73. Хвороби вагітних, симптоми, діагностика, лікування

Під хворобами вагітних тварин розуміють такі патологічні зміни, які наступають в їх організмі в зв’язку з вагітністю та ускладнюють її.

Якщо ж навколишні умови не відповідають цим підвищеним вимогам, то фізіологічний перебіг вагітності може перейти в патологічний. Виникненню патологічного стану у вагітних тварин сприяють захворювання нирок, печінки, серцево-судинної системи, а також різноманітні ендокринні розлади та порушення обміну речовин. Залежно від характеру цих розладів вагітність може або ускладнюватись, або ж перериватися. Ці ускладнення вагітності можуть проявлятися як чітко вираженими клінічними ознаками, так і різними видами прихованих від простого спостереження захворювань, так званих токсикозів.

Під токсикозами розуміють ускладнення вагітності розладами функції нервової системи, порушенням обміну речовин із загальною інтоксикацією організму та важ- ким загальним станом.

Причини токсикозів з’ясовані недостатньо. Їх пояснюють надходженням в організм матері отруйних речовин з навколоплодових вод чи оболонок (токсична теорія), накопиченням в крові матері продуктів проміжного обміну (теорія порушення обміну), анафілактичними явищами, що розвиваються в наслідок надходження з організму плода в організм матері стороннього білка (алергічна теорія), порушеннями вітамінного обміну, та ендокринними розладами, порушеннями нормальних реакцій організму на подразнення інтерорецепторів матки.

В основі патогенезу токсикозів вагітності лежать порушення відношення між діяльністю ЦНС та внутрішніх органів; порушення адаптації організму до вагітності; порушення бар’єрної функції плаценти, порушенння ліпідного обміну (зокрема перекисного окислення ліпідів), зміни кровообігу та мікроциркуляції крові (порушення зсідання крові та розвиток синдрому дисемінованого внутрішнього зсідання крові); ослаблення реакцій імунного розпізнавання матір’ю антигенів плода з розвитком реакції відторгнення; розвиток ознак гіпертензії, набряку та протеїнурії.

Залежно від виду токсикозу тварин – ранній чи пізній – у першому випадку переважають ознаки розладів травлення, а в другому – судинні розлади. Відповідно до цього токсикози, особливо на ранніх стадіях, не мають чітко виражених ознак і проявляються нефропатією чи гепатопатією, проте з часом вони можуть супроводжуватися блювотою у щінних сук, набряками вагітних, токсичною комою, остеодистрофією, залежуванням вагітних, передчасними переймами та потугами, перериванням вагітності, слабкістю родової діяльності, затриманням посліду, субінволюцією матки, післяродовою еклампсією.

Так, в окремих випадках, внаслідок функціональної недостатності нирок при над- мірному згодовуванні концентратів вагітним самкам, це підвищення навантаження може викликати зміни функції епітелію канальців нирок; він стає прохідним для білка і з’являється у сечі. В таких випадках говорять про нефропатію.

Якщо ж в наслідок бідної вуглеводної годівлі в організмі вагітної самки наступає збідніння печінки глікогеном і зниження її резистентності – у тварини можуть спостерігатися явища розладів функції печінки, які супроводжуються часто жовтухою. Такий токсикоз називається гепатопатією.

Іноді токсикоз проявляється у формі еклампсії – нападів повторюваних судом тривалістю 3–5 хв. з ознаками переляку, розладами координації рухів – тварина падає, погляд у неї байдужий, голова закидається, щелепи стиснуті, дихання з хрипами. При важкому стані можливі крововиливи в головний мозок, параліч, жовтуха.

В окремих тварин в наслідок підвищення чутливості організму та його нервової системи до продуктів, що виділяються плодом і плацентою, можуть розвинутися явища функціональних розладів кори головного мозку, так звана еклампсія у вигляді раптово виникаючих приступів судом (корчів).

Явища токсикозу діагностуються у тварин поки що важко і тому в більшості випадків залишаються не поміченими, проте розуміння їх суті дозволяє краще організувати догляд за вагітними тваринами.

Кровотеча з матки (metrorrhagia). Маткова кровотеча спостерігається у всіх свійських тварин, найчастіше – у корів і кобил, у другій половині вагітності при пошкодженні судин хоріону, слизової оболонки матки або ж одночасно і кровоносної системи плода і матері; вона може бути артеріальною, венозною чи капілярною.

