Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції з нац безпеки.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.38 Mб
Скачать

3. Механізм терористичного впливу на національну безпеку.

На сучасному етапі розвитку людства терористичні прояви можуть бути спрямованими стосовно всіх розглядуваних нами об’єктів забезпечення національної безпеки, де поряд із кримінальним тероризмом існують політичний, економічний, релігійний та інші типи сучасного тероризму, які знаходять спільні сфери дії, базуючись на взаємовигідних інтересах.

Сучасний тероризм має наступні різновиди:

  • державний (організовується чи підтримується однією державою проти іншої, але всередині),

  • міжнародний (проводиться міжнародними терористичними організаціями),

  • внутрішньодержавний (здійснюється замах на основи державності),

  • релігійний (насаджується своє віросповідання),

  • точковий (терористичний акт на окремо взятому об'єкті).

Терористична діяльність охоплює:

а) планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

б) підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;

в) організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

г) вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;

д) пропаганду і поширення ідеології тероризму;

е) фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм;

Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли:

1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав;

2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом;

3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої;

4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

Кількість подібних терористичних актів різко збільшилась в останні роки XX століття — це підриви посольств США у ряді країн світу, серія вибухів у житлових будинках Москви та Волгодонська, низка терористичних актів, вчинених курдами в Туреччині та ін.

Важливе значення має вивчення мотивів терористичних актів, оскільки знання останніх дозволяє розробляти ефективні дії щодо нейтралізації терористичних акцій.

Основою тероризму можуть бути політичні мотиви (залякування населення, послаблення державної влади, змушування до певних дій або фізичне ліквідування політичних супротивників), а також дії, що мотивуються релігійними переконаннями, помстою, користолюбством, економічною конкуренцією або пов'язані з поведінкою психічно хворих людей.

Необхідно враховувати і такі різновиди, як форма прояву тероризму, які можуть бути: у формі заколоту (захоплення території), масові безпорядки, диверсії, утримання заручників тощо. Якщо в минулому тероризм зводився до вбивства чи поранення державних, громадських діячів та дипломатів, то в наш час він набуває таких форм, як викрадення літаків, захоплення заручників, руйнування громадських установ, житлових будинків, церков, пограбування складів зброї та підприємств, окупація посольств, напади на місця проведення міжнародних зустрічей, штаб-квартири міжнародних організацій.

Беручи до уваги об'єкти замаху, тероризм можна поділити на:

— елітарний, при спробі замаху на посадових осіб органів державної влади, політиків, власників та керівників банків, компаній;

— функціональний, при спробі замаху на працівників правоохоронних органів, податкової служби, засобів масової інформації та ін.;

— промисловий, при нападі на великі підприємства, оборонні об'єкти, що виробляють зброю, отруйні чи інші хімічні речовини;

— транспортний, при встановленні вибухових пристроїв в літаках, поїздах, автобусах, автомобілях, диверсії на нафто- та газопроводах.

Сучасний тероризм відрізняється своєю мас­штабністю, залученням великої кількості людей і має добре структурований і організований харак­тер. Він відрізняється і своїми цілями: діяльність терористичних організацій найчастіше спрямова­на не просто на загострення і дестабілізацію об­становки в конкретному районі, а ставлять собі за мету більш серйозні завдання: захоплення чи пе­рерозподіл влади, насильницька зміна державно­го устрою, нав'язування власних порядків, мора­лі і правил співжиття.

Розмах операції, які замис­люються, вимагають, по-перше, залучення знач­ного обсягу людських ресурсів, у тому числі і з числа висококваліфікованих фахівців у різних га­лузях знань, для поповнення і розширення свого кількісного складу і розвитку великої мережі аге­нтури по усьому світі, оскільки сьогоднішній те­роризм — це вже не тільки деверсанти-одинаки і викрадачі літаків.

По-друге, широкомаштабність цілей сучасного тероризму вимагає залучення ма­теріальних та фінансових ресурсів, необхідних для оснащення терористичних організацій різно­манітними технічними засобами і зброєю, а також для створення спеціалізованих шкіл і навчальних баз з метою підготовки та навчання членів терори­стичних угрупувань. І, по-третє, вимагає розвинутої інфраструктури. Йдеться про налагодження те­рористичними групами з різних країн складних взаємин, що включають такі сфери, як оператив­но-бойову підготовку, матеріально-технічне спів­робітництво, у тому числі в сфері озброєння, а також спільне проведення акцій.

На думку дослідників цього питання саме суспільство вимагає проявів тероризму, коли держава неадекватно реагує на суспільні змі­ни, втрачає повноваження соціального арбітра і не виконує правничої функції покарання винних. Тому тероризм можна визначити як і засіб викори­стання недержавного насильства або погроза на­сильства з метою викликати тотальну паніку в суспільстві, послабити або звалити урядові стру­ктури та викликати політичні зміни, спровокува­ти у населення стурбованість за свою беззахис­ність перед насильством, а отже — і призвести до зміни державної влади в країні та задовольнити нові політичні, соціальні, релігійні й етнічні вимо­ги.