74. Демілітаризовані та нейтралізовані території.

ДЕМІЛІТАРИЗОВАНА ЗОНА — у міжнародному праві певна територія, на якій ліквідовано військ, укріплення і споруди, а також заборонено розміщення збройних сил. Відповідно до ст. 60 Додаткового протоколу І 1977 до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.VIII 1949, який стосується захисту жертв збройних конфліктів міжнародного характеру, сторонам, що перебувають у збройному конфлікті, заборонено поширювати воєнні операції на зони, яким вони за угодою надали статус демілітаризованих. Предметом угоди про Д. з. є будь-яка зона, що відповідає таким умовам: усі комбатанти, а також мобільні бойові засоби і мобільне військ, спорядження мають бути евакуйовані; стаціонарні військ, установки і споруди не повинні використовуватись у ворожих цілях; ні влада, ні населення не повинні здійснювати ворожих дій; будь-яка діяльність, пов'язана з воєн, зусиллями, має бути припинена. Розрізняють зони, демілітаризовані повністю і частково. При повній демілітаризації зони д-ва бере на себе зобов'язання знищити старі військ, укріплення і не зводити нових, не утримувати в межах Д. з. військ, за винятком необхідних для підтримання порядку, а також не мати військ, баз, складів тощо; у разі часткової демілітаризації зони — не будувати нових укріплень, зберігаючи наявні, і не створювати військ, угруповань та баз у кількості, що перевищує договірні параметри. Прикладом часткової демілітаризації території є створення без'ядерних зон, де заборонено виробництво, зберігання і розміщення ядерної зброї та установок для її обслуговування (напр., Антарктида, Лат. Америка). Після поразки Німеччини у Першій світ, війні для забезпечення безпеки кордонів Бельгії, Люксембургу, Нідерландів і Франції було створено Рейнську Д. з. Пізніше було демілітаризовано певні зони уздовж держ. кордонів (при досягненні миру на Бл. Сході в 1949, в Кореї у 1953, у В'єтнамі в 1954 та ін.).

Різновидом Д. з. є нейтральна зона — певний геогр. район (частина суші або вод. простору), де, згідно з міжнар. угодами або з одностор. рішенням д-ви, якій цей район належить, забороняється підготовка воєн, дій і який не може бути використаний як театр воєн, дій або база для їх ведення. Нейтр. зона може бути постійною або тимчасовою. До постійних належать: Магелланова протока (згідно з Договором Чилі та Аргентини 1881), Суецький канал (Константинопольська конвенція 1888, яку порушили 1956 Англія, Франція та Ізраїль, а в 1967—74 — Ізраїль), Панамський канал (Договір США з Панамою 1903; порушуючи цей договір, СІЛА створили військ, базу в зоні каналу), Шпіцбергенський архіпелаг (багатостор. Паризький договір 1920, до якого у 1935 приєднався СРСР), Антарктида (Вашингтонський договір 1959).

Тимчасову нейтральну зону може утворити прибережна д-ва для забезпечення своєї безпеки на період війни між ін. д-вами. Створення таких зон передбачено зак-вом Бельгії, Бразилії, Нідерландів, Японії. До тимчасових належать і зони, встановлені воюючими сторонами для ведення переговорів (про перемир'я, про обмін військовополоненими). У деяких випадках створення нейтр. зони супроводжується демілітаризацією — роззброєнням, повною або частковою ліквідацією військ, промисловості, збройних сил, військ, укріплень [рішення про повну демілітаризацію Німеччини було прийняте СРСР, США, Великобританією і Францією на Берлінській (Потсдамській) конференції 1945].