Причинами кровотечі можуть бути травми в ділянці живота, струси тіла при падінні, патогенні впливи інфекції чи інвазії, розлади функції ендокринної системи (по- ява тічки під час вагітності), ендометрит і т. п.

Симптоми. Незначні кровотечі тривалий час можуть залишатися прихованими і на місці крововиливу наступає часткове відшарування дитячої плаценти і кров зсідається. При значних кровотечах частина крові може витікати через шийку в піхву і виділятися постійно або періодично із статевих шляхів. Крім того, значні кровотечі супроводжуються неспокійною поведінкою тварини, вона переступає задніми кінців- ками, оглядається на живіт, натужується. В неї можуть спостерігатися ознаки загальної анемії – блідість слизових оболонок, загальна слабкість, тремтіння м’язів.

Прогноз в залежності від стадії.

Діагноз. Для постановки діагнозу слід переконатися, що кров виділяється з матки, а не з піхви. Для цього проводять вагінальне дослідження з піхвовим дзеркалом і на- магаються простежити за виділенням крові. При піхвовій кровотечі кров звичайно в ній не затримується, а виділяється назовні, тоді як при кровотечі з матки в піхві ви- являються згустки крові.

Лікування зводиться перш за все до припинення кровотечі. З цією метою тварині створюють цілковитий спокій; ставлять її так, щоб задня частина тулуба була вище від передньої; кладуть холодні компреси (мішечки зі снігом чи льодом) на поперек; роблять відволікаючі втирання подразнюючих мазей в ділянці грудей чи передніх кінцівок. Добрі наслідки дає внутрішньовенне введення кальцію хлориду (корові 150 мл 10 %-го розчину), підшкірне введення адреналіну (1:1000 великим тваринам 5–10 мл, дрібним жуйним і свиням – 0,5–0,8 мл).

При появі ознак гострої анемії застосовують переливання крові, або внутрішньо- венне введення ізотонічного розчину (великим тваринам 200–500 мл).

Якщо сильна кровотеча загрожує життю тварини, то можна зробити штучний аборт – розкрити шийку матки і витягнути плід з наступним введенням в порожнину матки в’яжучих розчинів (наприклад 3 %-й розчин галуну та кусочків льоду) або ж підшкірними ін’єкціями пітуїтрину (6–8 мл).

Набряки вагітних тварин (oedema gravidarum) Під набряком вагітних тварин розуміють скупчення транссудату в шкірі та під- шкірній клітковині тазових кінцівок та нижньої черевної стінки з явищами венозного застою. Від фізіологічного набряку – одного з передвісників родів – він відрізняється часом та причиною виникнення.

Симптоми. В ділянці вим’я, зовнішніх статевих органів, нижньої стінки живо- та, підгрудка, кінцівок, молочної залози з’являються безболісні, холодні, обмежені чи розлиті набряки. При сильних набряках шкіри нижньої стінки живота молочна залоза опускається до рівня скакальних суглобів. Іноді набряк може поширитись на статеві губи, промежину, а спереду – на підгрудок. При натисканні пальцем набряклої тканини на ній залишається заглибина.

Прогноз звичайно сприятливий.

Лікування – симптоматичне. Виключають з раціону соковиті корми, обмежують водопій. Призначають регулярний помірний моціон та масаж набряклих ділянок тіла з втиранням камфорної олії.

Залежування перед родами (paraplegia gravidarum) Цією назвою визначають такий стан вагітної тварини, коли вона не може стояти на ногах, хоч при цьому загальний стан її не порушується і немає видимих клінічних ознак хвороби, що можуть бути причиною такого залежування.

Залежування перед родами можна спостерігати у старих корів, але частіше воно буває у молодих. Рідше це захворювання проявляється у кіз, овець і свиней і дуже рідко у кобил.

Симптоми. На початку захворювання тварини дуже довго лежать, їм надто важко вставати. Під час стояння у них спостерігається хитання таза і часте переставляння задніх кінцівок. Щодо апетиту, дихання, загальної температури, ремиґання і т. д. хво- ра тварина нічим не відрізняється від здорових, але, якщо підняти її на ноги, то вона не завжди може стояти.

