29. Стадії статевого циклу за Студенцовим:.

1.Стадія збудження-проявл.характерними ознаками(феноменами):

-тічка(сильна гіперемія і підвищ.секреція залоз гені талій самки,виділення велик.кільк.слизу,Верхн.шар епітелію зроговіває і клітини відшаровуються.ШийкаМ.відкривається.Слиз спочатку чистий, потім мутніє. За ступенем розкриття ШМ та клтю слизу розрізн. Перший, другий та третій ступінь тічки)

-заг.збудження (занепокоєння,лякливість,зниж.апетиту, потяг до самця(плигає на нього або на інших самок)не дозволяє робити на себе садку.

-статева охота(позитивна р-я самки на самця,намагається наблизитись до нього,допускає садку і стат.акт Рефлекс нерухомості(підіймає хвіст,вигинає спини,скороч.м’язи стискача стат.щілини і присінку,допускає коїтус)

-овуляція-заверш.дозрівання фолікула з проріванням його та витіканням фолік.рідини з яйцеклітиною

2. Стадія гальмування.-послабл.ознаки збудж,згасає тічка,у ст..орг. ознаки інволюції(згасає охота,потім ст..збудження,потім тічка)агресивне ставлення до самця,в яєчнику що овулював утв.жовте тіло. 3.Стадія зрівноваження-сформ.жовте тіло стає тимчасовою залозою вн.секреції,що виробл.прогестерон. Тварина байдужа до самця

30. Плацентарна недостатність, або фетоплацентарна недостатність

Синдром, обумовлений морфофункцюнальними змінами у плаценті, результат складної реакції плода і плаценти на різні патологічні стани материнського організму.

При цьому спостерігається комплекс порушень функцій плаценти, які лежать в основі патології плода і новонародженого.

Причини. Порушення формування і дозрівання плаценти у тварин із  патологією ендометрію, попередніми абортами, запальними захворюваннями матки, з яєчниково-гіпофізарними розладами (гіпофункція яєчників, гіпофункція жовтого тіла), різними ускладненнями вагітності (гестоз, захворювання нирок, серцево-судинної системи).

Види плацентарної недостатності:

— первинна плацентарна недостатність виникає при формуванні плаценти, у період імплантації, раннього ембріогенезу і плацентаціі; закінчується абортом;

— вторинна плацентарна недостатність розвивається при вже сформованій плаценті під впливом екзогенних відносно до плода чинників, які походять від організму матері. Частіше виявляється у другій половині вагітності і при включенні відповідних компенсаторних ме­ханізмів вагітність зберігається.

За клінічним перебігом:

— гостра плацентарна недостатність виявляється інфарктами і від­шаруванням плаценти, які викликають загибель плода і переривання вагітності. Вважається, що виключення з кровообігу більше 10 % площі плаценти є для плода станом риску, а більше 30 % є несумісним із жит­тям плода,

— хронічна плацентарна недостатність зустрічається часто і буває відносною (при збереженні компенсаторних реакцій у плаценті) і абсо­лютною (при ушкодженнях плаценти дистрофічного, циркуляторного і запального характеру, у випадку відсутності компенсаторно-пристосу­вальних реакцій хоріона на тканинному рівні). Хронічна плацентарна недостатність має найбільше значення у розвитку гіпотрофії плода.

Клінічні ознаки:

— уповільнене збільшення розмірів матки, яке не відповідає строку вагітності,

— утробна гіпоксія і гіпотрофія плода, збільшення кількості мертвонароджених,

— зменшення площі і маси плаценти.

Діагноз можливо встановити тільки на підставі радіоімунологічного дослідження стероїдних і гонадотропних гормонів. За концентрацією пла­центарних гормонів (ПЛ і прогестерону) роблять висновок про функцію плаценти, а концентрація фетальних гормонів (естрогенів) більше відоб­ражає стан плода Найінформативнішим показником стану фетоплацентарної системи є плацентарний лактоген (ПЛ).

Розробляється ультразвукова діагностика

В. П. Кошовий запропонував експрес-діагностику плацентарної недостатності шляхом дослідження клітинного складу вагінального мазка вагітної тварини (кольпоцитоскопії). Вона проводиться для оцінки стану плода у період вагітності і для діагностики утробної гіпотрофії. При фізіологічному перебігу вагітності усі клітини мають чітку структуру і інтенсивно забарвлену цитоплазму. При гіпотрофії спостерігається цитоліз, слабке забарвлення ядер і майже непомітне забарвлення цито­плазми.

Розробка методів діагностики плацентарної недостатності дає можливість проводити своєчасну корекцію фетоплацентарної недостатності.