6.Морфофункціональна характеристика молочної залози і її видові особливості.

Молочна залоза – це залозистий орган, що складається паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини , нерви. Залозиста тканина вим’я формується альвеолами клітинами. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секрету – плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол видавлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч- нотканинна облямівка – скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину. Альвеоли – це секреторна частина, що формує паренхіму вим’я. Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у середні вивідні протоки (молочні канали), вони – у великі молочні ходи ,що впадають у цистерну, яка відкривається у дійку .

Середні та великі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями. Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим’я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарату вим’я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним пошкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору.

Молочна залоза свиней складається з 8–16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів), симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в свою чергу відкриваються двома – трьома отворами на верхівці соска.

Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двох половин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві – три невеликі цистерни, які закінчуються двома – трьома отворами на верхівці дійки.

Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об’єднуються у 6–12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.

7.Динаміка процесу запліднення.

Процес запліднення включає такі стадії: 1) проникнення спермія крізь прозору оболонку; 2) активування яйця і блокада поліспермії; 3) утворення чоловічого та жіночого пронуклеусів: 4) заміна пронуклеусів хромосомними групами; 5) об’єднання двох хромосомних груп (сингамія) Прозора оболонка – це густе плетиво глікопротеїдів, у петлях якого є вуглеводні компоненти – кортикальні гранули, є специфічним рецептором для спермія. Прикріпившись до нього, спермій виділяє фермент акрозин ,під впливом якого у прозорій оболонці виникає канал для проникнення спермія. Далі вступає у дію другий глікопротеїд ,що викликає затвердіння прозорої оболонки і захищає яйцеклітину від проникнення інших сперміїв. Наступає “блок поліспермії”. Під час проникання спермія у глибину цитоплазми яйця завершується другий поділ мейозу та дозрівання яйцеклітини, виділяється друге напрямне тільце

Момент доторкання голівки спермія до яйця є початковою ланкою у ланцюгу по слідовних змін, що розпочинаються з активування яйцеклітини: у неї зростає проникність прозорої оболонки для йонів К⁺ та Са⁺⁺; активується синтез ліпідів, білків, змінюється в’язкість та інші колоїдальні властивості білків; знижується мембранний потенціал яйця; жовткова оболонка потовщується, відтісняється від поверхні ооплазми, утворюючи перивітеліновий простір. .

Спермії, що зосередилися у верхній третині яйцепроводу, перебувають у стані анабіозу і лише за декілька годин до овуляції піддаються капацитації

Зразу після проникнення спермія крізь жовткову оболонку його голівка відокремлю- ється від джгутика, збільшується в об’ємі і рухається у напрямку ядра яйцеклітини. Воно трансформується у жіночий пронуклеус, а ядро спермія – у чоловічий пронуклеус. Чоловічі та жіночі пронуклеуси зближуються, зменшуються у об’ємі і втрачають свої оболонки, перетворюючись у хромосомні. Кінцевою стадією запліднення є сингамія – об’єднання хромосомних наборів самця і самки у одне ядро і виникнення нової клітини – зиготи з геномом нового індивіда.

Поділ зиготи торкається лише ядра при збереженні цілості прозорої оболонки. Внаслідок першого поділу зиготи утворений зародок має два бластомери. Кожне на- ступне покоління бластомерів виявляється меншим попереднього, тому цей поділ на- зивають дробленням, що триває у корів та телиць близько 8-ми діб. Приблизно через кожних 24 години кількість бластомерів подвоюється, хоча у ссавців уже на ранніх стадіях ця чіткість може порушуватися.

Новоутворені бластомери не розходяться на боки, а залишаються компактною масою. З першого поділу зиготи розпочинається складний процес внутрішньоутробного роз-

витку нового організму, що завершується врешті формуванням життєздатного плода.

Таким чином, у процесі запліднення беруть участь, з одного боку, – мільйони сперміїв, а з другого – лише одна яйцеклітина. І доля майбутнього зародка залежить, у першу чергу від якості яйцеклітини. Серед мільйонів сперміїв завжди знайдеться якась кількість високоякісних, зате, якщо яйцеклітина виявиться неповноцінною, то запліднення або ж не наступить, або новоутворений зародок буде нежиттєвим.