85. Загальна характеристика родин – Осокові та Тонконогові (Злакові), практичне значення їх представників.

Осокові (Cyperáceae) — велика родина однодольних рослин, що складається з багаторічних (рідко однорічних) трав, з вигляду схожих на злаки, що ростуть на берегах річок, на сирих луках, болотах або навіть у воді. Велика їх роль і у формуванні арктичних рослинних угруповань, де злаки представлені менш широко.

Розміри осокових достатньо сильно різняться: від кількох сантиметрів у видів роду Ситняг (Eleocharis) до трьох — чотирьох метрів у видів родів Сцірподендрон(Scirpodendron), Мапанія (Mapania), Сить (Cyperus)^[1]

Кореневище або коротке вертикальне, або довге горизонтальне.

Стебло (соломина) зазвичай тригранної форми, рідко порожнисте, як у злаків, часто з сильно витягнутим верхнім коліном, на якому розташоване суцвіття. Стебла зі зближеними при основі вузлами, так що «справжні» подовжені міжвузля розвиваються переважно у генеративних пагонів.

Листя із замкнутою (не розколотою вздовж, як у злаків) піхвою, яка щільно охоплює стебло подібно трубці, і довгим стрічкоподібним відгином; лінійні, часто дуже жорсткі, з ріжучим краєм через дуже дрібні, звернених донизу зубчиків. У одних осокових на стеблі більш-менш рівномірно розміщене листя; у інших листя скупчене біля основи (більшість осік) або на вершині стебла, як, наприклад, у папірусу (Cyperus papyrus). Нижні (а іноді і все) листя часто має редуковані платівки — залишаються лише піхви. І листя, і стебла осокових багаті механічними тканинами, а також кремнеземом, що обумовлює їх застосування як покрівельного та виробного матеріалу^[1].

Квітки дрібні, непоказні, у одних одностатеві, у інших двостатеві, сидять у пазухах приквіткових лусок та зібрані у суцвіття — колоски, що з'єднуються у більш складні суцвіття — колосся, головки, кисті, волоті, парасольки. У разі одностатевих квіток чоловічі та жіночі часто перебувають у різних колосків, іноді навіть на різних особинах (дводомні осокові). Оцвітини зовсім немає (що відображає пристосування осокових до вітрозапиленню — анемофілія)) або вона є у вигляді ніжних лусочок, щетинок або волосків, у пухівки (Eriophorum) сильно розростаються при отцвітінні. Формула квітки: .

Цікаво влаштований пилок осокових: після мейозу три з чотирьох клітин редукуються, і пилкове зерно, являє собою так звану псевдомонаду, відповідну чотирьом «нормальним» пилкових зернам. Чоловічі квітки складаються практично лише з тичинок, а жіночі, зазвичай, влаштовані складніше. У пологів Осока(Carex) та Унцінія (Uncinia), наприклад, приквітковий лист (криюча луска) обростає навколо зав'язі, отже маточка, а потім і плід, що розвивається, виявляються оточеним особливою ​​плівчатою ​​капсулою — мішечком^[1].

Плід осокових — горішок, Часто тригранний, з більш-менш твердим біляплодником.

Рослини родини осокових широко розповсюджені по всій земній кулі, особливо у помірних та холодних областях.

До найрозповсюдженіших осокових належать представники роду Комиш (Scirpus), що утворюють великі зарості біля берегів прісних водойм. Дуже відомі рослини, що належать до великого роду Сить — наприклад, папірус, стебла якого з найдавніших часів до Середньовіччя служили джерелом паперу. Він, як і очерет, утворює великі зарості біля берегів африканських річок та озер. У тропіках широко розповсюджені й інші осокові: ринхоспора (Rhinchospora), меч-трава (Cladium), мапанія, склери (Scleria). В арктичних та помірних областях домінують інші роди: ситняг, пухівка, осока, причому представники останнього роду за ступенем участі у рослинному покриві не поступаються злакам та Астровим, а подекуди їх перевершують. Найбільше видів осок мешкає на болотах, на сирих та болотистих луках, берегах водойм, де осоки формують специфічні спільноти та часто визначають вигляд місцевості.^[1]

Корисних рослин серед осокових дуже мало. Ці сухі і жорсткі трави, бідні поживними сполуками та багаті кремнеземом, дають погане сіно, яке згодовують тваринам в останню чергу.

Cyperus esculentus L., зростаючий та місцями культивуємий у південній Європі, приносить їстівні підземні шишки (бульби), що містять багато масла та цукру і смаком нагадують мигдаль («земляний мигдаль»); їх часто вживають як найкращийсурогат кави. Їстівні шишки доставляють також Cyperus bulbosus Vahl. та Scirpus maritimus L. в Індії, Scirpus tuberosus Roxb. в Індії та Китаї й інші види.

Carex arenaria L. сіють на дюнах, переважно в Голландії, для утримання летючих пісків (довгі кореневища цієї осоки скріплюють та затримують пісок).

Стебла (солома) Scirpus palustris L. та деяких інших осокових йдуть на плетіння постілок. Папірус (Cyperus papyrus L.) — крупна (до 3 м заввишки) водна рослина (зростає у Єгипті, Малої Азії, у Калабрії та Сицилії), з якої у давнину виробляли папір — папірус; тепер має мале значення (місцями солома йде для плетіння).

Багато видів осокових використовуються для оформлення водойм у ландшафтному дизайні. великою популярністю користується у любителів «водних садів» пухівка піхвова. Шовковисті та ніжні волоски-оцвітини цієї пухівки роблять її схожими на пухові кульки, що надає рослині ошатний вигляд.

Дуже корисна рослина схеноплектус озерний. Вона відіграє важливу роль у природі, фільтруючи воду.