- •1. Життєвий цикл продукту.
- •2. Проектування продукту.
- •3. Моделі та технології прийняття управлінських рішень
- •4. Вимоги до якості продукції, до якості сервісу.
- •5. Складові операційного процесу.
- •6. Види операційних процесів.
- •7. Технологія як домінанта операційного процесу.
- •8. Автоматизація та гнучкі виробничі технології.
- •14. Стратегічні рішення в сфері операцій.
- •15. Виробнича стратегія – сутність та складові.
- •16. Необхідність розробки та узгодження виробничої стратегії з іншими стратегіями організації.
- •19. Базові концепції проектування операційної системи.
- •21. Потужність операційної системи.
- •22. Вибір варіанта технології виробничого процесу.
- •23. Проектування виробничого процесу.
- •24. Організація виробничого процесу в просторі.
- •25. Організація виробничого процесу в часі.
- •26. Потоковий метод організації вир-ва.
- •27. Непотоковий метод організації вир-ва.
- •28. Визначення місця розташування ос.
- •29. Вибір устаткування та варіантів його розміщення.
- •31. Проектування робіт – сутність та основні моделі.
- •32 Однакове з 24
- •33. Проектний мен-т як інструмент упр-ня процесами проектування та створення операційної системи.
- •35. Ознаки функціонування операційної системи у норма-тивному режимі
- •37. Стратегічний, тактичний, оперативний рівень упр-ня операціями
- •38. Система планування операційної діял-ті; сфери, що охоплюються плануванням
- •39. Принципи, види та методи планування вир-ва (операцій)
- •40. Взаємозв'язок між стратегічним, тактичним та оперативним плануванням операцій
- •41. Агреговане планування. "Чисті стратегії" в агрегованому плануванні вир-ва
- •42. Виробнича програма - склад, процес формування та послідовність розробки споріднених планів
- •43. Оперативне упр-ня операційною діял-тю.
- •44. Види систем оперативного планування.
- •45. Оперативне упр-ня одиничного типу вир-ва
- •46. Оперативне упр-ня серійного типу вир-ва
- •Розрахунок заділів
- •Розробка виробничих програм цехам і дільницям
- •47. Диспетчирізація вир-ва.
- •48.Специфічні риси оперативного управління функціонуванням операційних систем різних типів
- •50. Виробнича інфраструктура.
- •51. Харрак-ка організації та упр-ня виробничою інфраструктурою.
- •52. Матеріально-технічне забезпечення операційної діял-ті.
- •55. Поняття та види запасів.
- •56. Система контролю запасів «з фіксованою періодичністю замовлення».
- •57. Система контролю запасів «з фіксованим розміром замовлення».
- •58. Модель оптимального розміру замовлення.
19. Базові концепції проектування операційної системи.
І. Концепція "якість у зарідку” – TQM. 70% успіху майбут-нього продукту закладається на стадії проектування. Всеося-жне упр-ня якістю (TQM - Total Quality Management) – це концепція, що передбачає всеосяжне цілеспрямоване та гарно скоординоване застосування систем та методів упр-ня якістю в усіх сферах діял-ті від досліджень і розробок до післяпро-дажного обслуговування за участю керівництва та службовців усіх рівнів та при раціональному використанні технічних можливостей.
ІІ. Концепція визначення ключових конкурентних переваг. Передбачає: визначення конкурентоспроможності, визначення майбутніх конкурентних переваг, проектування операційної системи з тим, щоб забезпечити реалізацію конкурентних переваг.
ІІІ. Логістична концепція. Операційна система розглядається як логістична система, тобто система, а рамках якої здійсню-ється проходження інформаційних, матеріальних і, можливо, фінансових потоків. Максимально підвищити ефективність упр-ня цими потоками.
ІV. Операційна система розглядається як соціотехнічна система, що має в своєму складі дві основні частини: технічну складову і соціальну складову, куди входять мораль-ний клімат, організаційна культура, взаємовідносини.
