- •1.Поняття, предмет, функції міжнародного права
- •2.Співвідношення міжнародного права та національного права.
- •3.Поняття міжнародного права як науки.
- •4.Суб’єкти міжнародного права: поняття, види, загальна характеристика
- •5.Співвідношення міжнародного публічного права та міжнародного приватного права
- •6.Періодизація історії розвитку міжнародного права
- •II етап - міжнародне право від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.
- •IVетап - від Гаазьких конференцій до формування сучасного міжнародного права.
- •7.Міжнародне право у стародавні часи.
- •8.Класичне міжнародне право: поняття та основні інститути.
- •9.Основні ознаки сучасного міжнародного права
- •10.Поняття, види джерел міжнародного права
- •11.Міжнародний договір як джерело міжнародного права.
- •12.Міжнародний звичай.
- •13.Допоміжні джерела міжнародного права.
- •14.Система міжнародного права.
- •15.Загальна характеристика норм міжнародного права: поняття, структура, види
- •16.Поняття, функції, природа основних принципів міжнародного права
- •17.Ознаки та класифікація основних принципів міжнародного права
- •18.Нормативний зміст основних принципів міжнародного права
- •19.Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин
- •20.Поняття та ознаки, види суб’єктів міжнародного права.
- •21.Держави як основні суб’єкти міжнародного права.
- •22.Міжнародна правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення незалежної держави.
- •23.Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій
- •24. Міжнародна правосуб’єктність державоподібних утворень (квазідержав).
- •25.Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичних осіб.
- •26. Поняття, види, способи міжнародно-правового визнання.
- •27. Визнання держав.
- •28. Визнання урядів
- •29. Поняття правонаступництва
- •30.Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів.
- •31. Правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів.
- •32. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •33. Поняття, ознаки міжнародного правопорушення.
- •34. Класифікація міжнародних правопорушень
- •35. Види та форми міжнародно-правової відповідальності
- •36. Підстави звільнення від міжнародної відповідальності
- •37. Міжнародно-правові санкції
- •38. Поняття міжнародного договору та права міжнародних договорів
- •39. Класифікація міжнародних договорів
- •40. Форма, структура, мова та назва міжнародного договору.
- •41. Порядок і стадії укладення міжнародних договорів.
- •42. Дія та підстави припинення дії міжнародних договорів
- •43. Тлумачення міжнародних договорів.
- •44. Органи зовнішніх зносин держав та їх система.
- •45. Дипломатичне право: поняття, джерела. Дипломатична служба
- •46. Порядок призначення на посаду дипломатичного представника (посла).
- •47. Функції дипломатичних представництв. Дипломатична пошта.
- •48. Статус персоналу дипломатичного представництва. Дипломатичні ранги.
- •49. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •50. Консульське право: поняття та джерела.
- •52. Штатні та почесні консули.
- •53.Функції консульських установ. Консульська служба в Україні
- •54. Привілеї та імунітети консулів та консульських установ
- •55. Поняття, ознаки та види міжнародних організацій.
- •56. Оон: історія створення, правовий статус, головні органи.
- •57. Спеціалізовані установи оон.
- •58. Регіональні міжнародні організації.
- •59. Європейський Союз: юридична природа, керівні органи.
- •61. Поняття міжнародного захисту прав людини.
- •63. Міжнародні стандарти прав людини. Класифікація прав людини.
- •64. Міжнародні органи по захисту прав людини.
- •65. Поняття та способи набуття громадянства.
- •66. Втрата громадянства.
- •67. Фізичні особи з особливим правовим статусом.
- •68. Правонаступництво України після розпаду срср.
- •69. Право притулку.
- •70. Поняття та види територій в міжнародному праві.
- •71. Поняття та склад державної території.
- •72. Правовий режим державних кордонів.
- •73. Міжнародна (недержавна) територія та без’ядерні зони.
- •74. Демілітаризовані та нейтралізовані території.
- •75. Правовий режим Арктики та Антарктики.
- •76. Міжнародні та багатонаціональні ріки. Правовий режим Дунаю.
- •77. Встановлення державних кордонів.
- •78. Вирішення територіальних спорів.
- •79. Поняття, сфера дії та кодифікація міжнародного морського права.
- •80. Класифікація морських просторів.
- •81. Правовий режим внутрішніх морських вод.
- •82. Правовий режим територіального моря.
- •83. Води держав-архіпелагів (архіпелажні води).
- •84. Прилегла зона, виключна економічна зона та континентальний шельф.
- •85. Правовий режим відкритого моря та морського дна
- •86. Правовий статус іноземних морських торгівельних суден та військових кораблів.
- •87. Поняття та джерела, принципи міжнародного повітряного права
- •88. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень
- •89. Міжнародне космічне право та його джерела
- •90. Правовий режим космічного простору та небесних тіл
- •91. Правовий статус космічних апаратів та їхніх екіпажів
- •92. Міжнародним правом передбачена міжнародна відповідальність за діяльність в космічному просторі.
- •93. Поняття і система права збройних конфліктів.
