40 Часточок, вивідні протоки яких відкриваються в передміхуровий відділ сечівни-

ка збоку від сім'яного горбка. Передміхурова залоза оточена щільним фасціальним

листком, який утворює передміхурову капсулу (capsula prostatica, Пирогова—Рет-

ціуса), з'єднану з лобковими кістками за допомогою лобково-передміхурових

зв'язок (lig. puboprostaticum). Задня частина капсули утворена черевно-промежин-

ним апоневрозом, нижня зрощена з верхнім листком фасції діафрагми таза, верх-

н я — з фасцією сечового міхура. Простір між фасціальною капсулою і залозою

називають "ложе передміхурової залози". У ньому міститься венозне сплетення

органа.

Синтопія. Передня поверхня залози відділена передміхуровою клітковиною від

лобкового симфізу, задня обернена до прямої кишки та відмежована від неї черев-

но-промежинним апоневрозом і шаром клітковини. Основа передміхурової залози

зрощена з шийкою сечового міхура. До задньої ділянки основи залози прилягають

нижні відділи сім'яних пухирців. Через товщу залози проходять сечівник і

сім'явиносні протоки.

Кровопостачання передміхурової залози здійснюють нижні міхурові, а також се-

редні прямокишкові артерії. Відтік венозної крові відбувається в міхурове та прямо-

кишкове венозні сплетення.

Лімфа від залози відтікає в двох напрямках: у крижові лімфатичні вузли та у

вузли за ходом клубових артерій.

Іннервацію забезпечують гілки підчеревного нервового сплетення, що утворю-

ють нервове сплетення передміхурової залози

Операції при варикозних розширеннях вен нижніх кінцівок.

Показання: варикозне розширення вен з тенденцією до рецидивування тромбозу і тромбофлебіту у вузлах

або з виникненням трофічних порушень на гомілці (пігментація, виразки, екзема,

дерматит тощо).

Метою оперативного втручання при варикозному розширенні вен є усунення

венозного застою та відновлення порушеної трофіки тканин. Цього досягають за-

вдяки видаленню і виключенню з кровообігу розширених поверхневих вен, усунен-

ню патологічного вено-венозного скиду з глибоких у поверхневі вени, створенню

умов для відтоку через глибокі вени. Ці завдання вирішують завдяки застосуванню

різних хірургічних методів.

Методи венектомії:

• Маделунга — тотальне видалення розширених вен стегна і гомілки з поздовж-

нього розрізу на протязі всієї кінцівки;

• Нарата — відсічення вен частинами з окремих розрізів;

• Караванова — видалення вен з невеликого розрізу завдяки накручуванню на

затискач;

• Бебкока — підшкірне витягування вен за допомогою зонда.

Методи облітерації:

• Шеде—Кохера — черезшкірне літування розширених вен і вузлів;

• Клаппа—Соколова — підшкірне лігування вен і вузлів.

Методи усунення патологічного скиду з глибоких вен у поверхневі:

• Троянова—Тренделєнбурга — перев'язування та резекція великої підшкірної

вени в місці впадання в стегнову вену;

• Коккета—Лінтона — над- і підапоневротичне перев'язування перфорантних

вен.

Методи переміщення варикозних вен:

• Аскара—Зеленіна—Ратнера — переміщення вен під власну фасцію;

• Чекка—Катценштейна — переміщення вен у товщу м'язів.

Методи клапаноутворення й екстравазальна корекція клапанів:

• Жіано — моделювання клапанів завдяки інвагінації власної стінки вени;

• Бранзеу—Руссо — клапаноутворення завдяки інвагінації перев'язаних гілок у

просвіт вени;

• Веденського — екстравазальна корекція клапана за допомогою каркасної

спіралі.

Сучасна радикальна операція при варикозному розширенні вен — це комбіна-

ція різних хірургічних методів залежно від форми, локалізації, поширення та стадії

захворювання.

Техніка. Шкіру та підшкірну жирову клітковину розрізають на 4—5 см нижче та

паралельно пахвинній зв'язці. У товщі підшкірної жирової клітковини оголюють,

перев'язують і перетинають велику підшкірну вену та гілки, що в неї впадають (опе-

рація Троянова—Тренделєнбурга). Велику підшкірну вену в місці її впадання в стег-

нову вену виділяють дистальним розрізом, проведеним над присереднім виростком.

Через зазначений розріз надрізають стінку вени та вводять зонд з оливою. Зонд

проводять угору за током крові до досягнення оливою центрального кінця (його

можна також проводити згори вниз, але це менш зручно, оскільки він може впира-

тися в пазухи клапанів вен, які збереглися). Вену розрізають над оливою і виводять

назовні. Дистальний кінець її перетинають, центральний — прив'язують до оливи

зонда, після чого, тягнучи за дистальний кінець зонда згори вниз, видаляють усю

вену з її ложа (операція Бебкока; мал. 415). Кровотечу з розірваних бічних гілок

вени спиняють завдяки накладенню стисної пов'язки.

Для оголення сильно звивистих вен виконують невеликі розрізи. Варикозні вуз-

ли та гілки відсікають разом з клітковиною (операція Нарата).

За розсипного типу розташування підшкірних вен застосовують підшкірне лігу-

вання (операція Клаппа—Соколова).

Ендовазальне встановлення кава-фільтрів. Показання: профілактика тромбоемболії

легеневої артерії (потрапляння тромбу з вен нижніх кінцівок через серце в легені) при

захворюваннях вен нижніх кінцівок, при операціях на органах малого таза.

Техніка. Після невеликого розрізу та пункції стегнової вени в порожнисту вену за

допомогою катетера встановлюють спеціальний пристрій — кава-фільтр, який уловлює

й утримує тромби, що відірвалися, не даючи їм потрапити в серце та легені

35)