2. Конфліктогенність економічних протиріч.

Існуючий комплекс конфлфктогенності визначається трьома основними характеристиками. По-перше, вони породжують протестні настрої і наміри самих різних рівнів і напрямків, по-друге, конфліктне, нестабільне середовище саме по собі є позитивною умовою, що сприяє багаторазовому зростанню прибутків для крупного транснаціонального капіталу, і особливо для зазначених форм квазіекономіки, а по-третє, створення обстановки нестабільності і конфліктності в регіонах, які не зараховують до Заходу, для світової олігархії необхідно з метою обґрунтування економічної і політичної неспроможності національних режимів і подальшого домінування в міжнародному співтоваристві.

Разом з тим, очевидно, що політика соціальної деградації, відштовхування більшої частини працездатного населення на периферію світової цивілізації свідомо не має жодних перспектив і здатна бумерангом вдарити по інтересах розвинених країн. Її продовження буде виступати потужним осередком виникнення все нових соціальних конфліктів, регіональних зіткнень і локальних воєн, які при досягненні критичної маси можуть перетворитися на глобальне протистояння між країнами і народами світу. У силу значного розриву в рівні розвитку країн зростатиме затребуваність тероризму як засобу досягнення цілей боротьби.

Зазначені негативні тенденції в глобальній економіці мають, на думку фахівців, об'єктивний характер і все більше втрачають контроль з боку міжнародних організацій та світової еліти. Звідси зрозуміло значення міжнародного антитерористичного права, заснованого на адекватній оцінці тероризму як негативного соціального явища і сутнісної характеристики глобальної економіки, оскільки правовий вплив на тероризм у цьому випадку передбачає вплив на негативні фактори в кризовому розвитку глобальної економіки.

3. Неоглобалізм

З позицій соціології міжнародних відносин висвічується небезпека тероризму, що випливає з його природної «вбудованості» в міжнародні соціальні механізми.

Підтвердженою є міжнародна сутність тероризму, його характеристика як міжнародного явища. Крізь призму основоположних принципів теорії міжнародних відносин найбільш чітко і переконливо об'єктивізується і матеріалізується зростаюча регулятивна функція тероризму в сучасному міжнародному житті з її глобалізаційними тенденціями. Вбачається корелятивний зв'язок тероризму з неоглобалізмом, оскільки останній, відображаючи виключно політичні цілі, пов'язані з глобальною владою, багато в чому побудований на насильстві (здебільшого на закамуфльованому або такому, що прикривається благими цілями на кшталт так званих «гуманітарних інтервенцій»), залякуванні і націленості впливу на невинних людей. Тероризм же, сутність якого і складають наведені ознаки, залежно від ситуації може виступати в ролі інструменту глобалізації або в ролі фактора, що її каталізує. Причому це супроводжується все більшим відходом від державно-центристської моделі бачення міжнародних відносин і її дискредитацією.

У наростанні світової терористичної загрози як найбільш гострої форми міжнародних соціальних відносин втілилися соціальна протиприродність неоглобалізаціонних процесів, що несуть в собі тероризм, в яких політичних рішень як складової частини цих процесів змінити що-небудь не під силу. Тому роль міжнародного права, чітко сформульованого в сфері боротьби з тероризмом і охоплює своїм регулюючим впливом всі аспекти цього злочинного явища, важко переоцінити.

Слід також зазначити, що соціальні теорії, в основі яких лежить вказівка ​​на кризу капіталістичної світосистеми, настільки близькі пропонованому міжнародно-правовому антитерористичному механізму, що в їх ув’язці бачиться можливість уникнути катастрофічності при переході до нових форм світоустрою. Логіка реалізації тут бачиться у впливі на світові процеси через міжнародно-правове регулювання боротьби з тероризмом як продуктом, складовою і регулятивним чинником глобальної економіки.

Важливо також, що з позицій такого підходу відкривається можливість диференційованої оцінки різних осередків терористичних конфліктів у ряді країн і регіонів світу. Видається, що окремі з них продукуються та підтримуються штучно, не відображають суті зазначеного глобального конфлікту і крім іншого мають на меті відвернути увагу від інших проблем, що загострюються, пов'язаних з необхідністю її розв'язання. Очевидно, що вирішення цих проблем зачіпає інтереси т.зв. ядра, тому перспективу тут можуть мати міжнародно-правові заходи в рамках описаного вище підходу. Він створює умови для об'єктивізації міжнародно-правових норм, що регулюють весь комплекс відносин у процесі боротьби з тероризмом.