79. Поняття, сфера дії та кодифікація міжнародного морського права.

Сучасне міжнародне морське право — це галузь міжнародного права, що регулює дослідження і використання просторів Світового океану, його дна і ресурсів у мирних цілях, а також польоти літальних апаратів у повітряному просторі над Світовим океаном.

Отже, основним об'єктом міжнародного морського права є Світовий океан і складові його простори і ресурси, в ефективному зв'язку з діяльністю суб'єктів міжнародного права — держав і їхніх об'єднань — міжнародних організацій і органів, наділених певними правами й обов'язками в сфері дії морського права.

Перша конференція ООН з морського права відбулась в 1958 р. в Женеві. На ній було прийнято 4 конвенції з морського права:

Конвенцію про відкрите море 195.8 року;

Конвенцію про територіальне море та прилеглу зону 1958 року; Конвенцію про континентальний шельф 1958 року; Конвенцію про рибальство і охорону живих ресурсів відкритого моря 1958 року.

На конференції так і не вдалося досягти компромісу з питання ширини територіального моря (3,6 чи 12 морських миль).

На Другій конференції ООН з морського права в 1960 р. в Женеві теж не вдалося вирішити це питання. Окремі держави почали довільно розширювати свої територіальні води аж до 200 морських миль, що призвело до напруження у відносина~ між морськими державами, які використовували свої морські флоти і залежали економічно від використання ресурсів світового океану.

Третя конференція ООН з морського права відбулася в 197 з-1982 роках, було проведено 11 сесій цієї конференції. ]з грудні 1982 р. на Ямайці на спеціальній сесії Конференції була підписана Конвенція ООН з морського права 1982 року, що визначила правовий режим морів і океанів. Конвенція набула чинності в 1994 р. після їі ратифікації 60 державами-учасницями.

Конвенція ООН з морського права 1982 року і Женевські конвенції з морського права 1958 року є безстроковими міжнародними договорами. Конвенція ООН з морського права 1982 року має переважну юридичну силу ЩОДО Женевських конвенцій 1958 року для держав, які є учасницями всіх цих конвенції (ст. 311 Конвенції ООН з морського права 1982 року).

Конвенція ООН з морського права 1982 року – основне джерело сучасного міжнародного морського права. Вона складається з 17 розділів (320 статей), 9 додатків, які регулюють правовий статус і режим використання морських просторів.

80. Класифікація морських просторів.

Внутрішні води – це води, розташовані в бік берега від вихідної лінії територіального моря, частина внутрішніх вод держави. Правовий режим внутрішніх вод встановлюється державою. Вхід суден у внутрішні води відбувається з дозволу держави. Держава встановлює перелік відкритих портів, порядок входу і перебування там іноземних суден з певними обмеженнями з міркувань безпеки.

Територіальне море – морський простір, шириною до 12 Морських миль, який прилягає до внутрішніх вод і берегів. Острови мають своє територіальне море. Рейди – частина акваторії порту, місця завантаження і вивантаження, якірної стоянки, які входять до територіального моря. Нормальною вихідною лінією територіального моря є лінія максимального відпливу, яка позначається на морських картах крупного масштабу.

Правовий режим територіального моря встановлюється державою відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року і міжнародних звичаїв щодо мирного проходу через територіальне море. Під проходом розуміється плавання через територіальне море з метою: пересікання цього моря без заходу у внутрішні води і зупинок на рейді чи біля портових споруд за межами внутрішніх вод;

прохід у внутрішні води або вихід з них, зупинка на рейді чи біля портової споруди.

Прилегла зона – зона, яка прилягає до територіального моря за межами території у відкритому морі. Зона не може розповсюджуватись за межі 24 морських миль від лінії відрахування територіального моря. Держава може здійснювати в цій зоні контроль, необхідний: для запобігання порушенню митних, податкових, міграційних, санітарних законів і правил в межах її території і територіального моря;

для покарання за порушення зазначених законів і правил, вчинене в межах їі території або територіального моря.

Відкрите море – частина просторів Світового океану, яка не є територією прибережних держав, і знаходиться поза їх юрисдикцією. Його правовий режим визначається винятково міжнародним правом з урахуванням спеціального статусу і режиму континентального шельфу, архіпелажних вод, виключної економічної зони і міжнародного району морського дна.

Свободи відкритого моря:

свобода судноплавства; свобода польотів;

свобода прокладання підводних кабелів і трубопроводів;

свобода створення штучних островів і інших споруд;

свобода рибальства;

свобода наукових досліджень.

Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати.

Кожна держава зобов’язана застосовувати ефективні заходи, ідо запобігають перевезенню рабів у відкритому морі і накладати покарання за такі перевезення, співпрацювати з іншими державами у боротьбі з піратством. Держави можуть захоплювати піратські судна, літальні апарати, арештовувати команди і майно для подальшого судового провадження.

Континентальний шельф – простір морського дна і його надра, підводне продовження материка до його різкого обриву в глибину або переходу в материковий схил на відстань 200 морських миль від початкової лінії територіального моря.

Правовий режим континентального шельфу полягає в тому, що прибережна держава має суверенні права розвідки і розробки його природних ресурсів. Вони є виключними, тобто без її дозволу ніхто інший не має права такої діяльності на континентальному шельфі держави. Права прибережної держави На континентальний шельф не залежать від ефективної або фіктивної окупації нею шельфа або від прямої про це заяви.

Виключна економічна зона – район, що знаходиться за межами територіального моря, прилягає до нього і підпадає під встановлений Конвенцією ООН з морського права 1982 року особливий правовий режим. Ширина її не повинна перевищувати 200 морських миль відрахованих від початкової лінії територіального моря.

Прибережна держава може здійснювати у виключній економічній зоні:

суверенні права щодо розвідки, розробки, збереження природних ресурсів (живих і неживих) в водах, що покривають морське дно і в його надрах, а також в цілях управління цими ресурсами, а також щодо аналогічної розвідки таких зон;

суверенні права щодо виробництва енергії шляхом використання води, течій, вітру;

Міжнародний район морського дна означає дно морів і океанів, його надра за межами національної юрисдикції. Кордонами району є зовнішні кордони континентальних шельфів прибережних держав. Це дно і надра глибоководних районів.

Ресурси міжнародного району морського дна є загальним надбанням людства. Район відкритий для використання виключно в мирних цілях всіма державами, як прибрежними, так і такими, які не мають виходу до моря, без дискримінації. Морські наукові дослідження в районі здійснюються виключно в мирних цілях на благо всього людства.

Архіпелажні води – води держав-архіпелагів. Держава-архіпелаг – це держава, що повністю складається з одного чи більше архіпелагів і може включати інші острови.

Кордоном архіпелажних вод є прямі архіпелажні вихідні лінії. В їх межах держава може проводити замикаючі лінії для делімітації своїх внутрішніх вод, які знаходяться в межах архіпелажних вод. Судна всіх держав користуються правом мирного проходу через архіпелажні води.