1.Поняття, предмет, функції міжнародного права

Міжнародне публічне право - це особлива правова система, що складається з юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між державами, а також між іншими учасниками міжнародних відносин у політичній, економічній, культурній та інших галузях.

Першим у світовій історії найбільш точне визначення терміну міжнародне право запропонував Гюго Гроцій. Він дійшов висновку, що між багатьма народами або їхніми правителями (різних держав) потрібні договори або документи, які врегульовували б відносини між цими правителями, насамперед відносини у сфері війни і миру. Наступником Г. Гроція був американський професор Ч. Хайд, який стверджував, що кожній державі притаманний свій доктринальний підхід до сутності міжнародного права.

У свою чергу, звертаючи увагу на те, що сам вираз jus gentium (право народів), яким визначалася ще у римському праві сукупність норм, що регулювали і деякі відносини між народами, слід підкреслити, що в дослідженнях римського права дуже часто правом народів називалося те, чого дотримувалися тільки деякі цивілізовані народи, але воно не було основою будь-якої угоди. За висловом Г. Гроція, право народів періоду римського права являло собою "лише предмет взаємного наслідування або ж випадкового запозичення одними народами в інших ".

Значущість для науки міжнародного права праці Г. Гроція "Про право війни і миру" полягає в тому, що він уперше спробував викласти саме те право, "яке визначає відносини між багатьма народами або їхніми правителями ", тобто міжнародне право в його сучасному розумінні.

Підходячи до міжнародного публічного права з погляду його розуміння й застосування, відзначають такі його характерні особливості:

а) міжнародне публічне право чинне в системі міжнародних (міждержавних) відносин;

б) міжнародне публічне право - це самостійна правова система, норми якої ґрунтуються на звичаєвому праві, а також створюються шляхом узгодження позицій суб'єктів міжнародного права у процесі нормотворення та завершального його підписання суб'єктами міжнародного права відповідних міжнародних угод;

в) останні реалізуються як у міждержавному спілкуванні, так і після їх ратифікації у внутрішньодержавній сфері, тобто беруть участь і в правозастосовному процесі.

Тобто міжнародне право як правова система міжнародного співтовариства не існує ізольовано, вона взаємодіє з національними правовими системами.

Предмет МП – це мыжнароднs відносини переважно міждержавного характеру, які полягають у підтримці миру, безпеки, розвитку співробітництва, врегулювання дружних відносин між націями.

Предметом міжнародно-правового регулювання є міжнародні відносини:

• міжнародні економічні відносини;

• міжнародні культурні відносини;

• міжнародні політичні відносини;

• міжнародні соціальні відносини тощо.

Міжнародні відносини, врегульовані нормами міжнародного права, являють собою міжнародні правовідносини, що включають такі види:

- відносини між державами - двосторонні та багатосторонні, тобто такі, що охоплюють міжнародне співтовариство в цілому;

- відносини між державами та міжнародними міжурядовими організаціями;

- відносини між державами та державоподібними утвореннями;

- відносини поміж міжнародними міжурядовими організаціями;

- відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права і т.д.

Об'єктом міжнародного права є все те, з приводу чого суб'єкти міжнародного права вступають у правовідносини на основі принципів і норм міжнародного права.

Таким об'єктом можуть бути:

• матеріальні та нематеріальні блага,

• дія або утримання від дії.

Функції міжнародного права - це основні напрями його впливу на відносини, які виступають предметом міжнародно-правового регулювання.

Головною соціальною функцією є посилення існуючої системи міжнародних відносин шляхом підтримки в ній належного характеру. У свою чергу, головна юридична функція - це правове регулювання міждержавних відносин. Обидві функції стабілізуючі, адже за допомогою норм міжнародного права держави встановлюють загальноприйнятні стандарти поведінки в найрізноманітніших галузях відносин (координуюча функція). Регулююча функція міжнародного права виявляється в прийнятті державами встановлених норм поведінки, за відсутності яких стає неможливим спільне існування та функціонування, міжнародні відносини.

Міжнародне право містить норми, які спонукають держави слідувати певним правилам поведінки, в яких концентрується забезпечуюча функція міжнародного права. Тут утворилися механізми, важелі, які захищають законні інтереси держав та здійснюють охоронну функцію міжнародного права.

Інформаційна- поширення знання про міжнародні документи, вплив на формування міжнародної правосвідомості

Охоронна- містить норми які спонукають державу слідувати певним правилам