4. Гранульоматозне продуктивне запалення
Гранульоматозне запалення характеризується утворенням гранульом, тобто окремих клітинних скупчень, і складається переважно з моноцитарних фагоцитів. Це запалення лежить в основі грану-льоматозних захворювань — гетерогенної групи (69 найменувань) захворювань (нозологічних форм) різної етіології, які проявляються різними клінічними синдромами та варіантами гістологічних тканинних змін, неоднаковою чутливістю до тієї або іншої терапії. Загальною ознакою більшості гранульоматозних захворювань необхідно вважати порушення імунологічного гомеостазу (Стру-ковА. Й., Кауфман О. Я., 1985), схильність до хронічного перебігу, інколи з численними рецидивами, а також системне пошкодження кровоносних судин у вигляді різних форм васкулітів.
Розрізняють хронічне та гостре гранульоматозне запалення. [Рис. 34] При хронічному гранульоматозному запаленні гранульома виникає, як результат тривало існуючої реакції на персистенцію в організмі патогенного агента органічної, неорганічної або імунної природи з повільним руйнуванням його клітинами макрофагаль-но — фагоцитарної системи. При гострих формах продуктивного запалення також виникають гранульоми, наприклад, сказ, висипний та черевний тиф, малярія, вірусний енцефаліт.
Не зважаючи на деяку морфологічну схожість хронічного та гострого гранульоматозного запалення між ними існують патогенетичні відмінності. Так, характерною ознакою хронічного гранульоматозного запалення є гранульоматозна гіперчутливість, яка розглядається, як різновидність гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ). Інакше кажучи, при виникненні і формуванні хронічного гранульоматозного запалення включаються імунопатологічні механізми. При гострому гранульоматозному запаленні їх участь у формуванні гранульом не доведена.
Всі гранульоми
при гранульоматозному запаленні
побудовані за загальним планом, але їх
винкинення та клітинна архітектоніка
при кожному захворюванні визначається,
з одного боку — особливостями патогенного
фактора, з іншого — імунологічним станом
макроорганізму. [Рис. 35]
Морфогенез гранульом передбачає наступні стадії:
а) вогнищеве скупчення юних моноцитарних фагоцитів;
б) утворення макрофагальної гранульоми;
в) утворення епітеліоїдноклітинної гранульоми;
г) утворення велетенських клітин типу Пирогова-Ланханса або чужорідного тіла.
Всі гранульоми можна класифікувати за трьома основними принципами:
1) Етіологічний — інфекційні гранульоми, неінфекційні гранульоми, а також гранульоми невстановленої етіології;
2) Патогенетичний — імунні та неімунні гранульоми;
3) Морфологічний — неспецифічні гранульоми (гранульоми чужорідного тіла, гранульоми навколо тваринних паразитів — ехінококоз печінки) та специфічні гранульоми (туберкульоз, сифіліс, проказа, риносклерома).
Основною клітиною кожної гранульоми е макрофаг, який проходить свій шлях від монобласта до промоноцита та моноцита. В імунній гранульомі макрофаги поступово трансформуються в епі-теліоїдні клітини (див. морфогенез гранульом), які розглядаються як основний маркер наявності імунного механізму в гранульомо-утворенні. В неімунних гранульомах (токсичних, інфекційно-токсичних, чужорідного тіла) епітеліоїдні клітини не утворюються. В цьому основна відмінність імунних гранульом від неімунних. Разом з тим, всі гранульоми підпорядковані загальним "закономірностям виникнення, розвитку та наслідків запального процесу і мають характерну морфологічну будову.