8.Розповсюдження і економічні збитки від маститу.

Мастит– запалення молочної залози, що виникає у відповідь на дію механічних, біологічних, хімічних чи термічних чинників.Мастит може виникати під час лактації, запуску та сухостійного періоду. Він реєструється у всіх видів тварин, але найчастіше у корів. Згідно Г. В. Звєрєвої під час лактації хворіє на мастит 96,3 %, під час запуску – 22,6 %, протягом сухос- тійного періоду – 15,8 % і в перші дні після отелення – 25,3 % від загальної кількості тварин, що захворіли протягом року. Впродовж пасовищного періоду реєструвалося 71,9 %, стійлового – 28,1 % хворих на мастит корів. За даними Міжнародної молоч- ної федерації щорічно хворіють на мастит біля 25 % корів, завдаючи значно більших збитків молочному скотарству, ніж всі хвороби разом взяті. Ці збитки складаються з недоотримання молока, погіршення його біологічних, технологічних та харчових якостей, затрат на діагностику та лікуванням хворих тварин, передчасного їх вибракування. Широкому розповсюдженню маститу сприяє незадовільний санітарний стан ферм, неповноцінна годівля тварин, недоліки в організації утримання корів, догляді за їх вим’ям, доборі тварин для машинного доїння, технології їх доїння, обслуговуванні доїльної апаратури. Телята від корів, хворих на мастит, хворіють диспепсією у два рази, гинуть у 4–5 разів частіше, ніж телята від здорових корів. Більшість маститів є інфекційними. Інфекція чи то викликає, чи ускладнює мастит. Мастити корів є значною загрозою для людей. Описані випадки епідемії скарлатини, септичного запалення зіву у США, Англії, Данії на ґрунті вживання молока від хворих корів. У Данії зареєстровано спалах стрептококової інфекції, при якій захворіло 2 300 чоловік. Причина хвороби – банальна: у доярки на руках був панарицій. Від неї заразилася корова, у якої мастит уразив одну частку вим’я. Через молоко хвороба перекинулась на людей у вигляді стрептококової ангіни та скарлатини.

9.Статева зрілість і вік першого парування плідників с. Г. Тварин.

Статеве дозрівання самців включає ріст статевих органів, появу статевих рефлексів та початок сперматогенезу. Першими ознаками процесу статевого дозрівання є поява у самців статевого потягу та парувального рефлексу, які з’являються, залежно від породи, у бугайців у 5–6-місячному віці та рефлексу ерекції, що з’являється у 7–9 місяців.

Початок активного сперміогенезу, з появою у придатку сім’яника дозрілих спермі- їв, припадає на 7–8,5 місяців. Перша еякуляція у них проявляється у 8,5–11 місяців.

Протягом часу від першого статевого потягу до першої еякуляції відбувається ріст та розвиток прутня, його голівка звільнюється від препуція і набуває остаточної форми. Сім’яники у нього вже функціонують як орган з подвійною генеративною та ендокринною функцією.

Розвиток статевого інстинкту у самців супроводжується відповідними змінами їх екстер’єру.

Важливо запам’ятати і таке: від статевого дозрівання і до племінного викорис- тання плідника проходить певний відрізок часу, тим довший, чим пізніше починають використовувати самця. Доведено, що на час початку статевого використання бугаїв у віці 16–18 місяців, кнурів – у віці 11–12 місяців у частини з них уже бувають різні статеві збочення, зокрема, онанізм, який викликає статеве виснаження плідників, що зберігається на все життя. У інших плідників, особливо у кнурів та баранів, розви- вається імпотенція. При пізньому початку статевого використання у плідників важко виробляються рефлекси на штучну вагіну.

Вид тварин	Статева зрілість
Бугай	6–9 міс.
Баран	6–8 міс.
Цап	7–8 міс.
Кнур	5–6 міс.
Жеребець	12–15 міс.
Верблюд	2,5–3 роки
Пес	6–8 міс.
Кріль	4–5 міс.
Кіт	4–5 міс.