31. Мета, вили та методи обліку фінансових інвестицій.

Фінансове інвестування – процес забезпечення зростання капіталу за рахунок операцій з цінними паперами. Види цінних паперів:1)акції – засвідчують пайову участь інвестора в статутному капіталі акціонерного товариства, забезп. право власності на участь в управлінні товариством та на отримання прибутку у вигляді дивідендів. 2)облігації – борговий цінний папір, що засвідчує факт передачі на умовах повернення інвесторам грошових коштів з % її емітенту. Облігація підтв. зобовязання емітента виплатити номінальну вартість облігації та обумовлений дохід в передбачений термін. 3)казначейське зобов’язання – боргові цінні папери держави, які свідчать про внесення фіз..особою відповідної суми коштів до бюджету і про отримане нею право повернути цей борг із виплатою додаткового доходу. 4)ощадний сертифікат – засвідчує факт депонування банком коштів фіз.-х осіб та їхнє право на отримання після закінчення встановленого терміну вкладеної суми + %. 5)вексель – засвідчує факт отримання векселедавцем коштів у борг на визначений термін та зобов’язання повернути ним вказану суму власнику векселя. Напрямки фін. інвестицій: 1)вкладання коштів в статутні капітали інших п-ств з метою одержання доходів у вигляді дивідендів, набуття вигідних відносин з іншими п-ствами або контролю за їх діяльність. 2)вкладання капіталу в цінні папери на ринку капіталу з метою майбутніх вигод від зростання вартості здійснених інвестицій. 3)вкладання коштів на грошовому ринку з метою отримання додаткового прибутку, які в подальшому можна спрямувати для інвестиційних потреб. В обліку застосовують 3 методи обліку інвестицій: 1)облік інвест.повязаним строком за методом участі в капіталі(141 рахунок, за Дт відображає суму, що становлять частку інвестора в капіталі, а за Кт – суми дивідентвів інших виплат, що належать інвестору). 2)облік інших інвест.повязаним сторонам (142рахунок, за яким обліковуються довгострокові позики та боргові цінні папери. За Дт відображається вартість придбаних у пов’язаних осіб довгострокових облігацій, а за Кт – зменшення заборгованості по погашенню облігацій). 3)метод обліку не пов’язаним сторонам(рахунок 143) – обліковуються довгострокові позики та боргові цінні папери п-ств, що не є дочірніми та асоційованими стосовно інвестора. За Дт – вартість придбаних у непов’язаних осіб довгострокових облігацій, за Кт - зменшення заборгованості по погашених облігаціях).

32. Види калькуляцій, розкрийте сутність кожного виду калькуляції.

Собівартість – виражена в грошовій формі загальна сума витрат п-ства на підготовку вир-ва прод. її виготовлення та збут. Класифікація собівартості: 1)з метою здійснення економічного аналізу рівня витрат: а)нормативна собівартість – форм. з витрат на вир-во та реаліз. прод., які визн. за діючими нормами витрат ресурсів; б)планова собівартість – визн. перед початком вир-ва за прогресивними нормами витрат ресурсів і діючих цін на ресурси на момент складання плану; в)фактична собівартість – відображає фактичні витрати п-ства на вир-во та реаліз. прод. за даними бух. обліку; г)кошторисне – відображає витрати понесені п-ством для виконання конкретного замовлення або пов’язані із випуском нового виду продукції. 2)залежно від послідовності фомування витрат: а)цехова – відображає всі прямі поточні витрати пов’язанні з вир-вом прод. в межах цеху; б)виробнича – вкл. витрати на вр-вопрод. в межах п-ства як прямі так і накладні; в)повна – сукупність витрат , що становлять виробничу собівартість та поза виробничі витрати. Калькулювання – процес обчислення собівартості одиниці продукції, які вкл. визначення: 1)об’єкт калькулювання – одиниця прод. роботи чи послуги собівартість яких обчислюється. 2)одиниці калькулювання – одиниці виміру продукції собівартість якої обчислюється. 3)статей калькуляції – статті витрат, пов’язаних із вир-вом продукції.