84. Загальна характеристика родини Айстрові (Складноцвіті), практичне значення її представників.

В офіцинальній медицині знайшли використання представники лише однієї родини підкласу - АЙСТРОВІ (СКЛАДНОЦВІТІ) - ASTERACEAE (COMPOSITAE).

У світовій флорі налічується понад 20 тисяч видів і близько 1000 родів родини Айстрові, в Україні - 695 видів, 121 рід. Це найчисельніша за видовим складом родина відділу Покритонасінні. Багаторічні або однорічні трави чи напівкущі, рідше кущі, ліани і невеликі дерева з простими або слабкорозгалуженими стеблами. Поширені на всіх континентах і в усіх кліматичних зонах.

Листки звичайно чергові, рідше супротивні, часом кільчасті, цілісні або різного ступеня розчленовані, часом редуковані, прилистків не мають. Суцвіття - кошики .або головки, які оточені обгорткою. Чашечка звичайнодуже редукована і видозмінена, вона у багатьох видів перетворилася в чубок, який сприяє поширенню плодів вітром. Віночок зрослопелюстковий. Основний тип - трубчастий, п'ятизубчастий, з п'ятьма тичинками, які зрос­лися пиляками в трубочку, крізь яку проходить стовпчик маточки з двороз­дільною приймочкою. Зав'язь - нижня, плід - сім'янка. Є ще справжньоязичкові - неправильні, п'ятизубчасті, двостатеві (квітки кошика кульбабилікарської)', несправжньоязичкові - неправильні, по краю віночка три зубчики, часто маточкові без тичинок (крайові квітки кошика соняшника), лійкоподібні - неправильні, не мають ні тичинок, ні маточок (файові квіткикошика волошки синьої). Чотири типи квіток утворюють чотири основних типи кошиків: 1. У центрі кошика трубчасті квітки, по краю несправжньоязич­кові (кошик соняшника), 2. Усі квітки в кошику тільки справжньоязичкові (кошик кульбаби), 3. Центральні квітки кошика трубчасті, а крайові лійко­подібні (кошик волошки синьої)', 4. Центральні квітки трубчасті, крайових немає (кошик хамоміли запашної або ромашки безязичкової) та інші.

Деякі види айстрових містять каучук - тау-сагиз, кок-сагиз, а деякі види лактуків - молочний сік, який твердне на повітрі - це стародавній снодійний засіб, досі використовується в гомеопатії. Багато видів айстрових - улюблені декоративні рослини: роди - айстра, агератум, волошка, гербера, головатень, ехінацея, жоржина, злинка, золотушник, кореопсис, королиця, космея, майорці, маруна, нагідки, соняшник, стокротки, хризантема, цинерарія, чорнобривці та інші.

Стокротки багаторічні (Béllis perénnis) — розповсюджений у Європі вид стокроток, багаторічних рослин родини Айстрових (Asteraceae) абоСкладноцвітих (Compositae). Багато споріднених рослин також мають назву «ромашка» (англ. Daisy). Іноді вважається інвазивним бур'яном, який важко викорінюється скошуванням. ^[1][1][2]

Стокротки багаторічні — багаторічна трав'яниста рослина з коротким повзучим кореневищем, культивується як дворічна рослина, досягає у висоту 10—30 см. Має невелике округле або овальне листя (від 2-5 см в довжину, яке росте паралельно до землі). Стебло безлисте. Утворює щільну прикореневу розетку. Суцвіття в діаметрі приблизно 2-3 см. Квіти приблизно 2-3 см. Плід — сім'янка до 0,5 мм завдовжки, жовтого кольору. Насіння дозріває в червні.

Багато видів айстрових - злісні бур'яни як однорічні, так і багаторічні кореневищні.

Як пряну, харчову, вітамінну, ефіроолійну і лікарську рослину культивують полин естрагон, або тархун (Artemisia dracunculus L). У Дердавному Нікітському ботанічному саду з 1954 року вирощують і вивчають перспективну ефіроолійну рослину полин лимонний (Artemisia balchamorum Krasch.). Батьківщина - Туркменістан. Це дуже розгалужений напівкущ 50-SO см заввишки. Усі надземні частини рослини містять ефірну олію (у фазі цвітіння її 0,8-1,5%) з приємним цитрусовим ароматом з нотою апельсину, лимону, ананасу тощо. Вона використовуєть­ся при виробництві вермутів, лікерів, кондитерських виробів і парфумів.

Арніка гірська (Arnica montana L.) - багаторічна трав'яниста рослина 15-80 см заввишки з товстим коротким кореневищем. Росте на луках і узліссях, по чагарниках у гірсько-лісовому поясі і на полонинах Карпат, на Поліссі - рідко. Вид потребує охорони від хижацького знищення заготівельниками. Цінна лікарська рослина. Отруйна. У медицині використовують суцвіття, листки і кореневища з коренями. Суцвіття містять гіркоту арніцин (до 4%), ефірну олію (0,04-0,15%), дубильні речовини (5%), флавоно­їди, У коренях міститься ефірна олія (0,4-1,5%), дубильні речовини, інулін, слиз, смоли.

Завдяки різному хімічному складу суцвіття і кореневища препарати з них справляють різну терапевтичну дію. Настій і настоянка суцвіть арніки гірської (Tincturae Arnicae) регулюють тонус центральної нервової системи, знижують рефлекторну збудливість довгастого мозку і кори головного мозку, справляють заспокійливу, протисудомну дію, сприяють поліпшенню живлення мозку, знижують рівень холестерину в крові (завдяки наявності цинарину), запобігають утворенню жовчних ка­менів, ефективні при мозкових крововиливах і при маткових кровотечах.

