5. Правові основи забезпечення національної безпеки України в геополітичній сфері.

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Як зазначає Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року, основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України у зовнішньополітичній сфері є проведення активної міжнародної політики України з метою:

- створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України;

- запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

- забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу;

- сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

- участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки;

- участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки;

- адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

Відповідно до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року, Україна визнана як європейська позаблокова держава, що здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.

Згаданим законом визначено також основні засади зовнішньої політики України, а саме:

- забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

- забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних, економічних, енергетичних та інших інтересів;

- використання міжнародного потенціалу для утвердження і розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого економічного розвитку;

- створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації, її економічного потенціалу, історичної свідомості, національної гідності українців, а також етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України усіх національностей;

- утвердження провідного місця України у системі міжнародних відносин, зміцнення міжнародного авторитету держави;

- сприяння міжнародному миру і безпеці у світі, участь у всеосяжному політичному діалозі для підвищення взаємної довіри держав, подолання традиційних і нових загроз безпеці;

- дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес;

- підтримка зміцнення ролі міжнародного права у міжнародних відносинах, забезпечення дотримання та виконання чинних, вироблення нових принципів і норм міжнародного права;

- запобігання конфліктам у регіонах, що межують з Україною, та врегулювання наявних конфліктів;

- забезпечення захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;

- створення сприятливих умов для задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, підтримання з ними сталих зв'язків;

- забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі;

- підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди;

- забезпечення з метою повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу інтеграції економіки України у світову економічну систему;

- розширення міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій, новітніх технологій та управлінського досвіду в національну економіку в інтересах її реформування, модернізації та інноваційного розвитку;

- підтримка інтеграції України у світовий інформаційний простір.

До основних принципів реалізації сучасної політики національ­ної безпеки в геополітичній сфері належать:

- неподільність безпеки — абсолютна безпека однієї держави породжує абсолютну небезпеку для інших;

- справедливість — безпека є мірилом справедливості, право на безпеку мають усі;

- внутрішня особиста гармонія — внутрішньо збалансована дер­жава може чітко формувати власні національні інтереси;

- поліпшення життя кожного громадянина — заможна країна, впевнена та прогнозована зовнішня політика;

- особиста безпека — пріоритет зовнішньої політики ґрунтується на пріоритеті забезпечення безпеки кожного українського громадя­нина;

- дуалізм прямих та зворотних зв'язків — ефективне функціо­нування системи управління національною безпекою;

- доступність консульсько-правових послуг — консульсько-пра­вові послуги мають бути доступними для кожного громадянина України;

- інтелігентність та висока кваліфікація працівників зовніш­ньополітичного відомства, котрі здійснюють діяльність по забез­печення геополітичної безпеки України — високий фаховий про­фесіоналізм запорука успішної політики національної безпеки в геополітичній сфері;

- тісний зв'язок національної зовнішньої політики з життям, потребами і цінностями українського громадянина — зовнішня політика є відлунням потреб і цінностей конкретного українського громадянина;

- дуалізм українських і європейських цінностей — Україна є органічною складовою Європи, відтак Українські цінності — це європейські цінності, європейські цінності — це українські цінності;

- кордони України: прозорі для людей і бізнесу, закриті для зло­чинців;

- правове закріплення міжнародним правом кордонів України — невід'ємний елемент національної безпеки України — Україна вважає право єдиним джерелом регулювання суспільних відносин у сфері зовнішньої політики, відтак усі питання стосовно зовніш­ньої безпеки мають бути закріплені правом, у тому числі і питання кордонів України;

- європейська та євроатлантична інтеграція — основа зовнішньополітичного курсу України — Україна є складовим елемен­том системи загальноєвропейської безпеки, відтак її зовнішньопо­літичний безпековий курс є реалізацією національних інтересів щодо її безпеки шляхом євроатлантичної євроінтеграції;

- безумовне дипломатичне сприяння втіленню з ЄС спільнихекономічних проектів — сильна економіка — сильна держава, силь­на держава — активна зовнішня політика, одним з вимірів якої єактивна економічна політика;

- європейські стандарти безпеки — європейській країні — євро­пейські стандарти безпеки, котрі полягають у пріоритеті забезпе­чення безпеки особи;

- активна зовнішньоекономічна діяльність;

- диверсифікація шляхів забезпечення геополітичноі безпеки — безпека, становлячи собою системний феномен, має забезпечува­тись різними засобами;

Україна — центр європейської цивілізації — майже усі світові цивілізації, за виключенням конфуціанської та буддистсько-тихо-океанської представлеш на території України, відтак Україна є світоглядним джерелом для майже усіх світових цивілізацій і є центром європейської цивілізації, яку репрезентують західно-христи­янська і східно-православна цивілізації;

- повага до нас починається із поваги до самих себе — самопо­вага кожного українця до себе, один до одного є запорукою поваги до нас як до державотворчої нації.