5. Особисті якості керівника в процесі управління конфліктами. Лідерство і керівництво

Особисті якості керівника мають величезне значення для процесу управління конфліктами. Основними особистими якостями є:

- особливості психологічних характеристик менеджера;

- організаторські здібності;

- стиль управління. Стиль роботи керівника визначається типом особистості керівника, рівнем його виховання, досвідом, умовами роботи підприємства, стадією розвитку колективу (рис.4.3);

- мотивація;

- орієнтація діяльності.

Ситуативний підхід «Шлях-мета»

Ситуативний підхід «Теорія життєвого циклу»

Стиль підтримки

Інструментальний стиль

Стиль заохочення до ухвалення рішення

Стиль орієнтований на досягнення

«Давати вказівки»

«Продавати»

Керівник і підлеглі спільно ухвалюють рішення

Делегування

Рис. 4.3 Класифікація стилів управління

Ефективність стилю керівництва визначається:

• показниками діяльності організації;

• психологічним кліматом в колективі;

• текучістю кадрів;

• рівнем конфліктності в колективі;

• виконавчою дисципліною.

Для визначення основних принципів взаємостосунків в колективі розглянемо такі поняття, як «керівництво» і «лідерство».

Керівництво — феномен, що має місце в системі формальних (офіційних) відносин, а лідерство — феномен, породжений системою неформальних (неофіційних) відносин. Причому роль керівника наперед визначена, обумовлені функції, призначається вищестоящим органом, одержує відповідні владні повноваження, має право на застосування санкцій (як позитивних, так і негативних). Роль лідера виникає стихійно, в штатному розкладі установи її немає, він висувається з числа оточуючих його людей, по суті, рівних йому по статусу (службовому положенню). Разом з тим лідер також може вдаватися до санкцій відносно певного партнера, але ці санкції носять неформальний характер, право на їх застосування ніде офіційно не зафіксовано.

Лідерство — це прояв соціальної активності членів групи колективу. Лідер — член групи, що самостійно висувається на роль неформального керівника в умовах визначеної, досить значущої ситуації, щоб забезпечити ефективну організацію загальної діяльності людей.

Для попередження конфліктів в колективах доцільно вміло використовувати владу:

• чітко розмежовувати владні повноваження по горизонталі і вертікалі;

• уникати зосередження всіх повноважень влади в одних руках;

• документально оформити досягнуті домовленості з розподілу повноважень.

6. „Маніпулювання” в управлінській діяльності

Студенти повинні засвоїти, що маніпулювання – це приховані або явні дії конфліктуючої особистості, направлені на суб'єкт відносин з метою досягнення певного результату, значущого для особистості. Відносини між суб'єктом і опонентами залежать, в першу чергу, від ступеня схильності суб'єкта конфлікту до маніпулювання.

Розрізняють наступні типи маніпулювання:

1. Деструктивне маніпулювання як комунікативний засіб дії опонента, направлене на досягнення своїх цілей в збиток іншої конфліктуючої особистості, підсилює агресію суб'єкта конфлікту, і конфлікт знову проходить по замкнутому колу, динамічно деструктивно розвиваючись.

2. Конструктивне маніпулювання - комунікативна (вербальна або невербальна) система дій і взаємодій, яка спрямована на досягнення загальних цілей без збитку інтересів інших людей. Конструктивне маніпулювання, як мистецтво рішення конфлікту, може досягти рівня майстерності управління конфліктом.

Прийоми і методи, до яких вдаються маніпулятори, щоб досягти своїх цілей за рахунок-партнера.

1. Маніпулятор не упускає випадку підкреслити промахи або недоліки інших, познущатися над людиною, прославляючи тим самим себе, задовольняючи свої амбіції.

2. Маніпулятор завжди вважає правим себе і схильний чужі ідеї, знахідки, переконливі аргументи привласнювати собі.

3. Маніпулятор не бачить достоїнств інших, але дуже точне і зло розпізнає недоліки.

4. Він не допускає у інших наявності високих мотивів поведінки, прагне принизити значення етичних вчинків, хоча себе схильний вважати моральною людиною.

5. Добрим і щедрим маніпулятор проявляє себе тільки у відношенні до дуже вузького кола найближчих йому людей.

6. У діловій бесіді маніпулятор вдається до таких прийомів, як узагальнення і перебільшення, анекдот, щоб висміяти співрозмовника або предмет розмови, використання авторитету, дискредитація співбесідника, «перехід на особистості», ревізіонізм (зосередження уваги на фрагментах без урахування контексту), відведення дискусії убік, перемикання уваги на другорядні питання, введення в оману, створення перешкод для досягнення угоди, перекручення сказаного, раптова заява про відсутність повноважень та інше.