- •Міністерство аграрної політики України
- •Розглянуто і затверджено на засіданні методичної
- •Розглянуто і затверджено на засіданні вченої ради дау
- •2.1. Взаємодія спеціалістів ветеринарної медицини з адміністрацією і виробничими службами суб’єкта господарювання
- •2.2. Обов’язки та права спеціалістів ветеринарної медицини
- •Спеціалісти ветеринарної медицини мають право:
- •Обов'язки офіційних лікарів ветеринарної медицини та їх заступників:
- •Права офіційних лікарів ветеринарної медицини та їх заступників:
- •3. Тварини як сировина для м’ясної промисловості та сучасні вимоги до них.
- •3.1.Визначення віку тварини.
- •3.2.Визначення вгодованості забійних тварин.
- •3.3. Нагул і відгодівля забійних тварин.
- •3.4. Вимоги до категорій вгодованості забійних тварин
- •Категорії дорослої великої рогатої худоби залежно від вгодованості
- •Категорії корів-первісток залежно від вгодованості (гост 5110-87)
- •Категорії вгодованості овець і кіз (гост 5111-55)
- •3.5.Контрольний забій тварин
- •3.6.Приймання худоби за масою та якістю м’яса
- •4. Транспортування забійних тварин і птиці.
- •4.1. Основні завдання транспортування
- •4.2. Перевезення тварин і птиці автотранспортом.
- •Технічні характеристики напівпричепів (в.М.Ковбасенко, 1990)
- •Технічна характеристика контейнера (в.М,Ковбасенко, 1990)
- •4.3. Перевезення тварин залізницею
- •Залежно від маси, віку і виду в двовісному вагоні розміщують:
- •4.4. Перевезення тварин водним шляхом
- •4.5. Транспортування тварин гоном.
- •4.6. Заходи при виявленні хворих тварин під час транспортування.
- •4.7. Вплив умов транспортування на якість м’яса і шкіри.
- •Вплив відстані транспортування на травматизм тварин (в.М.Ковбасенко та ін. – 1995)
- •Залежність кількості ветеринарних конфіскатів від відстані транспортування тварин:
- •Залежність якісних показників м’яса від відстані транспортування тварин
- •Вплив відстані транспортування на бактеріальне обсіменіння м’яса (%):
- •Вплив відстані транспортування на біологічну цінність м’яса (в.М.Ковбасенко,1990)
- •4.8. Транспортування м’яса і м’ясопродуктів.
- •Транспортних засобів
- •Підприємства з переробки тварин і птиці на м’ясо, їх структура і санітарні вимоги до них .
- •5.1. M’ясокомбінати
- •5.2. Птахокомбінати.
- •5.3. Забійні пункти і ветеринарно-санітарні вимоги до них.
- •5.4.Ветеринарно-санітарні і технічні вимоги до м’ясопереробних підприємств.
- •6. Захворювання, при яких тварини не допускаються до забою, або забиваються на санітарній бойні.
- •8. Порядок приймання та здачі тварин і птиці на м’ясопереробні підприємства і підготовка їх до забою
- •Приймання тварин на м’ясо переробні підприємства
- •Література:
4.6. Заходи при виявленні хворих тварин під час транспортування.
Після прибуття партії худоби лікар ветеринарної медицини перевіряє ветеринарні документи, оглядає тварин і, якщо немає заразно хворих, дозволяє вивантаження. Вивантажують по трапах, спокійно, без окриків і побоїв.
При наявності захворілої або загиблої тварини вивантаження починають із здорових тварин, а потім оглядають вагон або автомашину, в яких виявлено труп або хвору тварину. Тварин, серед яких виявлені хворі або труп, карантинують до з’ясування характеру захворювання.
При транспортуванні в душних, переповнених вагонах, особливо в спеку, у тварин спостерігаються теплові удари, задушення і транспортна хвороба у великої рогатої худоби (частіше остання у тільних корів). Захворювання характеризується слабкістю і хиткою ходою. Температура тіла нормальна або понижена, пульс і дихання прискорені, слизові оболонки гіперемійовані. Тварини лежать, закинувши голову на бік, як при родильному парезі. Хвороба триває від кількох годин до кількох днів і може закінчитися загибеллю тварин, якщо їм не створили нормальних умов утримання і годівлі.
У коней при транспортуванні може виникати специфічне захворювання: плевроденія, яке характеризується великою чутливістю грудних стінок, черевним типом дихання, затримкою дефекації і сечовиділення, температура тіла не змінюється. Прогноз сприятливий, якщо тваринам створити нормальні умови утримання.
Якщо є трупи тварин, що загинули від сибірки, або виявлено хворих на цю хворобу, то трупи спалюють, а хворих тварин ізолюють і лікують до повного видужання, витримують протягом 14 діб з дня встановлення у них нормальної температури. Решту тварин з цієї партії оглядають і термометрують. Свиней, які мають нормальну температуру тіла, забивають відразу на санітарній бойні під контролем лікаря ветеринарної медицини. Після забою проводять старанне дослідження лімфовузлів і внутрішніх органів. Рогату худобу, яка була в контакті з загиблою від сибірки твариною, карантинують, пасивно імунізують і проводять щоденно ветеринарний огляд і термометрію. Через 3 доби після імунізації тварин з нормальною температурою тіла здають на забій.
Тварин, хворих емфізематозним карбункулом і злоякісним набряком, ізолюють і лікують. Тварин, що контактували з хворими, але з нормальною температурою тіла і без клінічних ознак захворювання, передають для термінового забою.
При виявленні захворювання на ящур усіх тварин, що мають клінічні ознаки цього захворювання або підвищену температуру, негайно забивають на санітарній бойні, не заганяючи на скотобазу. Тварин без клінічних ознак і з нормальною температурою також забивають окремою групою. Після забою проводять старанну дезинфекцію приміщення, обладнання, інвентаря, інструментів, а також спецодягу і взуття.
Про випадки виявлення серед поголів’я хворих на сибірку, Ку-гарячку, орнітоз, меліоідоз, туляремію, лістеріоз, лептоспіроз ветеринарний спеціаліст зобов’язаний повідомити ветеринарні органи за місцем відправки тварин, а також свого безпосереднього ветеринарного керівника та місцеві органи охорони здоров’я.