Препарати кореневища арніки гірської розширюють вінцеві судини серця, поліпшують живлення серцевого м'язу, пришвидшують ритм серцевих скорочень. Фізіологічне активні речовини арніки гірської входять до складу препаратів "Пумпан" (для лікування хвороб серця та гіпертонічної хвороби), "Мазь арніки доктор Тайс" і "Маратонік". Препарати арніки гірської широко використовуються в гомеопатії. Настої та настоянки з коренів і квіток у народній медицині вживають при недугах серця.

Артишок посівний (Cynara scolymus) – багаторічна трав'яниста рослина, яка походить із Середземномор'я. Листки перисторозсічені, до 50 см завдовжки, зібрані в прикореневу розетку. Квітки синьо-фіолетові. В Україні артишок культивують.

Використовують листки і нерозквітлі кошики  для виготовлення гепатопротекотрних, антисклеротичних лікарських засобів – наприклад, ”Хофітолу”.

Якщо слово «артишок» використовується окремо, у більшості випадків воно посилається на садовий артишок, у якого в їжу використовується м'ясиста квітколожа, на відміну від інших видів, де в їжу використовується коренева частина або черешки прикореневого листя. Слова «артишок» взяте з арабської мови: ارضي شوكي (арді шаукі) або ارضي شوك (арді шаук), що буквально перекладається як, «вирваний із землі».

                    Садовий артишок (Cynara cardunculus subsp. scolymus (L.), англ. Globe artichoke), також відомий як посівний або колючий артишок. В їжу використовується м'ясиста квітколожа. (Cynara scolymus) — дволітня овочева рослина род. складноцвітих. Поширена в багатьох країнах Середземноморря. Введена в культуру понад 300 років тому. На узбережжі Чорного моря зимує без захисту, в районах середньої смуги вимерзає і розводиться як однорічна культура. Вирощують А. з розсади. В їжу використовують недорозрілі м'ясисті суцвіття, багаті на вітаміни А, В і С. Урожайність від 5 до 25 т/га.

Їх використовують в їжу вареними, тушкованими, печеними на грилі, вживають маринованими, консервують для подальшого використання.

Волошка синя (Centaurea cyanus L.) - однорічна рослина 25-100 см заввишки. Росте на полях в озимих і ярих посівах, уздовж польових доріг по всій Україні, на півдні рідше. Бур'янова, лікарська, декоративна, медоносна, жироолійна і фарбувальна рослина.

У медицині використовують сині крайові лійкоподібні квітки. Вони містять антоціани (пеларгонін і ціанідин), глікозиди (ціанарин, центаурин і цикорин), сім флавоноїдів; ефірну олію, гіркоти, синій барвник; мінеральні солі; дубильні, смолисті, пектинові і білкові речовини, сапоніни, алкалоїди, каротин, вітамін С. Препарати волошки синьої справляють жовчогінну, сечогінну, потогінну, протизапальну, протигарячкову знеболювальну та ранозаго­ювальну дії. Зовнішньо настій квіток вживають у вигляді крапель і примочок при кон”юктивітах, блефаритах, а також лікують курячу сліпоту (внутрішньо і зовнішньо). Препарати "Віталп", "Канефрон".

Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) - багаторічна трав'яниста рослина 25-60 см заввишки. Росте на луках, узліссях, уздовж доріг на Поліссі, в Лісостепу і Карпатах. Лікарська, ефіроолійна косметична медоносна, кормова, інсектицидна і харчова рослина.

У медицині використовують верхівки квітучих пагонів, які містять алкалоїди ахілеїн, бетоніцин; ефірну олію (0,007-0,13%, провідною біологічно активною речовиною її є хамазулен, олія містить також цінеол (8-10%).фітонциди, дубильні речовини, смоли, гіркоту ахілеїн, холін, інулін, аспарагін та інші речовини.

Препарати деревію звичайного досить ефективні кровоспинні засоби при внутрішніх і зовнішніх кровотечах, вони діють протизапально і бактерицидно при хворобах шлунка, сприяють правильному обміну речовин, поліпшують апетит, посилюють виділення молока у матерів-годувальниць, розширюють кровоносні судини, знімають спазми з гладеньких м'язів кишечника і жовчовивідних шляхів, розширюючи їх, заспокоюють болі при спазмах шлунка, вони жовчогінні, поліпшують секреторну активність підшлункової залози тощо. Зовнішньо препаратами трави і соком деревію звичайного лікують свіжі і задавнені гнійні рани.  Препарати - "Лів-52", "Очищення від шлаків і токсинів", "Протигеморойний чай", "Ротокан", "Збір жовчогінний № 3".

Ехінацея пурпурова (Echinaceae purpurea (L.) Moench.) – багаторічна трав'яниста рослина 50-150 см заввишки. В Україні культивують як лікарську, ефіроолійну, декоративну і харчову рослину. Походить з південно-східних штатів США. З давніх-давен індійці та ацтеки Америки використовували всі частини рослини.

Препарати ехінацеї пурпурової справляють адаптогенну, імуности-мулюючу,.антисептичну, протизапальну, бактерицидну,, ранозагоювальну та радіопротекторну дії, позитивно впливають на статеву потенцію у чоловіків (не викликають побічної дії і депресивної фази як після вживання женьшеню, елеутерокока, аралії, лимонника).