Якщо захворювання виникло на ґрунті остеомаляції, то тварина під час лежання тримає кінцівки зігнутими в суглобах. Коли хвору козу, наприклад, поставити і під- тримувати, то кінцівки її залишаються зігнутими у карпальних суглобах. Випростати кінцівки тварина не може. Коли спробувати обережно їх випростати або злегка натис- кати пальцями в ділянці карпальних суглобів, то у тварини виникає сильний біль, що вона проявляє меканням.

При затяжному перебігу хвороби тварина дуже марніє, розвивається атрофія м’язів. Нерідко залежування перед родами ускладнюється випаданням піхви. При тривалому за- лежуванні звичайно вагітність може закінчуватися патологічними родами, бо внаслідок загальної слабості потуги бувають дуже слабкими, і плід затримується у родових шляхах.

У свиней з настанням родів можуть спостерігатися явища еклампсії.

Діагноз ставлять на основі поданих вище ознак.

Прогноз. Чим менше часу залишилося до настання родів, тим він сприятливіший для одужання тварини.

Лікування. Насамперед тварині треба давати легко перетравлювані корми, багаті на білки, мінеральні речовини й вітаміни (овес, добре сіно, траву, моркву, пророщене зерно пшениці). Кухонну сіль треба давати менше, 50–70 г (краще покласти в годівницю грудку солі – “лизунець”).

Якщо тварина під час хвороби пробує вставати, треба допомагати їй у цьому. Щоб запобігти пролежням, треба дати багато м’якої підстилки. Крім того, треба перевертати тварину з боку на бік не менш 2-х разів на день. Добре впливає на шкірний кровообіг розтирання поперекової і крижової ділянок, а також усіх чотирьох кінцівок. Перед розтиранням слід змочити шкіру камфорним спиртом.

При запорах треба дати глауберової солі (корові – 250,0–300,0; козі – 20,0–30,0; свині – 10,0–15,0 два рази на день). Коли ж консистенція калу дуже тверда, то роблять клізми.

У тих випадках, коли залежування перед родами є наслідком остеомаляції, спричиненої мінеральним (кальцієвим) голоданням, вводять корові внутрішньовенно такий розчин: хлориду кальцію кристалічного – 30,0; хлориду магнію кристалічного – 8,0; дистильованої води – 300,0. Перед введенням у вену розчин треба профільтрувати і простерилізувати кип’ятінням і вводити його повільно, протягом 3-х – 10-ти хвилин.

При загрозливому стані або при залежуванні тварини задовго до настання родів треба викликати штучні роди, після чого ознаки хвороби зникають.

Передчасні перейми та потуги (dolores ad partum immatures)

Передчасними переймами і потугами називають такі, які з’являються завчасно до родів. Найчастіше вони виникають у кобил в останній третині вагітності при закритій шийці матки і відсутності інших ознак наближення родів чи аборту.

Причини. Найчастішими причинами є охолодження тіла і надмірне фізичне на- пруження тварин.

Симптоми. Тварина на початку проявляє помітне занепокоєння, яке виявляється у жуйних тварин у тому, що вони стогнуть і мукають. У кобил до появи виразних по- туг можна спостерігати ознаки колік. Надалі у всіх тварин вигинається спина і дуже скорочуються черевні м’язи. Якщо ці явища затягуються, то у тварин прискорюється дихання, частішає пульс, вони потіють.

Діагноз. Ставлячи діагноз, треба відрізняти передчасні перейми і потуги від нормальних родів. При передчасних потугах вим’я порожнє і дрябле, не видно западання крижово-тазових зв’язок, статеві губи мало набряклі. Точніше ж це розпізнати можна вагінальним дослідженням. Для цього треба старанно вимити руки, продезінфікувати і змазати вазеліном. Потім обережно ввести руку в піхву, де можна знайти шийку матки, щільно закриту клейким слизом.

Прогноз. Завжди обережний.

Лікування повинно спрямовуватися на зняття потуг та збереження вагітності. Для цього тварину треба насамперед заспокоїти – їй роблять легку проводку або ж переводять в ізольоване темне приміщення і ставлять так, щоб задня частина тіла була вища від передньої. На поперек та крижі накладають зігрівальний компрес (нагрітий пісок в мішку, гарячі грілки, припарки з сінної потерті). Коровам можна задавати через рот алкоголь (в наркотичних дозах), а кобилам хлоралгідрат (15–20 мл розведений в 0,5 л води). Добрі наслідки дає епідуральна низька сакральна анестезія та підшкірне введення атропіну в лікувальних дозах. Якщо ж вагітність вже перервалася, то слід чим швидше видалити мертвий плід.

