85. Правовий режим відкритого моря та морського дна

Простори морів і океанів, які знаходяться за межами тер.моря і не входять до складу території жодної держави, традиційно іменувалися відкритим морем.Головним принципом у відношенні відкритого моря залишається принцип свободи відкритого моря, який в даний час розуміється не тільки як свобода судноплавства, але і як свобода прокладки по дну підводних телеграфно-телефонних кабелів, свободу рибальства, свободу польотів на морським простором і т.д. Ніяка держава не вправі претендувати на підпорядкування просторів, що входять до складу відкритого моря своєму суверенітету. Додаткова морська зона за межами тер.моря, створювана для здійснення в ній контролю прибережної держави з метою забезпечення виконання іноземними судами імміграційних, митних, фіскальних і санітарних правил, називається прилежащей зоною. Прилеглі зони зберігають статус відкритого моря, на яке суверенітет держави не розповсюджується. У Конвенції 1958 р. зафіксовано право держави встановлювати прилежну зону в межах до 12 морських миль. Однак Конвенція 1982 р. вказує, що прилежна зона не може поширюватися за межі 24 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній для виміру ширини тер.морем. Це означає, що прилягає зону можуть встановлювати також держава, у яких ширина тер.моря досягає 12 морських миль. Дно Світового океану, розташоване під відкритими водами, називається между.районом морського дна, ресурси якого Конвенція 1982 р. оголосила "спільною спадщиною людства". При цьому Район відкритий для експлуатації винятково в мирних цілях. Відповідно до даної Конвенції має бути створений Межд.орган по морському дну, який буде здійснювати контроль над видобутком ресурсів. Головними органами Межд.органа по морському дну явл. Асамблея, Рада, що включає 36 осіб, що обираються Асамблей, а також Секретаріат. Під закритим морем розуміється море, яке омиває береги декількох держав і за своїм географічним положенням не може бути використане для транзитного проходу через нього в інше море. Доступ з відкритого моря в закрите море здійснюється по вузьким морським шляхах, що ведуть тільки до берегів держав, розташованих навколо закритого моря. В якості прикладу можна навести Чорне і Балтійське моря.

86. Правовий статус іноземних морських торгівельних суден та військових кораблів.

Режим портів в Україні встановлений розділом IV Кодексу Торгового мореплавства. В Україні порти бувають торгові, рибні та спеціалізовані. Крім того, порти бувають відкриті й закриті. В останні заходження іноземних суден підлягає особливій регламентації.

Згідно з загальновизнаними нормами міжнародного права іноземні невійськові судна в мирний час мають право безперешкодного заходження у відкриті порти будь-якої держави. Одночасно передбачається право навантаження і розвантаження їхніх товарів, навантаження і розвантаження їхніх пасажирів. Жодний з портів не може бути будь-коли закритий для заходження іноземних суден, які шукають сховища від бурі або з причини лиха. Кожна держава має право на видання законів з метою нагляду за судноплавством у межах внутрішніх морських вод. Тим самим доступ іноземних торгових суден допускається в іноземні порти за умов розумного регулювання і за відсутності будь-якої дискримінації.

Під час перебування в іноземному порту торгові судна підпадають під юрисдикцію країни перебування. Але згідно з міжнародною практикою прибережні держави не здійснюють юрисдикцію за справами, які стосуються внутрішнього розпорядку на іноземному судні, включаючи цивільні й трудові спори, котрі виникають у зв´язку зі службою на суднах.

В іноземному порту судна підлягають санітарному контролю на основі міжнародних правил. Судно, що не виконало санітарних правил, не підлягає затримці в порту. Воно може вийти, але протягом всього рейсу не зможе зайти в інші порти тієї ж держави.

Цивільна юрисдикція держави порту передбачає компетенцію судових установ прибережної держави розглядати позови, які заявлені судну в зв´язку з невиконанням контракту, рятуванням, заподіянням шкоди тощо. Компетентна влада може також затримати або арештувати іноземне судно на виконання судового рішення, яке вже винесене, і за постановою про це компетентних органів прибережної держави. Разом з тим належні державі судна зберігають імунітет від затримань і арештів, які випливають з виконання судових рішень за цивільними справами, або на забезпечення заявленого позову.

Кримінальна юрисдикція щодо екіпажу або осіб, які перебувають на судні, входить у компетенцію прибережної держави. Влада прибережної держави віддає перевагу втриманню від здійснення такої юрисдикції щодо моряків іноземних суден, якщо це не зачіпає інтересів прибережної держави. Частіше таке втручання є можливим тільки в разі звернення капітана або консульського представника країни прапора.

Влада порту має право здійснювати контроль за дотриманням іноземними суднами ряду міжнародних угод щодо безпеки мореплавства, у тому числі безпеки пасажирів, охорони людського життя на морі тощо.

Інші правила передбачено для іноземних військових суден. Загальні принципи міжнародного права засновано на тому, що заходження військових суден навіть у торгові порти може бути підпорядковане певним обмеженням як стосовно чисельності, так і часу перебування у них, так само як й оголошення цілей заходження. Військові порти, як правило, закриті для відвідин іноземними військовими суднами.