45. Дипломатичне право: поняття, джерела. Дипломатична служба

Дипломатичне право— галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність норм, що регламентують статус і функції державних органів зовнішніх зносин, Система дипломатичного права відповідає основним формам дипломатії: двосторонньої дипломатії, здійснюваної через дипломатичні чи представництва через так називані спеціальні місії, багатобічної дипломатії, здійснюваної делегаціями на міжнародних конференціях і сесіях органів міжнародних організацій, а також постійними представництвами держав при міжнародних організаціях. Дипломатичне право протягом довгого часу ґрунтувалося на звичаях. Часткова офіційна кодификація дипломатичного права була вперше почата в регіональному масштабі в Латинській Америці (20 лютого 1928 р. була прийнята Гаванська конвенція про дипломатичних чиновників)- У даний час дипломатичне право в основному кодифіковане. Основним, договірним актом у даній області є Віденська конвенція про дипломатичні зносина 1961 року. У 1969, року Генеральною Асамблеєю ООН була також прийнята Конвенція про спеціальні місії, а в 1975 році на дипломатичній конференції у Відні — Конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального, характеру. Російська Федерація є учасницею Віденських конвенцій 1961 і 1975 років. Дипломатична служба - держ служба, призначена забезпечувати практ. реалізацію зовн. політики д-ви, представляти і захищати її інтереси у сфері міжнар. відносин, а також її юрид. осіб та гр-н за межами країни.

46. Порядок призначення на посаду дипломатичного представника (посла).

Відразу ж по досягненні домовленості про обмін дипломатичними представництвами і про їхній рівень виникає необхідність у практичному формуванні дипломатичного представництва. Весь процес призначення глави дипломатичного представництва, який називається акредитацією, складається із кількох етапів:1) підбір кандидатури посла або посланника;2) запит на агреман- запит зацікавленої держави на агреман, тобто згоду країни майбутнього перебування на призначення певної особи послом, посланником чи постійним повіреним у справах.;3) видання акта внутрішнього права, що законодавча оформляє призначення;4) одночасне (в обох столицях) офіційне повідомлення в ЗМІ про призначення;5) видача вірчих грамот;6) попередня аудієнція у міністра закордонних справ країни перебування після прибуття посла чи посланника та передання міністру копії вірчих грамот;7) вручення вірчих грамот (главі держави) під час офіційної церемонії і відтак початок дипломатичної місії даного представника.

47. Функції дипломатичних представництв. Дипломатична пошта.

До функцій дипломатичного представництва відносяться: представницька функція (виступ від імені аккредитующего держави); захист інтересів аккредитующего держави і його громадян; ведення переговорів з урядом держави перебування; розвиток дружніх відносин між аккредитующим державою і державою перебування; консульська функція; функція інформування свого уряду про країну перебування. Перелік функцій дипломатичного представництва, приведений у Віденській конвенції, не можна вважати вичерпним. Дипломатична пошта-один з найбільш важливих і розповсюджених видів зв'язку між державою (звичайно в особі відомства іноземних справ) і його дипломатичними, консульськими й іншими представництвами за рубежем, а також між представництвами. Дипломатична пошта повинна бути відповідним чином упакована й оформлена. Без кур'єра вона може доставлятися через командира повітряного судна, капітана торговельного судна, які правами кур'єра дипломатичного не користуються.