Грижа матки (кила – hernia uteri) Під грижею матки розуміють розрив черевних м’язів або попадання матки у не- вагітному стані в пахвинний канал (сука й кішка), внаслідок чого матка у вагітному стані, випинаючи черевну стінку, розміщається безпосередньо під шкірою в очеревинному мішку.

Грижа матки спостерігається найчастіше у корів і кобил, рідше у інших видів тварин.

Симптоми. Спочатку на будь-якій ділянці живота виникає невелике припухання м’якої консистенції, яке збільшується в міру росту плода і досягає великого розміру.

Нерідко спостерігається відносне зміщення вим’я наперед, що буває тільки при розриві прямого черевного м’яза біля лобкового зрощення. У цих випадках нижня че- ревна стінка може доходити або навіть доходить майже до землі (у дрібних жуйних), що частіше буває при випадінні матки через розрив очеревини.

У сук і кішок невагітна матка, що розміщена у пахвинному каналі, не турбує твари- ну, а в період вагітності вона збільшується і спричиняє незначний біль під час руху.

Діагноз. Не зв’язаний з великими труднощами, бо під час пальпації грижового мішка можна промацати окремі частини плода. Іноді можна навіть спостерігати рух плода.

У сук при пахвинній грижі виявляють припухання в ділянці пахвини розміром з гусяче яйце і більше. При натисканні воно може зникати (широке пахвинне кільце і вправлювана грижа), але іноді воно при цьому й не зникає, що буває при вузьких пахвинних кільцях. Коли ж під час промацування такого припухання у суки виникає сильний біль, то це свідчить про наявність защемленої грижі.

Прогноз. Обережний, хоч кила матки на загальному стані тварини відбивається мало.

Лікування. Щоб запобігти дальшому збільшенню грижового мішка, слід накласти бандаж; корм для тварин має бути поживним, по можливості не дуже об’ємистим і задаватися невеликими порціями. При родах здебільшого треба, щоб тварина лежала на спині. Цим досягають правильного напряму плода для виходу з матки. Щоб під- силити потуги, роблять натискаючі рухи рукою на вміст грижі.

Вивертання і випадіння піхви (contorsio et prolapsus vaginae) Під випадінням піхви розуміють вивертання її стінки через статеву щілину назо- вні (результат інвагінації верхньої стінки піхви), що часто спостерігається у корів і рідше у інших тварин (рис. 71). Випинається звичайно верхня стінка, бо вона більш рухома. Нижня ж стінка трохи фіксована в своєму положенні сечівником та сечовим міхуром, який в свою чергу фіксується зв’язкою, прикріпленою другим кінцем до нижньої черевної стінки.

Слід відзначити, що у сук і кішок це захворювання буває не тільки в період вагіт- ності, але й під час тічки.

За ступенем випадіння розрізняють:

• неповне (часткове) випадіння, коли лише частина піхвової стінки випадає на- зовні;

• повне випадіння піхви, коли вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки випинається з вульви у вигляді кулястого тіла (рис. 72).

Причини. Основною причиною є зниження загального тонусу організму і як ре- зультат – розслаблення фіксуючого апарату піхви, розриви навколопіхвової клітко- вини.

Симптоми. При частковому випадінні піхви в останній третині вагітності при ле- жачому положенні тварини відмічають невелике червоне випинання з піхви, розміром від курячого яйця до кулака. При вставанні тварини випнута частина піхви звичайно втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри випнутої частини піхви зростають і вона вже не втягується при стоянні тварини.

При повному випадінні з піхви виступає велике червоне кулясте тіло верхівкою якого є шийка матки. Слизова оболонка з блискучої яскраво-рожевої поступово стає синьо-червоною з ознакою венозного застою, вона легко забруднюється, висихає, на ній з’являються ссадна, тріщини, що призводять до розвитку гнійно-запальних про- цесів та вогнищ некрозу, інколи повне випадіння піхви супроводжується вивертанням сечового міхура, при цьому з вульви виступають два кулястих випинання: верхнє – піхва, нижнє – сечовий міхур, на поверхні якого помітні отвори сечопроводів. У свиней вивернута слизова оболонка має не- рівну поверхню. У важких випадках виступає назовні піхвова частина шийки мат- ки, яку видно в середині ви- вернутих тканин у вигляді вузлика. При повному ви- падінні піхви може випада- ти і пряма кишка.

