65.. Акушерські інструменти

При наданні родової допомоги найкраще не застосовувати ніяких інструментів, а надати допомогу тільки руками. Чим менше застосовують складних інструментів, тим більше шансів на сприятливий перебіг післяродового періоду у матері і плода. Проте час- то неможливо обійтися без інструментів, які використовують в акушерській практиці.

Всі інструменти, які застосовують у ветеринарній акушерській практиці, залежно, від їх призначення поділяють на три групи:

• допоміжні інструменти;

• інструменти для відштовхування і витягування плода (відносяться акушерські костурі Гюнтера, Кюна, Беккера і Кайзера). Інструменти для витягування плода. Для витягування плода застосовують різні інструменти: акушерські мотузки, тасьми, очні гачки та щипці. Основним інструмен- том для цієї мети є акушерські петлі, що утворюються акушером з акушерських тасьм чи мотузок.

• інструменти для фетотомії. (Інструменти для фетотомії) З метою розрізу плода у порожнині матки на окремі частини застосовують різні фетотоми. Найпоширенішими є фетотоми Бесхлєбнова, Афанасьєва, Пфлянца

Заховані ножі бувають двох видів: ножі моделі Афанасьєва, у яких лезо висувається з ручки вперед, а у ножів моделі Малькмуса лезо виходить через щілину між двома пластинками ручки. При натисканні на спинку ножа лезо виходить на зовні, а при по- тягуванні другою рукою за прикріплену до ручки мотузку виконує необхідні розрізи м’яких частин тіла плода.

Акушерські шпателі застосовують для відшарування шкіри від підшкірної клітко- вини при закритій фетотомії Акушерські долота застосовують для роз’єднання кіс- ток при відокремленні хребта чи голови.

Акушерські пилки застосову- ють для роз’єднання шкіри, м’язів і кісток. Із даних інструментів найзручнішим є дротяна пилка Ван-Стаа і ланцюговий ніж Лінд- горста і Маша.

Складні фетотоми (рис. 103) використовують для відокремлен- ня кінцівок, голови, частини ту- луба. Найзручнішими є фетотоми Пфлянца, Тігезена, Аврутіса і Бес- хлебнова, Афанасьєва. Дані інстру- менти не замінимі при виконанні фетотомії.

• До допоміжних інструментів відносять петлепровідники запропоновані Цвіком, Афанасьєвим, Ліндгорстом (рис. 99).

Петлепровідник Цвіка має довжину 25 см. Його застосовують для обведення петлі навколо шиї, кінцівки або тулуба плода.

Петлепровідник Афанасьєва є найзручнішим, оскільки ним зручно користуватися для надання допомоги при патологічних родах.

Петлепровідник Ліндгорста має вигляд овального кільця довжиною 14 см, шириною – 4 см.

66. Призначення і принципи гінекологічної диспансеризації. Діагностичні, профілактичні і лікувальні заходи.

Гінекологічна диспансеризація - система заходів, спрямованих на своєчасне виявлення доклінічних і клінічних форм захворювань тварин у післяродовий період, їх профілактики і лікування.

Гінекологічній диспансеризації підлягають: корови, у яких не проявився статевий цикл протягом першого місяця після завершення після отельного періоду; корови, у яких статевий цикл проявився у цей час, але вони не запліднились після першого осіменіння; телиці, у яких після досягнення фізіологічної зрілості протягом місяця не проявився статевий цикл і ті, у яких він проявляється часто, але вони не запліднюються.

Діагностика неплідності, визначення її причин і форм вимагає від фахівця ветеринарної медицини, по-перше, досконалого володіння методами проведення акушерської і гінекологічної диспансеризації. По-друге, потрібна точна інформація про стан відтворення тварин у даному господарстві – чисельність маточного поголів’я, кількість тільних корів, таких, що розтелилися, осіменилися і т. д.

Ветеринарні фахівці ведуть журнал або відомості акушерської і гінекологічної диспансеризації корів, у яких окрім загальних даних про здорових корів, реєструються їх захворювання.

Гінекологічне дослідження при проведенні диспансеризації складається із збирання анамнезу, об’єктивного клінічного (загального і спеціального) дослідження і лабораторного дослідження крові, виділень із матки, мазків-відбитків із піхви, сонографії і при потребі інших досліджень.

Метою лікувальних заходів, перш за все повинно бути підвищення резистентності та імунного статусу організму тварин. Будь-які маніпуляції в порожнині статевих органів виконують після надійної фіксації тварин, механічної очистки ділянки статевої щілини, ануса, промежини і кореня хвоста та їх дезіфекції. При лікуванні тварин з патологією статевих органів не можна застосовувати розчини дезінфікуючих, припікаючих, в’яжучих і подразнюючих речовин для промивання, іригації та спринцювання порожнини матки і піхви. Розчини цих речовин руйнують або осаджують глікозамінглікани (муцини) секрету геніталій, подразнюють слизову оболонку, тобто діють ятрогенно. Недоцільно вводити в порожнину геніталій лікарські засоби у вигляді водних розчинів, за винятком розчинів антибіотиків.

Заходи профілактики неплідності. На підставі даних гінекологічного дослідження маточного поголів’я тварин, їх розділяють на групи: вагітних; тих, що знаходяться в післяродовому періоді; осіменених але ще неперевірених на вагітність; з ознаками патологічних процесів у статевих органах, неплідних і в кожній групі проводять відповідні заходи. Для вагітних тварин створюють такі умови, які забезпечують збереження вагітності і нормальну підготовку їх до отелення; за осімененими тваринами ведуть спостереження на випадок появи (чи не появи) у них чергової тічки та охоти (через 18–22 дні); серед корів, що недавно розтелилися, проводять акушерську диспансеризацію, скеровану на швидше завершення інволюції статевих органів і відновлення відтворної здатності; хворих тварин – лікують; неплідних тварин піддають гінекологічній диспансеризації з відповідними профілактичними та терапевтичними заходами. Оскільки неплідність худоби має багатопричинну природу, то заходи по її профілактиці повинні бути комплексними – організаційно-господарськими, зоотехнічними, ветеринарними.