Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Saveleva_K.V.Konfliktologiya.doc
Скачиваний:
41
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
1.2 Mб
Скачать

Змістовний модуль 8. «Кадровий менеджмент як джерело конфліктів»

1. Особливості сучасного кадрового менеджменту в контексті конфліктології.

2. Оцінка результатів роботи працівників - джерело конфліктності.

3. Трудова дисципліна, мотивація, методи переконання, критика і самокритика, як засоби, що впливають на конфліктність в колективі.

1. Особливості сучасного кадрового менеджменту в контексті конфліктології

Управління будь-якою організацією визначається як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно-підготовлені фахівці керують шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення. Управління — це уміння добиватися встановлених цілей, шляхом координації праці, інтелекту, мотивів поведінки людей, що працюють в організації.

Однією з основних складових системи управління організацією є управління персоналом. У табл. 8.1 представлені основні підсистеми і функції системи управління персоналом організації у розрізі конфліктності.

Таблиця 8.1 – Конфліктність в підсистемах управління персоналом організації

Функціо-нальні підсисте-ми:

Характеристика функціональних підсистем

Приклади причин конфліктних ситуацій

1

2

3

4

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

плануван-ня і мар-кетингу персона-лу

  • розробка кадрової політики;

  • розробка стратегії управління персоналом;

  • аналіз кадрового потенціалу;

  • організація кадрового планування;

  • планування і прогнозування потреби в персоналі;

  • організація персоналу;

  • підтримка взаємозв'язку із зовнішніми джерелами, що забезпечують організацію кадрами.

Загострення «супер-ництва», яке веде до конфліктності. Низька точність в оці-нці потреби в кадрах може привести до пе-ревантаженості фак-тичних працівників і збільшення їх незадоволеності.

найму і обліку пер-соналу

  • організація найму персоналу;

  • організація співбесіди, оцінки відбору і прийому персоналу;

  • облік, прийом, переміщення, заохочення і звільнення персоналу;

  • професійна орієнтація персоналу;

  • організація раціонального використання персоналу;

  • управління зайнятістю персоналу;

  • діловодне забезпечення системи управління персоналом.

Неможливість підбору «ідеального» кандидата, який успішно віллється в колектив по особово-психологічних характеристиках.

Неправильне заохочення працівників на погляд членів колективу.

трудових відносин

  • Аналіз регулювання групових та особових взаємостосунків;

  • аналіз і регулювання відносин керівництва;

  • управління виробничими конфліктами і стресами;

  • соціально-психологічна діагностика;

  • дотримання етичних норм взаємостосунків;

  • управління взаємодією з профспілками.

Страйки.

Не дотримання етичних норм і традицій окремими членами колективу, що приводить до суспільного обурення.

умов праці

  • Дотримання вимог психофізіології праці;

  • дотримання вимог ергономіки праці;

  • дотримання вимог технічної естетики;

  • охорона праці і техніка безпеки;

  • охорона навколишнього середовища;

  • воєнізована охорона організації і окремих посадовців.

Несприятливі умови праці.

Погіршення морального клімату.

Продовження таблиці 8.1

1

2

3

4

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

розвитку персона-лу

  • Навчання персоналу;

  • перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу;

  • вступ на посаду та адаптація нових працівників;

  • оцінка кандидатів на вакантну посаду, поточна періодична оцінка кадрів;

  • організація раціоналізації і винахідництва;

  • раціоналізація ділової кар'єри і службово-професійного просування;

  • організація роботи з кадровим резервом.

Період адаптації зовнішніх джерел набору персоналу триваліший.

Незадоволення цілями кар'єри працівників.

Заздрість швидкому розвитку кар'єри окремих працівників.

мотивації поведінки персона-лу

  • Управління мотивацією трудової поведінки;

  • нормування і тарифікація трудового процесу;

  • розробка систем оплати праці;

  • розробка форм участі персоналу в прибутках;

  • розробка форм морального заохочення персоналу;

  • організація нормативно-методичного забезпечення системи управління персоналом.

