80. Загальні ознаки класу Односім’ядольні, його підкласи й найважливіші родини

Однодольні — переважно одно-, дво- та багаторічні трави, рідше дерева, кущі та ліани. Однодольні мають один зародковий листок (сім’ядолю), головний корінь здебільшого не розвивається, замість нього розвиваються додаткові та бічні корені; на відміну від Дводольних, судинно-волокнисті пучки стебла розкидані, стебло без камбію; листки сидячі, з дворядним розташуванням на стеблі та з паралельним жилкуванням; квітки переважно тричленного типу.

Більшість Однодольних добре переносять несприятливі умови життя. У багатьох з них органи вегетативного розмноження — кореневища, иульби, цибулини — зберігаються у ґрунті.

До класу Однодольні належать багато корисних та економічно важливих сільськогосподарських рослин світу: хлібні злаки, зокрема пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, рис, сорго, просо, цінні кормові трави та овочеві культури, декоративні рослини.

Пригадайте, які родини входять до цього класу.

Родина Злакові (Gramineae)

Переважно трав’янисті рослини, рідше деревоподібні (бамбуки), з додатковими мичкуватими коренями і кореневищами. Стебла прості, рідше розгалужені, тонкі, циліндричні, з вузлами і порожнистими міжвузлями. Листки чергові, розміщені дворядно, з лінійною пластинкою і довгою піхвою, котра охоплює стебло; на межі між піхвою і пластинкою є язичок у вигляді плівчастого виросту або війочок; форма і величина його має суттєве значення при визначенні рослин цієї родини. Суцвіття у злаків верхівкове, рідше пазушне, складене із колосків, зібраних у волоть, китицю, складний колос, султан або початок (демонстрування гербаріїв рослин).

Оцвітина редукована, складається з двох дрібних плівчастих лусок. Квітки двостатеві, рідше одностатеві, тичинок три, рідше дві-шість або багато, пиляки їх прикріплені до ниток спинкою; маточка складається з двох-трьох зрослих гагодолистів; зав’язь верхня; плід — суха однонасінна зернівка.

Родина Злаки охоплює 700 родів і близько 11000 видів, поширених на усіх континентах, але особливо їх багатий склад спостерігається у тропіках.

Яке значення для людини та травоїдних тварин мають злакові?

Господарське значення злаків величезне; вони створюють основний харчовий фонд людства і відіграють вирішальну роль у житті травоїдних тварин. Найголовніші харчові злаки такі: пшениця, рис, кукурудза, жито, ячмінь, сорго, просо, овес. Зерно, солому і полову багатьох харчових злаків широко використовують для годівлі сільськогоспо­дарських тварин. Численні дикорослі злаки, зокрема тимофіївка, стоколос безостий, грястиця збірна, сорго суданське, житняк, лисохвіст лучний, райграс — цінні кормові трави.

Цукроносним злаком світового значення є цукрова тростина, яку вирощують у багатьох тропічних країнах. Важливими технічними злаками є різні види бамбуку, очерет та інші.

Злісними бур’янами на орних землях є такі злаки, як пирій повзучий, вівсюг, куряче просо та ін. {демонстрування гербаріїв рослин).

Родина Лілієві (Liliaceae

Багаторічні рослини, в яких підземні запасаючі органи — тільки цибулини. Пригадайте, яким органом рослини є цибулина. Доведіть це. Квітки двостатеві зібрані в різні суцвіття (китиця, зонтик), або поодинокі; оцвітина проста, віночкоподібна, здебільшого яскраво забарвлена, шестичленна, з двох кіл, листочки її вільні, сегменти оцвітини вільні й зазвичай однакові, нектарники містяться біля основи сегментів оцвітини; тичинок шість; маточка одна, складена з трьох плодолистків, з верхньою тригніздою зав’яззю; стовпчик один, рідше три; плід — коробочка (демонстрування відповідних таблиць, гербаріїв рослин, колекцій плодів).

Лілієві порівняно з іншими — невелика родина, яка об’єднує 10 родів і близько 470 видів, поширених у помірних, субтропічних областях Північної півкулі з сухим і теплим кліматом (Середземномор’я, Західна, Східна і Середня Азія).

Розглянемо деякі рослини цієї родини.

