4. Система та механізм забезпеченя національної безпеки.

Аналізуючи вказані поняття неможливо обійтися без визначення їх основних складових, а саме - обєктів та субєктів забезпечення національної безпеки.

Об’єктами національної безпеки слід вважати життєво важливі цінності українського народу як нації, а сама національна безпека в соціолого-політологічному розумінні - це ніщо інше як захищеність життєво важливих цінностей українського народу.

Між тим, Законом України “Про основи національної безпеки України” не визначено життєво важливі цінності українського народу, визначаючи національну безпеку як „захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам”. Як результат, подальша структура закону побудована довкола загроз національним інтересам, які не в повній мірі пов’язуються з життєво важливими цінностями українського народу.

Між тим, на сьогоднішній день, обєктивно захисту потребують наступні обєкти національної безпеки, знищення яких загрожує загибеллю народу України.

Територія України

Населення України

Національне багатство України

Політична консолідація народу України

Інформаційна безпека України

Національна самосвідомість українського народу.

Вони ж визначаються як життєво важливі цінності українського народу. Захист зазначених об’єктів, слід вважати основним завданням системи забезпечення національної безпеки України, що необхідно покласти в основу побудови системи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки України.

Суб’єкти забезпечення національної безпеки - це учасники відповідних правовідносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки по забезпеченню національної безпеки. В загальному значенні субєкта забезпечення національної безпеки можна сприймати будь який елемент побудови держави, від вищих органів державної влади до кожного окремого громадянина, оскільки їх обєднує спільна мета – національна безпека. Це Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Мінітстрів України, Верховна Рада України, Констиуційний Суд України та суди загальної юрисдикції, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, система субєктів недержавної форми власності.

Між тим, у системі забезпечення національної безпеки виділяють субєкти загальної і спеціальної компетенції, критерієм яких є можливість застосування сили.

Так звані, «сили забезпечення національної безпеки» утворюються і розвиваються відповідно до рішень Президента України та Кабінету Міністрів України для виконання короткотермінових і довготермінових програм забезпечення національної безпеки. Вони включають в себе: Збройні Сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Внутрішні війська МВС україни, Службу Безпеки України, Державну прикордонну службу України, Державну митну службу України, Управління державної охорони України, інші війська, військові формування та відомства, в яких законодавством України передбачена військова служба, а також структурні підрозділи органів виконавчої влади, на які покладені функції по забезпеченню національної безпеки.

Система забезпечення національної безпеки – відповідно до Концепції (основи державної політики) національної безпеки України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 року – „це організована державою сукупність суб'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України”

У нинішньому Законі України «Про основи національної езпеки України» визначення даного понятя, на жаль, взагалі відсутнє. Система забезпеченя національної безпеки передбачає наявність відповідних структур, державних і недержавних, певну ієрархію між ними, узгодженість та способи взаємодії, відповідної нормативної бази і певно регламентованого процесу прийняття і реалізації управлінських рішень у сфері управління національною безпекою. В науковій літературі дещо схожими поняттями є «Система національної безпеки» або «Система управління національною безпекою», проте, у будь якому разі, вони визначають статичну сукупність взаємоповязаних елементів, створених і зорганізованих для забезпеченя виконання певних завдань і цілей.

Якщо ж ми маємо на увазі принципи функціонування та розвитку цієї системи, а також методи забезпечення поставлених завдань, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування даної системи, то мова йде в же про механізм, тобто про динамічну складову сукупності взаємоповязаних елементів. Іншими словами, в однакових чи схожих системах може діяти різний механізм їх функціонування, визначаючи цим, зокрема, і їх ефективність.

«Механізм забезпечення національної безпеки».

Категорія “механізм забезпечення національної безпеки” не отримала ще належного висвітлення у правовій літературі. У загальному, категорія “механізм” відображає момент руху, сукупність способів, засобів і методів функціонування й оптимальної організації всіх ланок і елементів тієї чи іншої системи.

Механізм забезпечення національної безпеки є специфічним видом правових механізмів, який має особливу, складну природу, що зумовлена самою сутністю категорії національної безпеки. Зміст поняття механізму забезпечення національної безпеки розкривається через єдність його комплексних елементів:

1) правова основа - система, яка включає в себе конституційні норми та конкретизуючі норми поточного конституційного законодавства, процесуальні акти, правовідносини

2) інституційна основа - цілеспрямовану діяльність (сукупність узгоджених дій (їх форм, методів, способів, засобів)

а) органів державної влади, до компетенції яких входить вирішення питань щодо забезпечення безпеки людини і громадянина, держави і суспільства та

б) структур громадянського суспільства (органів місцевого самоврядування, громадських організацій, політичних партій), що мають на меті реалізацію і захист національних інтересів.

Звідси механізм забезпечення національної безпеки доцільно розглядати як комплексну сукупність органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, які на основі норм Конституції та законодавства в межах організаційних форм, методами, засобами і способами згідно із життєво важливими інтересами людини, суспільства та держави здійснюють реалізацію національних інтересів країни та їх захист від різного роду загроз.

Зрозуміло, що оптимізація механізму забезпечення національної безпеки потребує комплексних державних і суспільних зусиль, передусім спрямованих на:

- зміни в розумінні національної безпеки з огляду на сучасні загрози людині, державі і суспільству;

- активізації дій з удосконалення процесу розробки та прийняття нормативно-правових актів стосовно структури та функціонування системи забезпечення національної безпеки України;

- удосконалення правозастосування;

- підвищення ролі структур громадянського суспільства у процесі забезпечення національної безпеки;

- діяльності державних структур у режимі консенсусу, підвищення професіоналізму та рівня правової культури посадових осіб, правосвідомості населення держави.