробочу поверхню кукси.

Пересіченім м'язів проводять дистальніше рівня кісткового опилу. М'язи-анта-

гоністи зшивають (міодез) між собою. Це забезпечує високу функціональну здат-

ність кукси.

Нерви пересікають одним рухом надзвичайно гострого леза перпендикулярно їх

поздовжній осі. Попередньо нерви обережно проксимально виділяють, а після

розрізання їх куксу заглиблюють у тканини на відстані кількох сантиметрів від по-

верхні кукси кінцівки. Завдяки таким технічним прийомам вдається запобігти утво-

ренню рубцевих спайок і невром, які є причиною виникнення фантомного болю,

каузалгії або гіперестезії.

Оброблення кісткової кукси. Розрізняють окісний, безокісний і кістково-плас-

тичний способи оброблення кістки.

Окісний спосіб передбачає циркулярне розсічення окістя дистальніше рівня опи-

лу кістки. Окістя відшаровують у проксимальному напрямку. Після перепилювання

кістки утворюється його надлишок завдовжки 3—4 см, яким прикривають опил.

Безокісний спосіб полягає в циркулярному пересіченні окістя та відшаруванні

його у зворотному, дистальному напрямку. Кістку перепилюють на такому рівні,

щоб залишився оголеним від окістя кінець кукси на протязі 2—4 мм. Зазначений

спосіб оброблення кісткової кукси запобігає розростанню осифікатів навколо кіст-

кового опилу, які спричинюють захворювання кукси.

Кістково-пластичний спосіб передбачає переміщення фрагмента кістки із сусід-

ньої ділянки або кісткового трансплантата із віддаленої ділянки для укриття кістко-

вого опилу. Це дає змогу збільшити опорну поверхню кісткового опилу та поліпши-

ти опороздатність кукси.

Пріоритет у розробленні цього способу ампутації належить М.І. Пирогову, який

використав горб п'яткової кістки для закриття опилу великогомілкової кістки.

Особливості ампутації кінцівки у дітей. Техніка ампутації у дітей має певні особ-

ливості, пов'язані із триваючим ростом тканин, а саме:

• ампутацію гомілки та передпліччя виконують з вищим рівнем усіченням мало-

гомілкової та променевої кісток, які ростуть переважно за рахунок проксимальних

росткових зон;

• формування кукси здійснюють із надлишком м'яких тканин, оскільки ріст

кісток, який випереджає такий м'яких тканин, призводить до формування неопо-

роздатної конічної кукси;

• перевагу віддають екзартикуляціям, оскільки кукси на діафізарному рівні під

час навантаження деформуються.

Помилки під час виконання ампутацій:

• утворення неопороздатної конічної кукси з недостатньою кількістю м'яких

тканин над кістковим опилом;

• формування булавоподібної кукси із надлишком м'яких тканин, яка зумовлює

труднощі під час виготовлення відповідної протезної гільзи та користування нею;

• хибне проектування шкірних клаптів, яке призводить до розташування після-

операційного рубця на опорній поверхні кукси;

• утворення функціонально невигідного положення кукси, контрактур і послаб-

лення її сили внаслідок відмови від зшивання м'язів і сухожилків-антагоністів;

• рубцювання та впаювання невральної кукси в шкіру, виникнення фантомного

болю, каузалгії, гіперестезії через низький рівень розрізання нервових стовбурів і

порушення техніки малотравматичного розсічення нервових волокон

34)

Топографічна анатомія лопатково-трахеального трикутника шиї

Лопатково-трахеальний трикутник (trigonum omotracheale) обмежений з верхненаружной боку внутрішнім краєм лопатково-под'язичної м'язи (т. omohyoideus), з ніжненаружного - Грудинно-ключично-соскоподібного м'язом (т. sternocleidomastoideus), зсередини - серединною лінією. У межах лопатково-трахеального трикутника залягають гортань, трахея, загальна сонна артерія, внутрішня яремна вена, блукаючий нерв і щитовидна заліза.

Принципи операцій на легенях - ушивання легені, сегментарна резекція, лобектомія, пульмонектомія.

Топографічна анатомія передміхурової залози та її придатків.

Голотопія. Передміхурова залоза є непарним м'язово-залозистим органом, який

за формою нагадує плід кінського каштана. Розміри залози — 3x4 см, розташована

вона в передній частині малого таза між сечостатевою діафрагмою і сечовим мі-

хуром.

Будова передміхурової залози. У залозі розрізняють основу, верхівку, передню,

задню та нижньобічну поверхні. Вона містить у своєму складі дві частки (праву та

ліву) і перешийок, який їх з'єднує. На задній поверхні залози між частками про-

лягає добре виражена вертикальна борозна, або вирізка (incisura prostatica), яку

можна легко пропальпувати під час ректального обстеження. Вона є інформатив-

ною щодо патологічних змін у передміхуровій залозі. Основа органа обернена до-

гори і зрощена із шийкою сечового міхура (м'язова частина передміхурової залози

бере участь у формуванні внутрішнього м'яза — замикача сечового міхура), верхів-

ка обернена вниз до сечо-статевої діафрагми. На основі залози позаду сечівника є

заглибина — лійка передміхурової залози, на дні якої в орган входять сім'явиносні

протоки. Між лійкою і сечівником розташований перешийок залози, або середня

частка, гіпертрофія якого призводить до перекриття сечівника. Залоза містить ЗО—