21. Потужність операційної системи.
Виробнича потужність операційної системи – це розрахун-ковий максимально можливий в певних умовах обсяг випуску готової продукції або послуг за одиницю часу.
Виробнича потужність – максимально можливий річний (добовий, змінний) випуск продукції в номенклатурі та асортименті, при повному використанні виробничого облад-нання та виробничих площин.
До факторів, що впливають на величину виробничих потуж-ностей належать: фактори, що впливають на розширення робіт та фактори, що впливають на підвищення продуктивно-сті технологічного обладнання.
До факторів, що впливають на розширення робіт належать: кількість обладнання і виробничих площин; рівень пропор-ційності у продуктивності між групами обладнання; фонди часу роботи обладнання.
До факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного обладнання належать: технічний рівень обладнання; підвищення якості сировини і матеріалів; впровадження прогресивних технологій; засвоєння техніки шляхом підвищення рівня кваліфікації робітників; вдоскона-лення конструкції виробів.
До факторів, що впливають на ступінь використання виробничих потужностей належать: зовнішні фактори, які не залежать від роботи підприємства, та внутрішні, на які керівництво підприємства може впливати безпосередньо (організація вир-ва, праці, упр-ня).
Кількісні значення виробничих потужностей визначені та обґрунтовані науково-технічним рівнем технології вир-ва, номенклатурою та асортиментом, якістю продукції, а також особливостями організації праці, наявністю енергетичних, сировинних та матеріальних ресурсів, рівнем організації праці, спеціалізацією та кооперацією. Нестабільність факто-рів, які впливають на дану величину вимагають її постійного перегляду.
22. Вибір варіанта технології виробничого процесу.
В процесі вибору варіанту технології необхідно порівняти можливі варіанти технологічних процесів та обрати з них оптимальний, тобто той, який є найбільш економічним при даних виробничих умовах. Більш ефективним є той варіант технологічного процесу, при якому сумарні поточні та капітальні витрати зведені витрати мінімальні, і який забезпе-чує максимальний річний економічний ефект. Е=(З1-З2)*N2.
В якості розрахункового приймають рік, який йде після закінчення планового строку освоєння нового технологічного процесу.
Сума співставляємих поточних витрат, які залежать від варіанту прийнятого технологічного процесу, називають технологічною собівартістю.
До капітальних вкладень, що мають враховуватись в процесі вибору варіанту технології відносять: вартість обладнання, пристосувань, виробничих площин, які зайняті під обладнан-ня; зміна "заділів” деталей; витрати на дослідницькі та дослідні роботи, технологічну підготовку вир-ва, на заходи щодо уникнення негативних впливів на оточуюче середовище.
Річна величина технологічної собівартості визначається:
С = С'*N+C”,
де С' – змінні витрати на одиницю виробу; C” – умовно-постійні витрати на рік; N – річний випуск виробів.
Аналогічно розраховують і капітальні витрати. Для певного варіанту технологічного процесу капітальні вкладення будуть рівними: К=К'*N+К”, де: К', К” - питомі змінні та умовно-постійні капітальні витрати.
Варіанти технологічних процесів з різною структурою та величиною поточних та капітальних витрат при критичній програмі будуть рівновигідними. Критична програма – обсяг випуску, при якому сумарні поточні та капітальні витрати по різних порівнюваних варіантах співпадають.
При критичній програмі:
С1 + ЕнК1= С2+ЕнК2,
Nкр = (С”2 – С”1 + Ен(К”2-К”1)) /( С'2 – С'1 + Ен(К'2-К'1)),
Величина Nкр - це абсциса точки перетину графіків 1 та 2.
Якщо впровадження варіантів технологічного процесу потребує однакових капітальних витрат, то порівнюють лише технологічну собівартість. у цьому випадку використовується така формула: Nкр = (С”2 – С”1) /(С'2 – С'1 ).