Міжнародні правові акти у сфері соціального захисту

1. Загальна декларація прав людини: Резолюція 217А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.

2. Міжнародні пакти ООН:

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права;

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: Резолюція 2200А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. - Ратифіковані Українською РСР згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148.

- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. – Набув чинності 23 березня 1976 р. Для України набув чинності – 25 жовтня 1991 р.

3. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 34/180 від 18 грудня 1979 р. – Набула чинності, в тому числі й для України, 3 вересня 1981 р.

4. Конвенція про права дитини: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 р. – Ратифіковано Україною 27 лютого 1991 р., набула чинності для України з 27 вересня 1991 р.; Факультативні протоколи до Конвенції ратифіковано Україною 3 квітня 2003 р. і 23 2004 р.

5.  Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів. Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 р.

6. Конвенція про права інвалідів: ООН, 13 грудня 2006 р.

 Факультативний протокол до Конвенції про права інвалідів: ООН, 13 грудня 2006 р.

7. Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, затверджена резолюцією 55/2 Генеральної Асамблеї ООН от 8 вересня 2000 р.

8. Конвенції Міжнародної організації праці:

1) № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення, 1952 р;

2) № 121 про допомоги у випадках виробничого травматизму, 1964 р.;

3) № 128 про допомоги по інвалідності, по старості та в разі втрати

годувальника, 1967 р.;

4) № 130 про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби, 1969 р.;

5) № 168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття, 1988 р.;

6) № 118 про рівноправність у галузі соціального забезпечення, 1962 р.;

7) № 157 про збереження прав у галузі соціального забезпечення, 1982 р.

8) № 159 про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів (ратифікована Україною 6 березня 2003 р.).

9. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р. та протоколи до Конвенції (Рада Європи). – Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію та протоколи до Конвенції № 1, 2, 4, 6, 7, 11, 12, 13, 14.

10. Європейська соціальна хартія (переглянута), прийнята Радою Європи 3 травня 1996 р. Підписана Україною 7 травня 1999 р., ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V.

11. Європейська конвенція про соціальну та медичну допомогу, підписана державами-членами Ради Європи 11 грудня 1953 р.

12. Європейська Конвенція про соціальне забезпечення від 14 грудня 1972 р.

13. Європейський кодекс соціального забезпечення і Протокол (Рада Європи, 1964 р.).

14. Європейський кодекс соціального забезпечення (переглянутий) (Рада Європи, 1990 р.).

15. Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів (Рада Європи, 1977 р.). – Україна ратифікувала Конвенцію Законом України від 16 березня 2007 р. № 755-V.

16. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину Рада Європи, інші держави та Європейське Співтовариство, 1997 р.) (ETS № 164) – Конвенція підписана Україною 22 березня 2002 р.

Доповнення до Конвенції у Додаткових протоколах:

1) Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину стосовно заборони клонування людських істот, 12 січня 1998 р.;

2) Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину стосовно трансплантації органів і тканин людини, 24 січня 2002 р.;

3) Додатковий протокол до Конвенції про права людини та біомедицину в галузі біомедичних досліджень, 25 січня 2005 р. – Додаткові протоколи до Конвенції підписані Україною 26 червня 2006 р.

17. Хартія основних соціальних прав працівників Європейського Економічного Співтовариства, підписана у Страсбурзі у 1989 р.

18. Хартія основоположних прав Європейського Союзу, 2000 р.

19. Хельсінкська декларація. Рекомендації для лікарів, які проводять біомедичні досліди на людині, прийнята 18-ю Всесвітньою Медичною Асамблеєю у Хельсінкі в червні 1984 р.

20. Лісабонська декларація про права пацієнтів, прийнята ВМА у 1981 р.

21. Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі, затверджена на Європейській нараді з прав пацієнтів в Амстердамі у 1994 р.

22. Міжнародний кодекс медичної етики, прийнятий ВМА у 1949 р.

23. Женевська декларація про лікарську таємницю, прийнята ВМА у 1948 р.

24. Декларація стосовно ейтаназії, прийнята 39-ю ВМА у Мадриді в 1987 р.