45. Склад середовища для сперми різних видів тварин

Для бугая використовують:

Глюкозо-цитратно-жовткове середовище для зберігання сперми при температурі 2-15°C, яке складається з глюкози медичної безводної, натрію лимоннокислого трьохзаміщеного п'ятиводного, жовтка курячих яєць і дистильованої води.

Молочно-жовткове середовище (молоко – 100 мл, жовток курячих яєць – 20 мл)

Для барана використовують:

Глюкозо-цитратно-жовткове

Глюкозо-фосфатне середовище (вода дистильована,натрій фосфорнокислий двохзаміщений 12-водний, калій фосфорнокислий однозаміщений , глюкоза безводна медична. При проведенні роботи на пунктах з температурою нижче +18° жовтки свіжого курячого яйця)

Для жеребця використовують:

Лактозо-жовткове(лактоза, натрій двовуглекислий, натрій лимоннокислий тризаміщенний пятиводневий, двунатрієва сіль етилендіамінтетраоцтова кислота, жовток курячих яєць, води дистильованої)

Молочно-жовткове

Для кнурів використовують:

Глюкозо-хелато-цитратно-сульфатне середовище:(глюкоза медична зневоднена, двонатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, натрій лимоннокислий тризаміщений п'ятиводний, амоній сірчанокислий очищений, натрій двовуглекислий, вода дистильована, спермосан-3)

46. Об’єкт родів, родові шляхи та сили які обумовлюють роди.

Роди (Рartus) – складний фізіологічний процес, суть якого полягає у виведенні з організму матері дозрілого(их) і живого(их) плода(ів), звільненні порожнини матки від плодових оболонок та залишків плідних рідин у характерні для кожного виду тварин терміни.

Плід як об’єкт родів. У плода домашніх тварин є три об’ємних відділи (анатомічні ділянки), які можуть спричинити затягування родового процесу: це – голова, плечовий і тазовий пояси. Найбільша ширина черепа у плода співпадає з лінією, що з’єднує вершини скулових дуг (у кобили, свині і суки), або лобних відростків (жуйні). Найбільш непіддатлива ділянка – голова плода, оскільки кісткові шви його черепа на час родів (за винятком м’ясоїдних) практично зрослися і нерухомі. Плечовий пояс може зменшуватися в об’ємі за рахунок пружності грудної клітки, а таз – внаслідок ще залишкової рухомості хрящових швів його кісток і витягнення тазових кінцівок.

Таз як шлях для народження плоду. Родові шляхи складаються з двох основних частин: 1) кістково-зв’язової основи і 2) м’яких частин.

Кістково-зв’язовою основою родових шляхів є таз, який складається з двох безіменних кісток, що з’єднуються одна з одною своїми нижніми частинами за допомогою тазового зрощення. Кожна з безіменних кісток в свою чергу складається з трьох кісток: широкої клубової кістки, що утворює суглоб з крилами крижів, лобкової і сідничної кісток, що утворюють дно таза.

Крім клубових кісток, тазова порожнина з боків обмежена ще широкими тазовими зв’язками; зверху – крижовою кісткою і першими хвостовими хребцями; спереду – вона безпосередньо межує з черевною порожниною і нарешті, ззаду обмежена шкірно-м’язовою стінкою, так званою діафрагмою таза. Широкі тазові зв’язки, що замикають порожнину таза з боків, мають у процесі родів важливе значення. Перед початком родів вони набрякають, розслаблюються і стають податливими під час проходження плода з матки.

Таз кобили має найсприятливішу будову для родів серед усіх інших видів свій- ських тварин, він доволі обширний. На бокових стінках таза розміщені широкі зв’яз- ки з товстим шаром м’язів, що забезпечує еластичність тазової порожнини. Вхід до таза майже округлий, тільки донизу має незначне звуження.

Таз корови має будову, несприятливу для проходження плода під час родів. Він має овальний вхід, витягнутий у довжину і форму зрізаного конуса.

Таз дрібних жуйних, свиней і м’ясоїдних має в анатомічному відношенні такі особливості в будові тазової порожнини, що створюють умови, сприятливі для родів.

М’які структури родових шляхів представлені тканинами матки і шийки, піхви та вульви. Під час родів шийка матки повільно розкривається повністю і її межа між зовнішніми і внутрішніми отворами практично зникає. Піхва легко розтягується і не протидіє проходженню плоду. Розтяжність вульви дещо менша ніж піхви, тому великі плоди під час родів інколи затримуються в цьому місці.

Родові сили. Початок, тривалість і завершення родового акту визначаються родовими силами. Такими силами є скорочення м’язів матки (перейми) і черевного пресу (потуги), які відбуваються ритмічно і послідовно, змінюючись так званими періодами пауз, тобто перейми, потуги і паузи між ними – це складний цілеспрямований і необхідний пристосувальний механізм, що забезпечує народження живого плода. Відсутність же пауз між скороченнями (тетанія матки) приводить до загибелі плода з причин його кисневого голодування внаслідок перетискання судин хоріону і обмеження кровозабезпечення плаценти. Перейми і потуги супроводжуються подразненнями нервових елементів матки, її шийки та тазової порожнини, а також інших ділянок материнського організму, пов’язаних із статевою системою самки (зони Хеда), що призводить до виникнення сильних больових відчуттів у роділлі тривалістю від 30 до 80 сек., після чого відбувається пауза тривалистю від 1 до 5 хвилин. Потуги виникають в родовому процесі в той час, коли родові шляхи розкриті і починається виведення плодів.

За силою і тривалістю скорочень у різні періоди родового процесу розрізняють: а) перейми розкриваючі (підготовчі); б) перейми і потуги вивідні (родові); в) перейми і потуги послідові.

Розкриваючі (підготовчі) перейми характеризуються скороченням тільки м’язів матки. Перші перейми короткотривалі, вони змінюються довгими паузами (20– 30 хв.). Впродовж родів перейми посилюються і стають довшими (до 2–5 сек.), а паузи між ними коротшають (1–5 хв.). Розкриваючі перейми забезпечують розкриття каналу шийки матки і повернення плода з бокової (теляти) або нижньої (лошати) позиції у верхню.

Вивідні (родові) перейми і потуги складаються із скорочень м’язів матки та черевного пресу. Перейми і потуги в цей час бувають дуже сильними, довгими, тривалими (до 5 хв.), а паузи – короткими (до 1–3 сек.). Разом вони значно тиснуть на плід, проштовхуючи його по родових шляхах.

Потуги і перейми послідові розпочинаються через деякий час після виведення плода і забезпечують відокремлення плодових оболонок (посліду) і зігнання їх, разом із залишками навколоплідної рідини, з порожнини матки. Послідові перейми короткотривалі і чергуються з довгими паузами.