97. Засоби та методи ведення війни

Засоби ведення війни - зброя, снаряди, речовини, що застосовуються збройними силами воюючих сторін для завдання шкоди й ураження противника.

Методи ведення війни - це порядок використання засобів ведення війни.

Серед засобів і методів ведення війни виділяють заборонені і не заборонені міжнародним правом.

Забороненими методами у війні визнаються:

-підступне вбивство або поранення осіб, які належать до військ противника;

- використання не за призначенням національних і міжнародних емблем, сигналів і прапорів;

- застосування тортур для отримання відомостей, апартеїд, геноцид, захоплення заручників;

- вбивство парламентера та осіб, які його супроводжують;

- пограбування міст, терор щодо місцевого населення, спричинення голоду;

- атака, бомбардування або знищення санітарних установ, транспорту, санітарного персоналу, історичних пам'яток, культурних цінностей, храмів або їх використання для забезпечення успіху у воєнних цілях;

- вбивство або поранення комбатантів противника, які склали зброю чи не мають засобів захисту і здалися в полон;

- знищення або захоплення власності ворога, крім випадків, зумовлених воєнною необхідністю;

- видання наказу не залишати в живих, погроза цим або ведення воєнних дій на цій основі.

Забороненими також є колективне покарання, медичні чи наукові експерименти над людьми під час війни, перетворення цивільного населення на об'єкт нападу, застосування покарання без попереднього судового розслідування і вироку.

Забороненими засобами ведення війни є:

- кулі, які легко розвертаються або сплющуються в людському тілі;

- снаряди, призначенням яких є поширення задушливих чи отруйних газів;

- снаряди вагою менше 400 грамів, що мають властивість вибухати або містять чадний, отруйний газ;

- отрута, отруєна зброя, задушливі, отруйні та інші подібні гази, бактеріологічна і хімічна зброя;

- засоби впливу на природне середовище, які мають великі чи довготривалі серйозні наслідки;

- осколки, які важко виявити в тілі людини, міні-пастки, запалювальні та інші види зброї, дія яких спричиняє надзвичайні ушкодження або страждання.

98. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю

Міжнародне співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю - це співробітництво держав, спрямоване на розробку і координацію заходів щодо попередження, розкриття злочинів і поводження з правопорушниками, а також вироблення комплексних цілей і завдань з мінімізації транснаціональних і внутрішньодержавних протиправних діянь.

З питань боротьби зі злочинністю Генеральна Асамблея ООН розробляє і ухвалює спеціальні міжнародні документи, де визначаються поняття злочинів міжнародного характеру, злочинів проти людства, транснаціональних злочинів, таких як незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин, тероризм, піратство та ін. Крім Генеральної Асамблеї ООН цим питанням займаються спеціальні конгреси з попередження злочинності і поводження з правопорушниками. Бони розробляють спільну стратегію і тактику запобігання злочинності та заходи з її мінімізації як суспільного явища.

Велике значення в діяльності ООН мають розроблення прийняття різноманітних довгострокових планів і програм.

Відповідно до Статуту Міжнародного кримінального суд> схваленого 1998 року, його юрисдикція поширюється на геноцид злочини проти людства, воєнні злочини. Слід відзначити, що Су, покликаний не підміняти діючі юридичні системи, а забезпечити альтернативу безкарності там, де ефективні юридичні системі відсутні. Система покарань, що повинні застосовуватись Судом включає: позбавлення волі, штрафи, конфіскацію майна.

Для координації національних поліцейських структур боротьби зі злочинністю створено спеціальну Міжнародну організацію кримінальної поліції Інтерпол. Україна є членом цієї організації і має структурний підрозділ - Національне Центральні Бюро Інтерполу в Україні. У межах Європейського Союзу ні підставі конвенції, укладеної між його членами, діє відповідні організація регіонального характеру - Європол.