25

Зміст курсової роботи

1. Вступ…………………………………………………………………….. 3

2. Епізоотична картина, щодо ботулізму в Україні та за кордоном…… 4

3. Харчові токсикоінфекції та токсикози мікробного походження…….. 6

4. Морфологічні та культуральні властивості. CI. Botulinum, токсиноутворення……………………………………………………… ..7

5. Санітарне значення бактерій. СІ. Botulinum, передзабійна

діагностика хвороби…………………………………………………… 12

6. Післязабійна діагностика, санітарна оцінка продуктів

харчування……………………………………………………………….15

7. Лабораторна діагностика, методи виявлення

Cl. botulinum і його токсину………………………………………...…..16

8. Поживні середовища для культивування анаеробів………………..…17

Висновки………………………………………………………………….20

Додатки………………………………………………………………….22 Список використаної літератури……………………………………….24

Вступ

Ботулізм — гостре захворювання людей і тварин, що зумовлюєть­ся отруєнням організму токсином специфічного збудника Clostridium botulinum (рис 1) і характеризується ураженням цент­ральної нервової рис. 1 toxinum botulinum системи, паралічами глотки, язика, нижньої щеле­пи і скелетних м'язів. Із семи відомих типів збудника ботулізму най­важливіше епізоотологічне значення мають типи: С і D, які викли­кають ботулізм у великої і дрібної рогатої худоби. А, В, С і D — у ко­ней, С — у норок і птахів (A.A. Глушков, 1984).З екологічної точки зору С. botulinum дуже поширений у природі — його можна виявити у ґрунті, гною, воді, у вмісті кишечника, гниючих рештках мулу озер та рік, на різних рослинах, овочах і фруктах, у тканинах здорових прісноводних та морських риб, креветок, молюсків і крабів, водоплавної птиці. Токсин ботулізму є протеїн, що складається з двох фрагментів, пов'язаних дисульфідними зв’язками. Така будова забезпечує надзвичайну стійкість токсину у зовнішньому середовищі і тривале збереження його активності. Основою лабораторної діагностики ботулінового токсину або є дослідження залишків харчових продуктів, калових мас, з трупів беруть шматочки печінки, тонкого кишечника та шлунка з вмістом; біопроба на білих мишах. В якості експрес - методів лабораторної діагностики визначають фагоцитарний показник і ставлять РНГА з еритроцитами, сенсибілізованими антитоксичними сироватками або реакцію нейтралізації (РН) ботулінічного токсину на білих мишах. Однак, при розтині тварин, що загинули від ковбасної отрути, точно поставити діагноз не завжди вдається, адже концентрація токсину в крові незначна, і виявити токсин звичайними реакціями (РНГА, РН) не завжди виходить. Все вище сказане і обумовлює безумовну актуальність цієї роботи [1-3] .

2. Епізоотична картина захворювання в Україні та за кордоном

В Європі протягом 1996—2004 рр. зафіксовано понад 589 спалахів ботулізму серед диких і домашніх тварин та птиці. Із 47 аналізованих країн ботулізм реєстрували у 10. До країн, де протягом останніх 5 років виявляли ботулізм, належить Північна Ірландія (щорічно тут спостерігали від 20 у 2000 р. до 65 випадків ботулізму серед великої рогатої худоби у 2004 р.), Нідерланди, Швеція та Угорщина, де постійно виникали спалахи хвороби серед диких тварин. У Франції ботулізм систематично проявлявся у птиці.

Загалом ботулізм в Європі найчастіше спостерігався серед диких тварин (401 раз, 460 хворих тварин), серед великої рогатої худоби (117 разів, 396 хворих), у птиці (58 разів), у коней (13 разів, 31 хво­рий) та овець (1 раз).

Отримані дані засвідчують, що напруженість епізоотичної ситуації щодо ботулізму в Європі є процесом динамічним. Так, протягом 1996—1999 рр. утримувалася стабільна епізоотична ситу­ація з низьким показником інцидентності (9—11 спалахів на рік). Після цього відбувається її постійний підйом. Так, у 2000 р. виявле­но 70 спалахів ботулізму серед тварин різних видів, у 2001 р. — 109, у 2002 р. — 165, у 2004 р. — 203. Дати обгрунтовану відповідь, чо­му на фоні загальносвітового зниження кількості неблагополуч­них пунктів на Європейському континенті маємо тенденцію стабільного їх зростання, важко. Одним із таких аргументів може бути те, що у ряді країн Західної Європи, зокрема у Фінляндії, Угорщині, Нідерландах, протягом останніх років налагоджено дієвий моніторинг за епізоотичною ситуацією щодо ботулізму се­ред дикої фауни. Це дозволило не тільки давати їй об'єктивну оцінку, а й проводити профілактичні заходи в місцях потенційних спалахів інфекції. В Україні протягом останніх 10 років ботулізм серед тварин не реєстрували. Тому був зробилений більш віддалений ретроспективний аналіз епізоотичної ситуації в Україні. Встановлено, що з 1971 по 1995 рік інфекція спалахувала майже щорічно, крім 1971, 1973, 1975, 1983, 1994 і 1995 років, маючи при цьому спорадичний

прояв. Протягом періоду спостереження зафіксовано 36 спалахів бо­тулізму, захворіло 1205 тварин. У просторовому вимірі інфекція зареєстрована у більшості регіонів України (додаток 1). Найбільша напруженість епізоотичної ситуації спостерігалась у Херсонській області, дещо менша — в АР Крим, незначна — ще в 11 областях. Певної закономірності просторового поширення інфекції по регіонах України не вдалося виявити. Як видно з додатоку 2, починаючи з липня і до грудня, інфекція в Ук­раїні не проявлялася. Це може вказувати на те, що ботулізму тварин властива певна сезонність, яка припадає на зимово-весняний період, і. можливо, пов'язана із згодовуванням тваринам консерво­ваних кормів (сінажу, силосу, консервів тощо), що містили ботуліновий токсин.

Контроль епізоотичної ситуації щодо ботулізму здійснюється комплексно, у т.ч. і шляхом активної імунізації сприйнятливих тва­рин. Щорічно у світі проти ботулізму вакцинують у середньому понад 7 225 тис. тварин. Переважно на ботулізм хворіє велика рогата худоба (89,2%), рідше інші види тварин — вівці та кози (7,3%), дикі тварини (1,8%), птиця (1,4%), коні (0,2%), верблюди (0,1%).

У країнах Європи ботулізм має нерівномірне географічне по­ширення і проявляється у різних видів тварин, але найчастіше у ди­ких тварин та великої рогатої худоби. В Україні протягом останніх років ботулізм тварин не реєстру­вали. У попередні роки (1971—1995 pp.) інфекція виявлялася періо­дично, мала спорадичний характер і нерівномірне поширення [2,3].