Не справедлива система оплати праці.

Низька ефективність морального заохочення персоналу.

соціаль-ного розвитку

  • Організація громадського харчування;

  • управління житлово-побутовим обслуговуванням;

  • розвиток культури і фізичного виховання;

  • забезпечення охорони здоров'я і відпочинку;

  • забезпечення дитячими установами;

  • управління соціальними конфліктами і стресами;

  • організація соціального страхування;

  • організація продажу продуктів харчування і товарів народного споживання.

Не дотримання черговості при житлово-побутовому забезпеченні працівників.

розвитку оргструк-тури уп-равління

  • Аналіз склалася оргструктури управління;

  • проектування нової оргструктури управління;

  • розробка штатного розкладу;

  • формування нової оргструктур управління;

  • розробка і реалізація рекомендацій з розвитку стилю і методів керівництва.

Відсутність взаємодії між підрозділами. Надмірно авторитар-ний стиль управління і використання дикта-торських методів в управлінні.

правового забезпечення

  • Рішення правових питань трудових відносин;

  • узгодження розпорядчих документів з управління персоналом;

  • рішення правових питань господарської діяльності;

  • проведення консультацій з юридичних питань.

Порушення правових норм трудових відно-син. Низька письмен-ність фахівців про правову тонкість гос-подарської діяльності.

інформа-ційного забезпе-чення

  • Облік і статистика персоналу;

  • інформаційне і технічне забезпечення системи управління персоналом;

  • забезпечення персоналу науково-технічною інформацією;

  • організація патентно-ліцензійної діяльності;

  • організація роботи органів масової інформації організації.

Неповне і нерегулярне надходження інформації.

Щонайменше в двох з підсистем — трудових відносин і соціального розвитку — присутні функції (відповідно) управління виробничими і соціальними конфліктами, а також стресами.

Слід зазначити, що в Україні до останнього часу в системах управління організаціями більшості підприємств відсутні работникі-конфліктологи, а в посадових інструкціях керівників і фахівців функції попередження і вирішення конфліктів не значиться. У їх обов'язок входить лише створення «нормального морально-психологічного клімату», фактично це означає маскування наявності неминучих в колективі суперечностей і конфліктних зіткнень. Там, де конфлікти виникали, їх вирішення покладався на профспілкові та інші суспільні організації.

Залагоджувати конфлікти доводилося і керівникам. Той або інший результат втручання залежав від особистого досвіду та інтуїції керівника.

Суспільне життя немислиме без зіткнення ідей, життєвих позицій, цілей, як окремих людей, так малих і великих колективів, інших співтовариств. Постійно виникають розбіжності і суперечності різних сторін, які нерідко переростають в конфлікти. Необхідне відповідне управління цим процесом, задачею якого повинне бути попередження виникнення небажаних, негативного плану конфліктів, додання неминучим конфліктним ситуаціям конструктивного характеру.

В даний час служби управління персоналом, разом з іншими повинні виконувати наступні функції:

• соціально-психологічну діагностику;

• аналіз і регулювання групових та особистих взаємостосунків, відносин керівництва;

• управління виробничими і соціальними конфліктами чи стресами.

В умовах командно-адміністративної системи перераховані функції розглядалися як другорядні. При переході до ринку вони висувалися на перший план.

Особлива увага, слід приділити методам забезпечення безболісної адаптації членів колективу до нових вимог і умов праці, яка буває двох видів:

- Первинної (пристосування молодих співробітників, що не мають досвіду роботи (випускників учбових закладів). Методи, що слід застосовувати: оцінка ступеня підготовленості; ознайомлення з обов'язками і вимогами адміністрації; пристосування фахівця до нового статусу; перехід до самостійної роботи.

- Вторинної (пристосування після зміни об'єкту діяльності або посади). Методи: бесіда про історію і традиції підприємства; ознайомлення з організаційною структурою і виробничими задачами; роз'яснення системи заробітної платні, правил внутрішнього трудового розпорядку; призначення наставника; налагодження виробничих контактів з членами групи; створення умов для самостійної роботи.