Піхву, що випала назовні, можна спостерігати як під час лежання, так і під час стояння тварини. Загальний стан тварини не порушується. Коли ж на слизову оболонку попадає кал і сеча, у тварини виникає подразнення. В цей час вона виявляє біль, вигинаючи спину і підтягую- чи живіт. При надмірних потугах може випасти сечовий міхур.

Коли захворювання триває довго, розвивається запалення вивернутої слизової оболонки піхви. Від довгого перебування зовні вона підсихає, тріскається, може травмуватися тваринами, що стоять поруч чи будь-якими предметами.

Прогноз. Якщо у корів, кіз і овець загальний стан буває задовільним, то лікування завжди дає ефект. А у тих тварин, що мало ходять, а більше лежать і у яких випадіння піхви наступило задовго до родів, прогноз обережний, бо у них можуть виникнути ускладнення (змертвіння слизової оболонки, уремія, запалення очеревини).

У сук і кішок прогноз сприятливий.

Лікування. В першу чергу слід відрегулювати годівлю, зменьшити кількість об’є- мистих кормів. При частковому випадінні піхви корову ставлять на щит із дошок, який кладуть на підлогу так, щоб задня частина тіла стала вищою від передньої на 15– 20 см. Це послаблює внутрішньочеревний тиск на тазові органи. Пряму кишку слід періодично очищати від калу.

При повному випадінні необхідно вправити випинання і зафіксувати так, щоб не допустити повторного випадіння. Перед вправленням рекомендується перевірити ступінь наповнення сечового міхура. Якщо він дуже повний, треба звільнити його від сечі через катетер. До вправлення піхви приступають, коли тварина стоїть з піднятим тазом. Наводять туалет випнутих тканин – очищають механічно і обливають слабкими холодними дезінфікуючими розчинами (перманганат калію 1 : 500, 0,5 %-им розчином таніну, 2 %-ним розчином галуну), обсушують чистим рушником чи марлею, загортають мокрою серветкою чи рушником, змоченими одним із вказаних дезінфекторів і поступово руками вправляють у таз в напрямі вгору і вперед. Якщо натужування тварини перешкоджає вправленню, то слід зробити парасакральну або сакральну епідуральну блокаду. У корови, щоб вона не вигиналася, треба відтягувати складку шкіри на спині.

Іноді піхву легко можна вправити під час руху тварини. Якщо вказаним методом вправити піхву не вдалось, і тварина не перестає натужуватися, їй роблять сакрально- епідуральну або парасакральну блокаду.

Після вправлення треба ввести руку в піхву, щоб вирівняти її складки. Щоб зменшити подразнення і скорочення тканини, корисно промивати піхву 1 %-им розчином новокаїну з антибіотиками.

Щоб запобігти повторному випадінню піхви, треба поставити тварину в стійло, де підлога має нахил наперед і обмежити можливість зміни положення тварини.

Крім того, накладають на піхву фіксаційну петлю, яку притягують до попруги або шлеї. Таку фіксацію застосовують тільки в тих випадках, коли випадіння піхви стало- ся в самому кінці вагітності (рис. 73).

Якщо піхва випадає задовго до родів, тоді на вульву накладають шви. Для цього поле операції дезінфікують і накладають три шви: один ближче до дорзального кута статевої щілини, другий в середині і третій нижче, але з таким розрахунком, щоб у тварини нормально відбувалося виділення сечі. Шви не повинні бути натягнуті, але закладені глибоко в тканину, щоб запобігти розривам. У випадках звичного повного випадіння піхви доцільно проводити її підшивання. Краще в такому випадку наклада- ти шов за Я. Злонкевичем – проводять нитку в глибші тканини соромітних губ вздовж статевої щілини і її кінці зв’язують у нижньому куті статевої щілини.