Лілія. Цибулини з черепичастими лусками. Квітки в китицях, рідше поодинокі, великі, запашні, яскраво забарвлені або чисто-білі. Відомо близько 60 видів лілій, поширених у Європі, Східній Азії та Північній Америці. В Україні в природному стані зростає один вид — лілія лісова, або кучерява. Це досить популярні декоративні рослини. Для масової ґрунтової культури найчастіше використовують: лілію білу, родом з Кавказу; лілію королівську і лілію тигрову — з Китаю; лілію тонколисту — з Далекого Сходу та ін. Для оранжерейної культури придатні: лілія золотиста родом з Японії, лілія гарна — зі Східної Азії, Тюльпан. Цибулини з плівчастими лусками. Квітки поодинокі, рідше зібрані по-дві-три, яскраво забарвлені, не пахучі. Відомо близько 70 видів . Більшість видів тюльпанів дико росте в гірських районах Середньої Азії; окремі види відомі на Кавказі. В Україні в дикому с і 1111 росте вісім видів тюльпана, зокрема в південно-східній частині Лісостепової зони, в степовій зоні і в Криму росте тюльпан Шренка.

Тюльпани — цінні декоративні рослини для весняного оздоблення Квітників. У культурі налічується нині понад 8000 сортів тюльпанів, які різняться формою і забарвленням квіток, висотою стебел, часом цвітіння тощо. Всю різноманітність форм і сортів тюльпанів виведено здебільшого шляхом гібридизації від кількох диких видів середньоазіацького походження. У Західній Європі культура тюльпанів найбільше розвинута в Голландії, яку називають "країною тюльпанів".

Зірочки. Невеликі (7-15 см заввишки) весняні цибулясті багаторічні рослини; листочки оцвітини всередині жовті, зовні зазвичай зелені. В Україні в усіх природно-кліматичних зонах, але переважно у Степовому і Гірському Криму та в Карпатах, росте близько 24 видів зі рочок. Зокрема, зірочки жовті та зірочки низенькі трапляються на схилах і серед кущів досить часто.

Рябчик руський — багаторічні весняні цибулясті рослини з пони­каючими дзвоникоподібними, зовні темно-червоними квітками з більш темним неясним шаховим малюнком. Зростає в Лісостепу і Степу в лісах, на луках, по чагарниках і кам’янистих схилах.

Еритроний собачий зуб — цибулинний раньовесняний багаторічник і двома широколанцетними черешковими листками і поодинокими рожево-фіолетовими квітками, вільні листочки оцвітини яких при основі зближені в трубку, а вище більш-менш раптово відігнуті назад. Висота 10-20 см. Зрідка зростає в лісах і на луках Закарпаття і Розточчя-Опілля. Охороняється.

Родина Цибулеві

Як ви гадаєте, які рослини можуть належати до цієї родини?

Об’єднує 32 роди і близько 750 видів, поширених в обох півкулях, особливо в Середземномор’ї, Передній та Середній Азії.

Цибуля і часник. Суцвіття — простий зонтик. Листки соковиті, м’ясисті, трубчасті, жолобчасті або плескуваті. Великий рід, що налічує близько 400 видів у Північній півкулі; в Україні в природних угрупованнях росте 43 види цибулі (демонстрування відповідних таблиць, гербаріїв рослин).

Як можна пояснити народні прислів’я "Не їж цибулю — смердіти не буде ", "З %Ж часнику, хоч не скажеш, то взнають "?

Для багатьох видів роду цибуля характерний різкий специфічний часниковий запах, зумовлений наявністю в тканинах часникової ефірної олії (алілу). Цибуля і часник — давні цінні овочеві рослини. Вони багаті на фітонциди, які відкрив і докладно дослідив учений Б.Л. Токін.

Як пряні овочеві культури в Україні вирощують цибулю городню, цибулю порей, цибулю слизун, часник зі складною цибулиною (з багатьма цибулинами-дітками, якими часник розмножується). На луках, у степах, схилами і на відслоненнях зростає в Україні чимало диких видів. В тінистих листяних і мішаних лісах у Карпатах, подекуди на Поліссі, в лісостеповій зоні та північно-східній частині степової росте цибуля ведмежа — лісовий вид з широкими листковими пластинками (вид охороняється!), на заплавних луках трапляється цибуля гранчаста. Усі вони небажані на сіножатях і пасовищах, бо надають молоку і навіть маслу неприємного часникового запаху і смаку.

Цибуля і часник є цінними харчовими і лікарськими рослинами. Вони є джерелами вітамінів та мікроелементів.

Цибулю зокрема рекомендують вживати в сирому вигляді при лікуванні авітамінозу, для профілактики і лікування атеросклерозу, діабету, для знищення аскарид та гостриків. Свіжий сік цибулі, змішаний із медом, допомагає проти кашлю, бронхіту та кашлюку. Але, слід зазначити, свіжа цибуля і препарати з неї протипоказані людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Часник рекомендують вживати при відсутності апетиту, гостриках, як кровоочисний засіб, для профілактики захворювань на грип і застуду. Препарат алохол, у складі якого є сухий екстракт часнику, застосовують при хронічному запаленні печінки та підшлункової залози. Свіжий часник і препарати з нього протипоказані при захворюванні нирок. Розтертий на кашку часник застосовують для лікування гнійних ран тощо.