- •94. Міжнародне право та збройні конфлікти
- •95. Початок війни та його правові наслідки
- •96. Правовий статус учасників збройних конфліктів
- •97. Засоби та методи ведення війни
- •98. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю
- •99. Засоби мирного вирішення міжнародних спорів
- •100. Поняття права міжнародної безпеки. Миротворчі операції
- •101.Роль міжнародних організацій у регулюванні міжнародних відносин
- •102. . Правовий режим повітряних суден
- •103. . Правовий статус цивільного населення. Військова окупація
- •104. Закінчення війни та правові наслідки.
19.Роль принципів міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин
Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН (преамбула, статті 1 і 2). Розширювальне тлумачення основних принципів дається в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, прийнятій на XXV сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1970 році. У Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), підписаному в Гельсінкі 1 серпня 1975 року главами 33 європейських держав, керівниками США і Канади, міститься Декларація принципів, якими держави-учас-ниці будуть керуватися у взаємних відносинах
20.Поняття та ознаки, види суб’єктів міжнародного права.
Суб'єкт міжнародного права — це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів.
Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних відносин, що можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків.
Для того щоб виступати в якості суб'єктів міжнародного права, ці особи повинні мати певні властивості, до числа яких належать:
певна зовнішня відособленість;
персоніфікація (можливість виступати в міжнародних відносинах у вигляді єдиної особи);
здатність виробляти, виражати і реалізовувати автономну волю;
брати участь у прийнятті норм міжнародного права і діяти згідно з цими нормами.
Слід мати на увазі, що всі суб'єкти міжнародного права — це такі особи, які набули властивостей суб'єкта в силу того, що їхня поведінка підпадає під дію норм міжнародного права, установлена такими нормами. Іншими словами, норми міжнародного права утворюють обов'язкову правову основу їхньої діяльності як суб'єктів міжнародного права.
Будь-який суб'єкт міжнародного права має правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.
Правоздатність — це здатність суб'єкта міжнародного права мати суб'єктивні права і нести юридичні обов'язки. Такою здатністю володіють держави з моменту їх створення; нації і народності, що борються за національну незалежність, — із моменту їх визнання в якості таких; міжнародні міжурядові організації — із моменту вступу документів (статут) про їхнє заснування в силу; фізичні особи — при настанні ситуацій, чітко обговорених у відповідних міжнародних договорах.
У поняття дієздатності входить самостійне здійснення суб'єктами міжнародного права своїх прав і обов'язків.
Міжнародна правосуб'єктність (право— і дієздатність) є основною ознакою суб'єкта міжнародного публічного права. Вона виявляється, як правило, у наявності прав і обов'язків, установлюваних звичаєвими і договірними нормами міжнародного права.
Міжнародна правосуб'єктність містить у собі ряд елементів, що характеризують суб'єкта міжнародного права:
право виступати на міжнародній арені від свого імені;
право вступати у відносини з іншими суб'єктами міжнародного права;
право брати участь у створенні норм міжнародного права;
«підпадаємість» поведінки суб'єкта під дію норм міжнародного права;
визнання суб'єкта міжнародного права в якості такого іншими суб'єктами міжнародного права та ін.
Суб'єкти міжнародного права мають загальну, галузеву і спеціальну правосуб'єктність. Загальна і галузева правосуб'єктність властива загальновизнаним суб'єктам міжнародного права.
Загальна правосуб'єктність — це здатність певних осіб і pso facto (у силу факту свого існування) виступати в якості суб'єкта міжнародного права. Такою право-суб'єктністю володіють тільки суверенні держави і нації, що борються за національне визволення.
Галузева правосуб'єктність — це здатність суб'єктів міжнародного права виступати в якості учасників у певній сфері міждержавних відносин.
Спеціальна правосуб'єктність — це здатність осіб бути учасниками тільки певного кола відносин у рамках окремої галузі міжнародного права. Спеціальною правосуб'єктністю, наприклад, володіють фізичні особи і міжнародні неурядові організації (МНУО).
Види:
Всі суб'єкти міжнародного права діляться на: основні (первинні) — держави, нації і народності, що
борються за своє національне визволення і створення
власної національної держави. їхня поява є об'єктивною реальністю, результатом природно-історичного процесу. У силу властивого їм державного або національного суверенітету вони признаються носіями міжнародних прав і обов'язків.
Виникнувши як суб'єкти соціального буття, вони неминуче вступають у контакт один з одним, створюючи при цьому для себе правила взаємного спілкування, що згодом закріплюються в міжнародних актах, стають юридично обов'язковими для суб'єктів міжнародного права. Суверенітет робить цих суб'єктів незалежними від інших суб'єктів міжнародного права і визначає можливість їхньої самостійної участі в міжнародних відносинах;
похідні (вторинні) — міжнародні міжурядові організації, специфічні державоподібні утворення (раніше — це так звані вільні міста Венеція, Гамбург, Данциг та ін.; у даний час — Ватикан, Монако, Сан-Маріно та ін.).
Похідні суб'єкти міжнародного права створюються первинними. Тому обсяг їхньої міжнародної правоздатності (обсяг прав і повноважень) залежить від наміру і бажання їхніх створювачів — держав-фундаторів, що наділяють їх правом виступати в міждержавних відносинах від власного імені.