Позаматкова вагітність (graviditas extrauterina) Як вказано вище, запліднення відбувається у верхній третині яйцепроводу. Зиго- та, що утворилася при цьому, рухається по яйцепроводу в напрямку матки, де відбу- вається її подальший розвиток. Дуже рідко запліднення і розвиток зиготи може статися в розірваному фолікулі або на каймі яйцепроводу. Іноді зигота затримується в яйцепроводі і, не дійшовши до порожнини матки, продовжує розвиватися тут. Можуть бути й такі випадки, коли ран- ній зародок випадає з яєчника або з кайми яйцепроводу в черевну порожнину, де і розвивається. Такі відхилення у розвитку зародка називають позаматковою вагітністю.

Позаматкова вагітність спостерігається дуже рідко, але буває частіше у багато- плідних, ніж у одноплідних тварин.

Перебіг. Затримання зародка у яйцепроводі (трубна вагітність) завершується роз- ривом яйцепроводу, бо його стінки не настільки еластичні, щоб протистояти тискові ростучого зародка. Розрив яйцепроводу супроводжується великою кровотечею в че- ревну порожнину, що часто може спричинити смерть тварини. Якщо ж смертельної кровотечі і не наступило, то через розрив яйцепроводу зародок попадає у черевну порожнину (вторинна черевна вагітність), де умови для його розвитку мало придатні. Необхідні йому поживні речовини зародок дістає завдяки контакту з очеревиною.

У рідких випадках зародок, потрапивши зразу в черевну порожнину, починає там розвиватися (справжня черевна вагітність), прикріпившись до очеревини або брижі кишечника.

При позаматковій вагітності ембріон у більшості випадків гине, далеко не дій- шовши свого зрілого стану. Після загибелі він розсмоктується або муміфікується та інкапсулюється сполучнотканинною оболонкою, що виглядає, як пухлина.

Діагноз. Зажиттєва діагностика позаматкової вагітності дуже утруднена. Єдиною ознакою її є поява потуг при відсутності плода у матці. Треба відзначити, що з появою потуг шийка матки відкривається.

Трубну вагітність у великих тварин можна визначити тільки ректальним дослі- дженням. При цьому виявляється ампулоподібне розширення яйцепроводу.

Лікування. Видалити ембріон можна тільки хірургічним способом.

Додаткова вагітність (superfetatio)Це запліднення і розвиток нової вагітності у вже вагітної тварини. Причини даної патології остаточно не з’ясовані. По-перше, це можливо лише на початку вагітності, коли один ріг матки ще вільний від ембріона (ембріонів) та плодових оболонок. Вва- жають, що в основі патології лежать розлади гормональної регуляції статевої функції, наприклад, весною при високому вмісті у зелених кормах фітоестрогенів, під впливом яких виникає статевий цикл, розкривається шийка матки і при осіменінні відбу- вається запліднення.

Така вагітність може завершуватися загибеллю одного з ембріонів (плодів) – пер- шого чи другого і розвитком другого, або ж виношуванням і народженням нормально розвиненого першого плода і недоноска чи, нарешті, виношуванням і своєчасним на- родженням першого, а тоді доношуванням і своєчасним народженням другого плода.

Несправжня вагітність (graviditas spuria) Під несправжньою вагітністю розуміють настання секреції молока у статеводозрі- лих невагітних самиць. Таке явище спостерігають у тих випадках, коли у самиці лак- тація з’являється після тічки через той строк, який відповідає тривалості вагітності для даного виду тварин.

У сук несправжня вагітність спостерігається доволі часто і проходить дуже вираз- но. Через 2 місяці після кожної тічки (без запліднення) майже у всіх сук трохи збіль- шуються молочні залози, причому досить часто настає секреція молока. Молоко нічим не відрізняється від того, яке виділяється після родів. Таких сук можна використати як годівниць, бо підкладання їм цуценят викликає лактацію на час, потрібний для їх вирощування (5–6 тижнів). В противному разі виділення молока припиняється через 2 тижні. Іноді велике напруження молочної залози примушує суку ссати своє молоко. В таких випадках секреція молока посилюється і період лактації збільшується.

Цікаво відзначити, що під час несправжньої вагітності змінюється поведінка суки. Вона старається лишатися на самоті, часто лягає і приймає позу, як під час годування цуценят. У деяких тварин спостерігають відсутність апетиту, неспокій: вони щось шу- кають навколо себе. Іноді спостерігають у сук гру ніби в ляльки, тобто вони приносять на певне місце іграшки (ляльки, м’ячі та ін.) і кладуть їх поруч з собою, як цуценят.