2. Причини виникнення та елементи конфліктів

Конфлікти можуть виникнути через велику кількість причин, які необхідно класифікувати та аналізувати.

Класифікація причин конфліктів:

1. По місцю виникнення:

1.1. зовнішні причини, пов’язані з діловими неладами, розглядається як наслідок;

1.2. внутрішні причини, пов'язані з негативними емоційними відносинами, які приводять до деструктивних взаємостосунків і негативних наслідків, часто прихованих. Учасники конфлікту ретельно ховають істинні внутрішні причини (іноді навіть не усвідомлюють їх).

2. З причин виникнення:

   1. об'єктивні причини - ті обставини соціальної взаємодії людей, які привели до зіткнення інтересів, думок, установок;

   2. суб'єктивні причини конфліктів в основному пов'язані з тими індивідуальними психологічними особливостями опонентів, які призводять до того, що вони вибирають саме конфліктний, а не який-небудь інший спосіб вирішення об'єктивної суперечності, що створилася.

3. За місцем виникнення і складу учасників:

3.1. організаційно-управлінські (носить об'єктивний характер);

3.2 соціально-психологічні (суб'єктивний характер);

3.3. особисті (суб'єктивний характер).

Конфлікт складається з наступних елементів:

1. Учасники конфлікту – окремі особи або групи, які по-різному оцінюють суть, протікання одних і тих самих подій, пов'язаних з діяльністю іншої сторони. Учасниками можуть виступати: приватні особи (у сімейному конфлікті), офіційні особи (в організаційному конфлікті), юридичні особи (представники установ або організацій), так і різні угрупування, соціальні групи або держави.

У конфлікті можуть взаємодіяти індивід з індивідом (міжособовий конфлікт), група з групою (міжгруповий конфлікт), частина організації з іншою її частиною (внутрішньо-організаційний) та інше Часто виникають ситуації, коли коло залучених в конфлікт не обмежується тими, хто безпосередньо протистоїть один одному в прагненні відстояти свої інтереси.

Отже, ступінь участі в конфлікті може бути різним: від безпосередньої протидії до опосередкованого впливу на хід конфлікту. Виходячи, з цього виділяють:

1.1. Основні учасники конфлікту. Їх часто називають сторонами, протиборчими силами або опонентами (у перекладі з латинського означає той, хто заперечує, супротивник в суперечці). Це ті суб'єкти конфлікту, які безпосередньо здійснюють активні (наступальні або захисні) дії один проти одного.

В конфлікті треба виділити сторону, яка першої почала конфліктні дії і є ініціатором конфлікту. Проте в затяжних тривалих конфліктах складно визначити ініціатора.

Для всебічного вивчення поняття «учасник конфлікту» необхідно виділити таку характеристику опонента як ранг.

Ранг опонента — це рівень можливостей опонента з реалізації своїх цілей в конфлікті, «сила», що виражається в складності і впливовості його структури і зв'язків, його фізичні, соціальні, матеріальні та інтелектуальні можливості, знання, навички та уміння, його соціальний досвід конфліктної взаємодії, широта його соціальних зв'язків, масштаби суспільної і групової підтримки.

Прийнято вважати, що опонент 1-го рангу в процесі конфлікту відстоює особисті інтереси і виступає від свого імені; опонент 2-го рангу відстоює інтереси малої групи, що складається з конкретних індивідів; 3-го рангу - інтереси великої соціальної групи і структури, що складається з безпосередньо взаємодіючих простих груп. Відповідно чим вищий ранг опонента, тим більше він виражає суспільні інтереси і більше у нього шансів повністю оволодіти об'єктом конфлікту.

1.2. Групи підтримки представлені окремими індивідами, групами та інше, які або активними діями, або тільки своєю присутністю, мовчазною підтримкою можуть корінним чином впливати на розвиток конфлікту, його результат. Навіть якщо врахувати, що окремі інциденти в ході конфлікту можуть відбуватися без свідків, результат конфлікту багато в чому визначається їх існуванням (друзі, суб'єкти, пов'язані з опонентами якимись зобов'язаннями, колеги за роботою, керівники або підлеглі опонентів; у міжгрупових і міждержавних конфліктах — держави, міждержавні об'єднання, суспільні організації, засоби масової інформації).

1.3. Інші учасники - суб'єкти, які роблять епізодичний вплив на хід і результати конфлікту (підбурювачі і організатори).

1.3.1. Підбурювач - це особа, організація або держава, що підштовхує іншого учасника до конфлікту. Сам підбурювач може потім в цьому конфлікті не брати участь. Його задача — спровокувати, розв'язати конфлікт та його розвинути.

1.3.2. Організатор — особа або група, які планують конфлікт та його розвиток, що передбачає різні шляхи забезпечення та охорони учасників та інше.

2. Зона розбіжностей - предмет, факт, проблема, її не завжди легко знайти. Нерідко учасники конфлікту її чітко не розуміють. Коли починається конфлікт, зона розбіжностей розбухає, в ній з'являються нові ділянки. Коли досягається згода в якомусь пункті, то зона розбіжностей звужується. Зона розбіжностей складається з предмету, об’єкту, мотивів, інтересів, намірів і цілей конфлікту.

2.1. Предмет конфлікту - це об'єктивно існуюча або уявна проблема, що є основою конфлікту. Це та суперечність, через вирішення якої сторони вступають в протиборство. Предметом можуть бути цінності та пов'язані з ними життєві установки, матеріальні ресурси та їх розподіл, статусне положення особи в організації.

Предмет конфлікту повинен відповідати ряду умов: неділимості (не розпадається на самостійні проблеми), доступності кожному учаснику в плані отримання необхідних для визначення своєї позиції відомостей; об'єктом безпосередніх контактів і прямої взаємодії опонентів.

2.2. Об'єкт конфлікту - це конкретна матеріальна або духовна цінність, до володіння або користування якої прагнуть конфліктуючі сторони. Відразу виділити його у кожному випадку складно. Об'єкт лежить глибоко, він як би покритий шкаралупою і є ядром проблеми, центральною ланкою конфліктної ситуації. Іноді його розглядають як причину, привід для конфлікту. Об'єктом конфлікту може бути матеріальна (ресурс), соціальна (влада, зайнятість, посада) або духовна (ідея, норма, принцип) цінність, до володіння або користування якої прагнуть обидва опоненти.

2.3. Мотиви, інтереси, наміри, цілі. Вони служать тією «ядерною установкою», яка приводить учасників конфлікту в рух, диктує їм вибір стилю поведінки і засобів боротьби. У кожної людини складається свій комплекс установок, потреб, інтересів, думок, ідей. Мотиви можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Люди нерідко приховують справжні мотиви своєї поведінки (через не усвідомлення або з якихось інших причин).

3. Мікро- і макросередовище (соціальне середовище) - умови, в яких знаходяться і діють учасники конфлікту. Такий підхід дозволяє розглядати конфлікт не як ізольовану систему, а як соціальну ситуацію.

4. Конфліктогени - "те, що сприяє конфлікту" (слова, дії (бездіяльність), які можуть привести до конфліктів або конфліктних ситуацій).