1) Максимальна прибутковість і вигідність злочинної діяльності;

2) Забезпечення максимальної безпеки стосовно державних заходів нейтралізації та переслідування.

За своєю суттю – це надзвичайно негативне самостійне явище, яке виникло у процесі розвитку самої злочинності. Вона є злиттям різних видів злочинів в єдину кримінальну діяльність. При цьому окремі суспільно-небезпечні діяння є лише певними операціями більш складної злочинної діяльності. Тут наявна система багаторівневих усталених злочинних зв’язків, що призводять до концентрації злочинності.

Завданням кримінально-правової характеристики є виділення ознак, які відображають найбільш істотні та загальні особливості організованої злочинності, які відрізняють її від інших видів злочинності.

Таким чином, ознаки ОЗ будуть виглядати наступним чином:

1. Організована злочинна група, тобто стійке об’єднання трьох або більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, і має всі ознаки організації (статус, мету діяльності, керівника, підрозділи матеріального забезпечення, гроші, приміщення, транспорт тощо. В основі кількісної характеристики організованої групи мають лежати критерії ступеня і рівнів її зорганізованості, направленості та сфери протиправної діяльності.

2. Стійкість і довготривалість існування.

3. Організована злочинна діяльність. Специфіка спільної злочинної діяльності якраз і зумовлює відмінність від інших видів злочинності. Зазначена діяльність здебільшого становить процес, що охоплює низку послідовно вчинюваних злочинів. Тому вона не може бути сприйнята як одиниця спостереження та обчислення, тобто не може використовуватися у практичних цілях (при проведенні статистичних спостережень у наукових дослідженнях тощо) для характеристики організованої злочинності.

Завдяки її високій системності, що дістає вияв у тісному зв’язку між окремими злочинами, які вчиняються організованими злочинними формуваннями задля досягнення певної мети і сукупність яких являє собою єдине ціле, а кожен окремий з них становить елемент цього цілого, вона набуває форми особливого різновиду злочинної активності.

4. Максимальна прибутковість і вигідність злочинної діяльності за мінімальний час.

5. Суспільна небезпечність злочинної діяльності.

6. Злочинна діяльність на певній території чи у сфері діяльності.

7. Конспіративна злочинна діяльність із забезпеченням максимальної безпеки стосовно державних заходів нейтралізації та переслідування.

8. Розробка (хоча б у загальних рисах) і схвалення учасниками групи плану злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину.

9. Розподіл ролей, наявність організатора (керівника) групи, ієрархічність, жорстка дисципліна та вербування нових членів.

10. Специфічне соціальне «страхування» членів групи,принцип корпоративної єдності.

11. Прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб (у тому числі й підкупом хабарами службових осіб).

12. Наявність правил поведінки.

13. Наявність матеріальної бази – транспорту, приміщень, сховищ, коштів тощо.

За висновками деяких науковців, організовані злочинні угруповання не можуть існувати без корупції представників державних, господарських, контролюючих органів. Інші стверджують, що зв’язки злочинних груп з державними службовцями не є обов’язковою ознакою організованої злочинності, вони характеризують лише її вищий рівень – злочинну організацію мафіозного типу, яка має економічне або терористичне спрямування.

Переважна кількість вчених зупиняється на тому, що наявність або відсутність корумпованих зв’язків організованої злочинної групи обумовлюється передусім ступенем зорганізованості групи, напрямом і сферою протиправної діяльності.

Таким чином, організовану злочинність, (як робочий варіант) на нашу думку, можна визначити наступним чином: - це злочинна діяльність учасників організованих груп на певній території чи у сфері суспільних відносин, з метою отримання максимального прибутку чи іншої зацікавленості з мінімальним ризиком до викриття.